У Харківському музеї жіночої й гендерної історії під час екскурсій не лише читають лекції, проводять дискусії, а й моделюють життєві ситуації. Скажімо, тих, хто вперше завітав до музею, дивує жіноче взуття 40—45 розмірів. У цих туфлях на «шпильці» чи високих підборах чоловікам пропонують провести всю двогодинну екскурсію, після чого в них змінюється світобачення. Для багатьох стає одкровенням, що даруючи хлопчикам іграшкові машинки, зброю, розповідаючи казки про богатирів, а дівчаткам — ляльки, візки тощо, в перших ми закладаємо стереотип вільного від сімейних уз героя-поборника, а в дівчаток формуємо кухонний світогляд.
«І ось хлопчисько, якому читали про подвиги, став чоловіком. Він спрямований на зовнішнє, готовий до подвигів і завоювань, до пригод і свободи. А тут дівчинка з казкою про Попелюшку чекає від нього уваги безмежної, постійної турботи щодо себе і дітей. Такі два паралельні всесвіти. І добре, якщо хтось із них відвідав музей жіночої й гендерної історії. А якщо ні? А якщо це так і проживається в постійному очікуванні, нерозумінні і претензіях, ілюзіях?» — пише про свої враження від музею відома блогерка Наталя Чермошенцева.
Gendermuseum, до речі, завдяки віртуальній версії (www.gendermuseum.com) можуть відвідати не тільки харків’яни.
— Наш музей — це відчинені двері у невідомий простір, де кожна людина має обличчя: чоловіче і жіноче. Це вже не просто особа без статі, — каже засновниця гендерного музею Тетяна Ісаєва. — Жіночі музеї, яких у світі понад 50, активно просувають у суспільстві ідеї гендерної рівності. На відміну від інших жіночих музеїв, наша експозиція висвітлює широкий спектр гендерних проблем, серед яких і гендерні проблеми чоловіків, сексизм, насильство в сім’ї. Музей ставить собі завдання унаочнити причини цих проблем. Тут зібрано велику колекцію дитячих малюнків, іграшок, підручників, зразків реклами, що демонструють, як репродукуються в суспільстві гендерні стереотипи.
А сама ідея його створення, розповідає пані Тетяна, виникла спонтанно, коли вона була на стажуванні у Швеції й звідти привезла фотографії, артефакти, що демонстрували шлях шведського суспільства до гендерної рівності. Але це був лише перший поштовх. Та після поїздки до Варшави і відвідин музею Варшавського повстання, де її вразили інтерактивні експозиції, Тетяна остаточно утвердилася у своїх задумах: «Ось таким і має бути гендерний музей — живим, інтерактивним, в якому людина почувається учасником подій, а ще відчуває на собі, як відбувається у суспільстві процес гендерного конструювання — виховання жінок із дівчаток, чоловіків із хлопчиків».
Першими цю ідею підтримали журналістка Світлана Сененко, експерти Олена Суслова та Лариса Кобелянська, директор Українського жіночого фонду Олеся Бондар. Потім долучилися фонди для жінок, численні національні та міжнародні громадські організації такого спрямування. Деякі досі надають українкам підтримку.
Головна проблема музею — приміщення. Від початку його експозиції були пересувними. Їх виставляли в міському центрі зайнятості, вишах, обласному центрі молоді, художніх галереях, школах, навіть на вулиці.
— Три роки тому експозиції Gendermuseum розташовано у стаціонарному приміщенні, до ремонту якого долучилася гендерна спільнота країни. Це дало змогу дати новий поштовх діяльності музею. Було створено експозиції «Дещо про гендер», «Жінки підтримують жінок», «Сексизм — практика дискримінації», «Жінки в армії, політиці та бізнесі», «Жінки та наука», «Жінка та війна», у яких виставлено понад 1500 експонатів, — розповідає Тетяна Ісаєва.
Gendermuseum ніколи не був бізнесовим проектом, а його фундатори не ставили за мету заробляти гроші, натомість самостійно сплачували за комунальні послуги. Та через стрімке зростання цін музей опинився на межі закриття. На допомогу йому прийшли партнери, волонтери з європейських країн, а іспанська дослідниця Maрія Санчес Гарсіа, дізнавшись про ситуацію, ініціювала кампанію на його підтримку, до якої торік приєдналися іспанські феміністки та феміністи, творча спільнота.
Торік музей прийняв майже 700 відвідувачів з України та іноземних гостей, взяв участь у багатьох інформаційно-просвітницьких заходах. Нині по кілька разів на тиждень «музей на колесах» буває в навчальних закладах області, готує нові виставки, експозиції. Цього року на базі музею запрацював проект «Центр гендерної культури як інноваційний центр інтерактивної гендерної освіти», реалізацію якого підтримав European Endowment for Democracy.
Ми в Google+