Більш ніж упевнена, що влада і представники професійної спільноти, які нарешті дійшли згоди щодо механізмів протидії ввезенню до нас з РФ книжок антиукраїнського змісту і написали відповідний законопроект, збираючись розповісти про це журналістам, не прив’язувались до якоїсь дати. Так, очевидно, розпорядилося Провидіння, що сталося це напередодні горезвісної для українців дати. Нагадаю: 30 травня 1876 року царат підписав Емський указ. Хто підзабув, про що в ньому йдеться, докладно може прочитати в матеріалі мого колеги у суботньому номері газети. А я лише хочу навести одну цитату з нього.

Тоді, крім прямої заборони всього українського, активно впроваджувався запропонований флігель-ад’ютантом Олександра ІІ бароном Корфом план протидії «українофільству» шляхом «наводнения края до чрезвычайности дешевыми русскими книгами». Не нагадує ситуацію на нашому газетно-журнальному та книжковому ринках? Люди добрі, 140 років відомі російські технології, а ми їх толерантно не помічаємо, щоб не будити звіра, і тільки коли він накинувся, почали запрягати воза.

Краще пізно, ніж ніколи

Тому першими наведу слова письменника і видавця Дмитра Капранова: «Цей законопроект з’явився неприпустимо пізно, бо починалася ця робота ще 2005 року, коли ми в цьому складі розробляли постанову Кабміну, яка б узяла під контроль імпорт безконтрольних книжок. Аби тоді вдалося ухвалити цей документ, таких проблем не було б».

Нинішній законопроект має захистити український книжковий ринок передовсім від продукції походженням із країни-агресора, яку важко назвати літературою і книжками. Спеціально для тих, хто одразу заволає про «гонєнія», варто навести окремі цитати з того, що підпадатиме під заборону. Там нема якихось художніх образів, художнього стилю. Все написано дуже прямолінійно: «Українців треба вбивати», «Української нації немає», «Українці права на свою державу ніколи не мали і не мають», «Чим більше ми вбиватимемо, тим краще це для Росії». Здається, «Майн кампф» Гітлера відпочиває. У такій продукції фігурує не влада, а «киевская хунта», не Збройні сили України, а «каратели», не суверенна Україна, а «несостоявшаяся страна», не агресія, а «Россия восстанавливает историческую справедливость».

Такий непотріб і досі можна придбати не тільки на книжкових базарах, а й у крамницях. Ба більше: навіть на цьогорічному «Книжковому арсеналі» лежали видання ідеологів «русского мира».

— Біда в тому, що все це завозять сюди легально, — каже віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко. — Зусилля Держкомтелерадіо щодо напрацювання списку, на який повинні реагувати правоохоронні органи, дає результат, але незначний. Тому це питання треба законодавчо унормувати. Дискусія тривала досить довго, йшлося навіть про заборону російської книжки, але ми вийшли на варіант найменш болючий з регуляторної точки зору. Водночас він найбільш швидкий до впровадження і прозорий.

Як це робитимуть? Законопроект пропонує створити громадсько-експертну раду при Держкомтелерадіо, всі офіційні імпортери подаватимуть номенклатуру назв книжок, які вони завозять офіційно. Протягом кількох днів рада, яку буде сформовано прозоро за участі громадськості, надаватиме дозволи книжкам походженням з РФ. Посадовець наголошує: не з інших країн, не російськомовним, зробленим в Україні.

Також упродовж кількох місяців діятиме так званий перехідний період для книгорозповсюджувачів, щоб вони розібралися зі своїм асортиментом. За оцінками фахівців, в Україні вже зосереджено стільки російських книжок, що ними можна торгувати років зо два. Після такої ревізії все, що продаватимуть без дозволу, підпадатиме під санкції. Найімовірніше, порушникам загрожує штраф у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Крім того, посадовець вважає, що завдяки законопроекту прикриється лазівка, через яку надходить дуже багато подібної продукції. Адже за нинішніми правилами, через кордон фізична особа може провезти до 50 кг книжок, якщо вони коштують не більш як 500 євро. Підрахуємо: тільки мікроавтобус може перевезти мінімум 10 пасажирів. У такий сірий спосіб, бо ніхто для власних потреб стільки не везтиме, підживлюються книжкові базари. Як правило, найбільше наводнюють наші східні й південні області, де з особливим розмахом триває путінська пропаганда, зокрема за допомогою книжок.

А така підривна робота, попри так звані мирні процеси, не тільки не зменшилася, а й зростатиме, запевняє В’ячеслав Кириленко. «Тож усі легальні лазівки ми перекриваємо, якщо законопроект підтримає парламент. Нині він перебуває на погодженні в центральних органах виконавчої влади, тож народні депутати зможуть його розглянути на нинішній сесії».

Дозвіл даватимуть фахівці 

Дмитро Капранов наголошує, що не чиновники визначатимуть, дозволяти чи забороняти те чи те видання, а громадські експерти, які своїм добрим іменем гарантуватимуть якість рішення. Не заперечує видавець і спроб обійти майбутній закон. Тому «на основі першого кроку ми домовилися, що продовжимо роботу групи, проаналізуємо результати впровадження і за потреби в постанову Кабміну максимально швидко вноситимемо зміни, бо законопроект розроблено так, щоб для оперативного реагування на виклики формувати всі уточнення на урядовому рівні, а не законодавчому».

Він також зазначив, як швидко відреагував ринок, щойно пішов поголос про такі зміни. «Я був на київській Петрівці. Продавці поховали весь той непотріб, про який ідеться, сидять і бояться. А ми ще нічого не зробили. Знають, чиє сало з’їли. Тому дуже важливий громадський контроль. Обов’язково реагуватимемо на скарги».

Підсумковими на прес-конференції видалися слова першого заступника голови Держкомтелерадіо Богдана Червака, якого, розповідає, часто запитують, як довго будуть чинними дозвільні принципи і скільки часу боротимемося з ідеологічною продукцією, що надходить з РФ. Відповідь проста, відповідає він: «Хай Путін поверне Крим, забере свої війська з Луганщини і Донеччини, бо поки Росія веде проти України війну, влада зобов’язана вживати адекватні заходи для того, щоб захистити власний суверенітет».

Напевне, в цьому місці можна було б поставити крапку. Аби не запитання колеги: а де на сході й півдні, та й не тільки, можна прочитати українську газету чи книжку? Можливо, тоді люди не читали б такого непотребу? І хоч спочатку спікери зазначали, що це тема окремої прес-конференції, все-таки визнали питання правомірним. Бо, як сказав Дмитро Капранов, «аби 25 років незалежна Україна займалася людиною, то, мабуть, цієї прес-конференції не було б і закону цього не було б також».

Богдан Червак, якому все-таки довелося коротко змалювати ситуацію щодо цього питання, сказав: «Найефективніша боротьба з російською пропагандою — це створення повноцінного українського книжкового ринку. Цього можна досягти не шляхом заборон чи дозволів, а виключно економічними методами. Це вже треба починати робити. Є закон про створення Інституту української книги. Ми покладаємо надії, що буде нарешті створено державну установу, яка стане ефективнішою за Держкомтелерадіо, оскільки принципи його функціонування дають змогу залучати до цієї справи не тільки держслужбовців, а й громадськість. Ми прагнемо й надалі продовжувати програму «Українська книга»: завдяки зусиллям В’ячеслава Кириленка в цьому році за всіх складнощів вдалося отримати фінансування на її реалізацію. Тому відповідь на запитання одна: має бути державна гуманітарна політика, спрямована на те, щоб не тільки витісняти так званий русскій мір з української території, а й пропагувати український світ в Українській державі.

ПРЯМА МОВА

Олександр АФОНІН,
президент Української асоціації
видавців і книгорозповсюджувачів:

— У нашій асоціації, яка існує 22 роки і членам якої належить 65% книжкового ринку, стало традицією болючі питання оперативно обговорювати завдяки методу електронного опитування, щоб напрацювати спільну думку. Тому те, що я скажу, — не тільки моя думка, її підтримали 90% членів асоціації. Здавалося б, видавцям вигідно, щоб узагалі перекрили кордони і російська книжка до нас не надходила. Однак, на щастя, мої колеги тверезо оцінюють і власні можливості, й потреби ринку, тож розуміють, що певні ніші, які нині наявні в українській книжковій галузі, заповнювати треба. Це інженерія, наукова література, переклади світових бестселерів, книжки, пов’язані з виробничою діяльністю, тощо. І паралельно було опитування, чи потрібні механізми для зменшення напливу ворожих книжок. Відповідь була: так, потрібні. Бо хлібороб не засіватиме землю зерном із насінням бур’яну, який уб’є це зерно. Тому асоціація підтримала введення дозвільних механізмів, які перекриватимуть шлях літературі, що працює проти України, нації й стабільності в державі.