ГОРИЗОНТИ ДУШІ

Хто «відремонтує»  пробитий невисловленими образами  родинний човен?

«Бажаю успіхів, здоров’я, кохання, взаєморозуміння в родині…» — традиційно пишемо друзям і близьким на листівках. Адже це те, чого всі ми прагнемо. Однак на шляху до щастя часто трапляються перепони — об’єктивні чи надумані. Та чи є готові рецепти подолання внутрішніх і зовнішніх бар’єрів на шляху до здійснення бажань?

Не потрібен  і скарб,  як у сім’ї лад

— Людині важливо зрозуміти, наскільки вона сама себе влаштовує. Можна бути обвішаним нагородами олімпійським чемпіоном і лишатися невдоволеним собою, а можна все життя скромно пекти пиріжки і радіти кожному дню, — вважає чернігівський психолог Тетяна Круговець.

А її колега — директор тренінгового центру взаємовідносин Вадим Варнаха — додає, що для кожного з нас важливо бути щасливими у подружніх взаєминах. Адже у стосунках завжди є що поліпшувати. Навіть у тих, які здаються на перший погляд безхмарними і благополучними.

…Алевтина з Олегом були видною парою. І дуже дружною — навіть на батьківські збори до сина й доньки удвох ходили. Тому всі знайомі цієї родини не могли повірити в те, що Олег несподівано пішов до іншої жінки.

— Я не знаю, що сталося, у нас усе було добре! — плакала дружина. — Ну, посварила я його вранці за те, що затримується на роботі. А увечері він уже не повернувся. Не знала б, що й думати, якби подруга не зателефонувала: що то, мовляв, за мадаму вигулює твій чоловік?

Поза сумнівом, така схожа на раптову ситуація назрівала довго. Дрібні випадки невдоволення одне одним, накопичення недомовок, намагання, як мовиться, не виносити з хати сміття, самозаглиблення, брак довірливого спілкування і стали тими першими тріщинками, котрі переросли в руйнівні. І одного безрадісного дня подружжя раптом опинилося ніби з двох боків прірви. Лишилося кожному з них піти своїм шляхом...

Недаремно кажуть, що сімейне життя треба вибудовувати по цеглинці. А бити на сполох — тоді, коли в старанно зведеній споруді тільки-но з’являється перша тріщинка. Причин цих тріщинок багато, і вони різні. Та дуже часто подружжя сподівається, що все влаштується само собою. А якщо без сторонньої допомоги не вдасться полагодити «сімейний човен»? Допомогти з таким «ремонтом» можуть фахівці з міжособистісної комунікації. Головне — не соромитися до них звертатися.

Бити на сполох слід вже тоді, коли у родинному човні тільки-но з’являється перша тріщина. Фото з сайту malinalife.ru

«Ви хочете про це поговорити?»

Найбільше при розлученні страждають діти. Адже ображені мами часто відстороняють своїх «колишніх» від виховного процесу.

— У такому разі дитина втрачає, образно кажучи, 50% свого серця, — говорить досвідчений психотерапевт Людмила Колесник. — Як їй із цим жити?

Хоча в зовні благополучних сім’ях теж може бути скільки завгодно підводних течій. Приміром, торік в обласному центрі стався жахливий випадок: двоє завжди життєрадісних братів-студентів — не наркоманів і без психічних розладів — одного пізнього вечора весело попрощалися з друзями в соціальних мережах, видерлися на недобудовану висотку і… кинулися вниз. Шок і горе батька й матері, котрі жили заради синів, важко описати.

— Це дуже велика трагедія, але рідко вона трапляється несподівано, — продовжує пані Людмила. — Коли людина вирішує, що в цьому житті її нічого вже не приваблює, — є багато тривожних дзвіночків, котрих не помітили рідні. Треба було брати хлопців за руку і вести до фахівців, адже явно була потрібна глибинна психотерапія.

У нашому суспільстві склався неправильний стереотип: психолог, мовляв, потрібен «хворим на голову». Про помилковість цього твердження свідчить хоча б те, що за кордоном у всіх медичних страховках обов’язково передбачається кілька десятків годин спілкування з фахівцями цього напряму. Адже він допомагає знайти допущені помилки і виправити їх. Людина одержує радість здорових взаємин, задоволення всіма аспектами життя.

Головна проблема сьогодення — кожен член родини живе сам по собі. Між батьками й дітьми немає контакту. Найчастіше це трапляється тому, що мами й тати втомлені здобуванням матеріального благополуччя. Дитина душею тягнеться до рідних, та не одержує відгуку, і це не минає безслідно. Який вихід із цієї ситуації?

Ідіть  у пісочницю!

Аби члени родини змогли краще порозумітися, психологи їх відправляють до… купи піску. Адже, за словами швейцарського психоаналітика Карла Густава Юнга, руки здатні розплутати те, над чим марно б’ється розум.

Дно і стінки пісочниці пофарбовані у блакитне — таким чином, будуючи власний світ, пацієнт може створювати водойми. Крім того, пропонується безліч маленьких іграшкових фігурок тварин, дерев, людей, машин, героїв казок і природних матеріалів, котрі населять витвір фантазії і допоможуть винести внутрішні конфлікти назовні.

— Це робота з підсвідомістю: людина приходить з думкою, що вибудує одну картину, а виходить зовсім інша. Руки в процесі роботи тягнуться до «незапланованих» фігурок, — розповідає психолог Тетяна Круговець. — Пісочниця поділена на сектори, кожен з яких щось означає.

Психолог бачить усе, що відбувається: які страхи існують у житті людини, які бажання заховані на спорудженому острові. Пісок знімає психоемоційну напругу. Батьки й підлітки можуть дізнатися про себе щось несподіване. Досить лише побудувати свою сім’ю, користуючись фігурками звірів чи павучків, і зразу стане зрозуміло, хто і як до кого ставиться...

Справді, виявивши, що в очах дітей тато — приміром, їжак, а мама — мавпа, дорослі таки замисляться про власну поведінку в родині.

Зрештою, хвороба сімейних стосунків, як і будь-яка фізична недуга, за словами керівника оздоровчого центру «Фенікс» Ольги Ігнатенко, це згорнуті крила. Спеціаліст допомагає розгорнути їх.

ПРЯМА МОВА 

Людмила КОЛЕСНИК, 
психотерапевт:

— Побутує думка, що за свою стриманість, небажання чи побоювання вихлюпнути власні емоції чоловіки розплачуються не лише розірваними путами Гіменея, а ще й вкороченим віком. І це правда. Це все оті шори, в яких малюків виховують з дитинства: «хлопчики не плачуть», «припини хлипати — ти ж не дівчинка» тощо.

У дорослому житті лишається сподіватися лише на вдале одруження. І горе, і проблеми, і страждання, і несправедливість слід виносити на межу контакту з коханою. Мудра жінка вислухає, втішить і зрозуміє. Фахівцям лишається лише закликати: не поспішайте ставати на шлюбний рушничок, доки не переконаєтеся, що справді знайшли свою половинку. Вчіться спілкуватися!