Володимир ПРИСТЮК, голова Луганської обласної ради

Луганщина сьогодні на піднесенні, має приріст виробництва. Та, на думку Володимира ПРИСТЮКА, потенціал розвитку краю ще розкритий мало. Провідна роль в цьому, за його словами, належить міським та районним громадам, їхнім лідерам.

- Чи подолали краяни економічну кризу?

- Складне питання... У нас накопичилося чимало проблем і в докризовий період. Тому треба глибоко проаналізувати, що відбувається в країні загалом, визначити пріоритети розвитку й те, де в цьому процесі місце нашого краю.

Президент і уряд своє бачення виходу з кризи висловили. Тепер маємо втілити ці програмні заяви в життя. Луганська область, як відомо, дає третину промислової продукції всієї країни. Важливий момент - яка це продукція, наскільки вона конкурентоспроможна, як її ціна вписується в ринкові закони. Наші підприємства повинні розвиватися у відповідності вимогам сучасності. Ми, депутатський корпус, також повинні опікуватися економічним потенціалом і знаходити місце для соціального партнерства. З цією метою на недавній сесії затвердили спеціальну програму "Луганщина інвестиційна".

- Економічний портрет області - це передусім Алчевський металургійний, хімічні підприємства Сєверодонецька та Лисичанська, шахти Ровеньок та Свердловська. А яке місце Луганська в цьому ряді? Чи можливо повернути півмільйонному місту бюджетоутворюючі підприємства?

- Луганськ був зорієнтований на військово-промисловий комплекс. Візьмемо, верстатобудівний завод. З його будівництва почалася історія міста, тоді він називався ливарним. І в ХХ столітті лише кілька цехів випускали "мирну" продукцію, але там працювало майже 17 тисяч людей, а нині залишилося 300.

За останні 20 років обласний центр втратив близько 70 тисяч робочих місць. Тому вихід лише один: залучити інвесторів, які здатні дати технології, "співзвучні" місцевим технічним умовам та інженерно-технічним кадрам, якими багатий наш край. Саме тому упевнений, що розвиток "Луганськтепловоза" повинен інвестувати саме ЗАТ "Трансмашхолдинг". Ця російська структура на чверть державна, але головне, що ця компанія гарантує збут продукції луганських тепловозобудівників.

Ми повинні сьогодні розглядати кожного інвестора крізь призму соціальних зобов'язань і позитивного впливу на ситуацію в області. Приміром, Алчевський металургійний виробляє продукцію на експорт, продає її за світовими цінами. Та чому ж зарплата робітників не відповідає цим параметрам? Не секрет, що власники великих підприємств "виводять" свої доходи за кордон і гроші, зароблені за рахунок експлуатації наших людських ресурсів, віддають комусь під низькі відсотки у вигляді кредитів. Ми своїм виробничим потенціалом інвестуємо інші країни. А самі беремо кредити для модернізації виробництва під величезні відсотки.

Зараз намагаємося шукати вигідних партнерів. Для цього проводимо міжнародні виставки "Східна брама України". Гадаю також, що треба організовувати галузеві інвестиційні форуми, запрошувати в область ті фірми й фінансові групи, інвестиційні компанії, які працюють в галузі машинобудування, і готові відкрити у нас завод, цех.

- Чим допоможе нам створення єврорегіону "Донбас"?

- Єрорегіон - це та форма відносин, яка може й повинна допомогти організувати економічне співробітництво. Ми повинні проаналізувати економічний потенціал та підготувати взаємовигідні пропозиції. Наприклад, є великий завод "Ростсельмаш", треба подивитися, де він може в нас розташувати свої цехи, щоб ремонтувати комбайни, які є на території Луганської області й України. Якщо є в Ростові відповідне виробництво, то визначмо, які вузли й деталі йому може постачати Первомайський механічний завод, котрий увесь час свого існування випускає гідровузли для літакобудування та гвинтокрилів. І лише після всього цього - культурні зв'язки. Образно кажучи, дружба - це коли в нас є на столі те, що ми разом заробили.

- Чи підтягується до великого середній бізнес?

- Така специфіка нашого менталітету. І лише зараз великий, малий та середній бізнес починають розуміти, наскільки вони потрібні один одному. Говорити про це говорили, але робилося замало. Під час недавньої робочої поїздки до Антрацита спеціально вирішив відвідати невелике підприємство, аби зрозуміти: є рух уперед чи немає? Бо майже 80 відсотків виробничого обсягу області припадає на п'ять великих підприємств. І тільки-но вони починають давати збій (знову ж згадаємо кризові часи), то це відразу відчуває вся наша економіка. Тому для нас дуже важлива нова хвиля розвитку підприємств, які зможуть пом'якшити подібні удари.

Цінність досвіду антрацитівців - у їхньому бажанні працювати й рухатися вперед. На новому заводі з виробництва профнастилу "Булат-Профіль" я побачив, що люди готові йти на ризик, брати кредити в банку під величезні відсотки, аби тільки розбудовувати виробництво й створювати нові робочі місця. Тому буду робити все від мене залежне, щоб допомогти їм. Адже кожне нове робоче місце на виробництві означає створення ще декількох в "супутніх" сферах.

Таким чином, місто зможе вийти на самодостатність, що ми й прагнемо побачити від усіх наших громад. Ми не повинні концентруватися лише на "рятувальних" роботах з поточних питань. Завдання місцевого самоврядування зовсім інше -займатися розвитком територій, мати власні грошові ресурси, економічно обгрунтовані тарифи. При цьому не забувати про розвиток соціальної сфери, духовної й культурної складової. Треба перетворити "свободу хаосу" на волю творення й розбудови суспільства.

ДOСЬЄ "УК"

Володимир ПРИСТЮК. Народився 1960 року на Луганщині. Освіта вища, за фахом будівельник. Трудову діяльність почав майстром в управлінні "Доменбуд" тресту "Комунарськбуд". Працював генеральним директором ТOВ "Супутник - Луганськ", АТЗТ "Дружба", заступником голови облдержадміністрації. Був заступником голови, першим заступником голови облради. З 19 березня 2010 року - голова Луганської обласної ради.