На екрані в залі президії Національної академії наук, де відбувається презентація програми «Довголіття-кардіо», — два фото. З одного позирає новонароджене блакитнооке дитя. На іншій — зморщена, мов печене яблуко, сторічна бабця нафарбованими яскраво-червоними губами хвацько задуває свічки на торті. 

Відстань між ними — життя. Як буде воля Всевишнього, колись це маля так само відсвяткує столітній ювілей. Матиме підстави зробити це якнайгучніше: нині воно наймолодший у світі пацієнт (після народження минуло лише дві години), котрому прооперували складну вроджену ваду серця. Зробив її директор Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Ілля Ємець. Програма «Довголіття-кардіо» — ініціатива цього колективу.

Нічого  не виникає  без історії

Дорога вгору до результатів світового рівня (центр — найпотужніший не лише у Східній, а й у Західній Європі) тривала багато років. Нині летальність тут не перевищує 1%, а пацієнти, яких успішно прооперували за 14 років, відколи центр відокремився від інституту Амосова, вже  могли заселити містечко: 17 тисяч повернутих до життя дітей. 

Нічого не виникає без історії. Чверть століття тому тепер уже директор центру Ілля Ємець уперше на пострадянському просторі успішно прооперував новонародженого Михайлика Кікотя. До того діти із вродженими серцевими вадами вагою менш як 20 кілограмів були приречені — рятувати їх не брався ніхто. «Проявили себе молоді хлопці — Ілля Ємець і Вася Лазоришинець. Перший асистував ще мені. Вони зрушили проблему маленьких дітей, яку я так і не зміг розв’язати», — писав у «Голосах часів» Микола Амосов. Із ним, до речі, Ілля Миколайович пропрацював 23 роки.

Щоб навчитися, потрібна практика. «Зіпсовані речі. Наші речі — люди», —  з болем і гіркотою, що бринять крізь зовнішню жорсткість, навідмаш охарактеризував тяжкий хліб його фаху кардіохірург М. Амосов.  Ризикнувши оперувати серцеві вади новонароджених, Ілля Ємець теж пройшов період високої смертності.

Зрештою віра, талант і затята каторжна праця перемогли. У кабінеті Іллі Миколайовича поряд із фото Миколи Амосова — світлини австралійця Тімоті Картмілла, француза Іва Лекомпта, канадця Вільяма Вільямса. Із цими світочами світової кардіохірургії доктор Ємець  знайомий ще з початку 1990-х, коли, працюючи пліч-о-пліч, опановував терра інкогніта серцевих вад новонароджених в Австралії, Канаді, Франції. На стіні перед  відділенням інтенсивної терапії центру інші фото — прооперованої тут малечі. Із підписами: «Спасибі за життя».

Воно в колективі, яким керує доктор Ємець, вирує й перемагає в усіх сенсах, щораз генеруючи паростки нового. Сім років тому ця команда запропонувала унікальну методику — використання пуповинної крові під час операцій на серці новонароджених. Торік на щорічному конгресі кардіоторакальних хірургів у Балтиморі (США) світова наукова спільнота офіційно визнала український п’ятирічний досвід успішним.

За півтора року перед тим, 2010-го, відкрили корпус для дорослих, де разом з іноземними колегами зі Швейцарії та Німеччини започаткували програми для порятунку життя дорослих.  Торік наприкінці квітня в Україні зробили першу у світі вдалу ендоваскулярну заміну мітрального клапана людини, прооперувавши 78-річного Олександра Кравчука.

«Після 65 років переважне число смертей — від  серцево-судинних захворювань. В Україні цей показник 70%. Можливо, кардіохірургія — не основний чинник довголіття, однак ці технології рятують життя літнім людям. Якщо в такому віці із серцем щось трапляється, то лише кардіологи та кардіохірурги можуть продовжити життя до довголіття», — наголосив, презентуючи програму, професор Ілля Ємець.

Кілька років тому саме вдало проведена  в центрі операція на серці 81-річного професора не лише врятувала йому життя, а й дала змогу продовжувати наукову діяльність. «Це приклад, як важливо зберегти життя тих, хто залишається працездатним навіть після 80», — каже Ілля Миколайович. Ризик під час цієї операції становив майже 50%. У більш як 40% пацієнтів віком понад 75 років він настільки високий, що деякі вади лікарі не беруться оперувати традиційним способом. Зокрема заміну серцевих клапанів.

«Традиційно такі операції виконують в умовах штучного кровообігу на зупиненому серці. У разі певних супутніх захворювань можливі ускладнення з боку мозку, нирок, легенів», — каже заступник директора інституту ім. Амосова професор Анатолій Руденко. Ендоваскулярна заміна клапана дає змогу, не зупиняючи серця, ввести катетер із клапаном через стегнову артерію. Період відновлення після такого втручання набагато легший від традиційного. Олександр Кравчук уже наступного дня міг самотужки не лише їсти, а й ходити.

В Україні є потужності, щоб налагодити власне виробництво клапанів. Фото з сайту cardio.org.ua

Єдиний шанс

Такі операції — єдиний шанс для тих, кого через стан здоров’я не можна врятувати традиційними методом. «Перший досвід застосування нового методу в професора Ємця переконує, що він дуже виграшний і його потрібно запроваджувати», — каже Анатолій Руденко. В Україні такого втручання потребують близько 9 тисяч людей.

Редигер Ланге, команда якого разом з українськими фахівцями провела шість таких операцій, — керівник кардіохірургічної клініки Мюнхенського центру серця, лідера в царині транскатетерних (таких, що роблять без розтину грудної клітки) технологій. Серед усіх претендентів, де вирішили  розвивати  ноу-хау доктора Ланге, обрали три клініки: в Мюнхені, Монреалі та Києві.

«Стандартна заміна аортального клапана змушує людину лишатися в лікарні понад два тижні й позбавляє працездатності більш ніж на місяць. Очікуємо, що завдяки новому методові в майбутньому це відбуватиметься з дуже короткою госпіталізацією. Ця операція дасть змогу багатьом пацієнтам уникнути серцевої недостатності, яка є найдорожчим станом у західній медицині. Цей проект допоможе людині швидко повернутися до роботи, підвищить якість життя, отже принесе економічний ефект суспільству загалом», — каже відомий швейцарський кардіохірург Пауль Фогт.

Вартість однієї операції в мюнхенській клініці сягає щонайменше 40 тисяч євро: дорого коштує сам високотехнологічний імплантат. Під час презентації Ілля Ємець продемонстрував клапан, певні елементи якого вже зробили фахівці центру. У Німеччині закуповують його нітинолову частину, торік витратили на це приблизно 20 мільйонів гривень.

В Україні є потужності, що дають змогу налагодити власне виготовлення клапанів: зокрема, нітинолові конструкції виробляють в академічному Інституті металофізики. Та й програму такого рівня, як «Довголіття-кардіо», можна втілити лише у співпраці.  «Якщо запровадити виробництво клапанів у профільних установах НАН,  певний, що вони будуть не лише не гіршими, а кращими. І це здешевить операцію в десятки разів», — наголошує Ілля Ємець. 

ПРЯМА МОВА

Борис ПАТОН, 
президент Національної академії наук України:

— Без перебільшення, це дуже важливе питання. Головна проблема, яка перешкоджає широкому впровадженню цього методу, — дуже висока вартість процедури,  оскільки основні компоненти  аортального клапана виробляють за кордоном. Питання має велике соціальне значення, і НАН не стоятиме осторонь. Наші інститути матеріалознавчого профілю мають потрібні напрацювання зокрема й щодо металів медичного призначення. Тому ми налагодимо співпрацю з Центром дитячої кардіології та кардіохіругії, щоб забезпечити повний цикл автономного вітчизняного виробництва клапанів. Це, поза сумнівом, підвищить доступність такої допомоги для пацієнтів, котрі її потребують, а також дасть поштовх розвитку високотехнологічного медичного виробництва в Україні. 

Насамкінець. Років з десять тому автор цих рядків спитала в Іллі Миколайовича: чому повернувся в Україну, а не лишився там, де запрошували, — в Канаді, Австралії, Франції. Обирати було з чого. «Тамтешніх новонароджених уже було кому рятувати. А українських — ні», — відповів хірург. Нині в українському центрі віртуозно оперують вади крихітних сердець не лише пацієнтів з України, а й з Казахстану, Молдови, Узбекистану тощо. 

Смертність немовлят і тривалість життя — це два показники, котрими оцінюють розвиток будь-якої країни. У першій графі вже стоїть «зараховано».  Щодо другої кілька перших дуже важливих кроків також уже зробили. Зокрема, в резолюції засідання президія НАН і особисто її президент Борис Патон підтвердили майбутню співпрацю з Центром кардіології та кардіохірургії щодо програми «Довголіття-кардіо».  Вона — єдиний шанс для багатьох сердець битися рівно й довго.