Здавна в українському суспільстві заведено: коли в родину приходить біда, гуртом беруться допомагати постраждалим. Хто чим може. Нормальна реакція нормальних людей, стверджують психологи. Тож хіба може галицька громада залишатися байдужою до ситуації, що склалася в Криму?

Саме так сприйняло драматичне становище кримчан через брутальну окупацію півострова молоде львівське подружжя Кунців. Тетяна і Тарас, довго не роздумуючи, вирішили поселити у своїй однокімнатній квартирі, що в центрі Львова, родину кримчан, яким довелося залишати власний дім через неоголошену сусідньою державою війну. Ельвіру з її дворічною донечкою Ілоною та братом зустріли, як рідних, на головному вокзалі, допомогли обжитися в новому помешканні.

Квартира невелика, та господарі сподіваються, що родині буде в ній зручно: мешкатимуть у центрі, поряд крамниці, з дитиною до парку на прогулянки ходити недалеко. Та й самі навідуватимуться до нових приятелів, аби ті не почувалися тут самотніми. Адже підтримка їм конче потрібна: у рідній Євпаторії неспокійно, у місті господарюють, як у себе вдома, невідомі зі зброєю в руках. 

А навколо поліклініки, по сусідству з якою мешкає Ельвірина сім’я, — БТРи з увімкненими двигунами, сам вигляд яких поширює паніку серед населення.

З гарячого Криму до гостинного Львова тимчасово переїхати зголосилися 56 родин. Фото УНIAН

Щаслива, що вдалося вирватися з того пекла, хоч на душі неспокійно: там залишилися батьки, чоловік. І, звісно, знайомі, які поспіхом пакують валізи, не витримують психологічного тиску, присутності по сусідству військової техніки, озброєних вояків. Дехто з надією ще вичікує мирного врегулювання конфлікту, спровокованого окупантами, хоч побоюються, аби зайди не розіграли силового сценарію.

Львів не залишився байдужим до чужого горя. Містяни одразу зголосилися дати прихисток кримським родинам, які змушені тікати від війни. На «гарячу телефонну лінію» Львівської обласної ради (0-800-501-727) дзвонять кримчани, які шукають для своїх сімей тимчасового місця проживання у Львівській області. Телефонують і жителі обласного центру та багатьох районів Львівщини, які пропонують свою допомогу. Координує роботу (зустрічає, супроводжує кримські родини, оперативно розв’язує всі проблеми) й акумулює зібрану інформацію про тих, хто збирається виїжджати з Криму на Львівщину, і тих, хто готовий приймати людей у нашій області, департамент соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації.

— Хтось віддає приїжджим окреме помешкання, хтось цілий поверх у власному особняку, а хто окрему кімнату у квартирі готовий запропонувати, аби лиш гостям було комфортно і спокійно, — розповіла заступник директора департаменту соціального захисту Львівської облдержадміністрації Оксана Яковець. — Лише за останні дні на «гарячу лінію» Львівської обласної ради з пропозицією прийняти сім’ї з Криму звернулося понад 100 галицьких родин, які можуть розмістити в комфортних умовах 350 гостей. Тимчасово переселитися з гарячого Криму до гостинного Львова та області зголосилося 56 родин (з 222 осіб — половина діти різного віку).

Телефонують навіть ті власники житла, котрі щодобово здають помешкання у Львові. Вони відмовилися від прибуткового бізнесу й безкоштовно селять в апартаментах біженців з Криму.

На чужу біду відгукнулися й санаторно-курортні комплекси популярних Карпатських оздоровниць — Трускавця, Східниці. У східницьких «Стожарах» адаптується після далекої і виснажливої поїздки до нових умов родина із селища Журавки Кіровського району: четверо дітей пані Нурік ніяк не можуть звикнути до тиші, спокою і доброти тутешніх людей. Чекають приїжджих у готелі «Злата», що в місті Пустомити неподалік Львова: тут пропонують безкоштовне проживання і харчування.

Терміново шукають відповідне житло для багатодітної сім’ї пана Михайла, які із сімома дітьми дістаються з Криму кілька діб. Активісти SOSмайдану допомогли знайти мікроавтобус, яким родина виїхала з Києва.

— Приїжджим нададуть не лише зручне житло, а й психологічну допомогу. Вирішуємо питання навчання дітей у місцевих школах, — повідомила пані Оксана Яковець. — Людська доброта і теплота кримським родинам потрібна не менше, аніж дах над головою.