ПРОБЛЕМА

Внаслідок бездіяльності відповідних державних структур Україна може втратити феросплавну галузь

29 листопада працівники Запорізького заводу феросплавів пікетували Міністерство енергетики та вугільної промисловості  і НАК «Енергетична компанія України». Їхня вимога до цих  відомств — встановити економічно обгрунтовані тарифи на електроенергію  для підприємств, які  внаслідок  технологічних причин використовують  її у великих обсягах. Однак не лише  проблеми тарифів заважають стабільному розвитку вітчизняної феросплавної галузі. Її лихоманить ще з кінця 2008 року.

Зокрема,  у 2009 році через різке зниження виробництва чорних металів обсяги виробництва у феросплавній галузі скоротилися на 27,5%, завантаження потужностей  впали нижче 50%  від планового рівня, а відпускні ціни довелося знизити на третину. Однак після поступового виходу з кризи української металургії наприкінці 2010 року ситуація покращилась. Зокрема, на Нікопольському заводі феросплавів (НЗФ) рівень завантаження потужностей зріс до 90%,  Запорізький (ЗЗФ) збільшив випуск продукції на третину.

Проте цього року перед феросплавною галуззю постала нова проблема — агресивна експансія на український ринок імпортерів феросплавів.  Якщо три роки тому  імпорт феросплавів становив лише 3%, то,  за підсумками січня-серпня, імпортери феросплавів захопили 52% українського ринку. Це, в свою чергу, негативно відобразилось на роботі вітчизняних підприємств феросплавної галузі. За 8 місяців цього року порівняно з аналогічним періодом минулого вони змушені були знизити обсяги виробництва на 13,7%. Зокрема,  на НФЗ ці показники становили 12,3, а на ЗЗФ —  29,5%.

Начальник відділу корпоративних рейтингів рейтингового агентства «Кредит-рейтинг»  Олексій Черноротов вважає, що  «різке зростання імпорту  збільшує залежність металургійних підприємств України, як основних споживачів феросплавів, від цін, що встановлюються імпортерами,  та породжує додаткові валютні ризики». До таких можна віднести, наприклад,  і  зменшення попиту на продукцію вітчизняних гірничозбагачувальних комбінатів,  які  добувають марганцеву руду, що є сировиною для виробництва феросплавів. Оскільки продукція вітчизняних підприємств витісняється імпортною продукцією.

Аналітик ІК «Eavex Capital»  Іван Дзвінка, аналізуючи ситуацію, зазначає, що імпорт феросплавів підриває становище вітчизняних виробників цієї продукції і призводить до монополізації ринку імпортерами. Наслідки такої політики можна спрогнозувати на прикладі імпортерів нафтопродуктів.

У середньому за місяць цього року в нашу країну ввозилось не менше 25 тисяч тонн феросплавів. Фахівці не приховують свого здивування — це в той час, коли українські виробники феросплавів реально можуть запропонувати вітчизняним металургійним підприємствам весь спектр продукції  як за якістю, так і за ціновими параметрами.  І, мабуть, резонно прислухатися до слів заступника голови Міжвідомчої комісії з питань міжнародної торгівлі Сергія Грищенка: «Ресурс  виробництва феросплавів в Україні  — півтора мільйона тонн. Для чого тоді така кількість імпорту?!»

Дивує у цій ситуації і позиція відповідних державних органів, які проблеми вітчизняної феросплавної галузі обходять своєю увагою. Адже наша країна входить в десятку найбільших виробників феросплавів світу і може стати одним з локомотивів при виведенні з кризи економіки України.

Водночас, захищаючись від агресивного імпорту феросплавів, Україна має хороший шанс реально продемонструвати, як норми СОТ, членом якої вона є, допомагають захищати вітчизняний ринок. А заодно довести противникам СОТ переваги вступу до неї. Адже згідно з нормами цієї організації мотивом для введення захисних заходів є одночасна наявність трьох чинників:

— істотне нарощування імпорту тієї чи іншої продукції протягом певного періоду;

 — наявність шкоди для внутрішнього виробника, наприклад, зменшення частки ринку, яку займає  національний виробник;

— встановлення  прямого причинно-наслідкового зв’язку  між нарощуванням імпорту і погіршенням становища внутрішнього виробника.

   Саме всі ці чинники і присутні у випадку щодо засилля імпорту феросплавів. Адже за нормативами СОТ антидемпінгове розслідування можна проводити, якщо частка імпорту перевищила 5%.  Наразі імпорт феросплавів на український ринок цього року зріс на 110%, а частка українських виробників продукції знизилась із 75 до 48%. Щодо причинно-наслідкового зв’язку  між зростанням імпорту і нанесенням внаслідок цього шкоди вітчизняному виробнику, то, на думку Сергія Грищенка, довести це дуже просто — досить проаналізувати показники митної статистики та виробничі показники вітчизняних виробників феросплавів і зіставити їх. Як вважають експерти, в тому числі заступник голови Міжвідомчої комісії з питань міжнародної торгівлі,  методи підтримки національного виробника лежать, так би мовити, на поверхні — потрібно їх просто задіяти. І якщо проаналізувати нинішню ситуацію з імпортом феросплавів на український ринок, то наша країна має всі підстави застосувати норми СОТ для припинення цієї експансії та захисту вітчизняного виробника.