Старий замок — найдавніша споруда Тернополя — зображений на гербі міста. Це пам’ятка архітектури національного значення, вона завжди захоплює своєю архітектурною довершеністю.
Приємно, що старовинну споруду відремонтували, подбали і про підсвічення — вечірньої та нічної пори замок сяє яскравими вогнями. І вже вп’яте провели свято Тернопільського замку. Цього року він мав формат мистецького пікніка.
Хоч без доблесних лицарів не обійшлося. Цього року вирішили запровадити між ними повноцінний турнір «Меч короля Данила». Клуб «Галицька дружина» разом з громадською організацією «Асоціація галицьких активістів» виступив організатором цих змагань.
Крім тернопільської «Галицької дружини», свою умілість, кмітливість, силу, кращі бійцівські якості демонстрували й два львівські клуби «Чорна Галич» і «Галицькі леви», а також «Кречет» з Вінниці. Бойові сокири, списи, мечі заблищали, задзвеніли під час масового бою, який називають бугуртом. Тарас Кульчицький брав також у ньому участь. Каже, що у швидкому темпі можна провести 5—6 боїв, а потім уже надто болять і руки, і плечі від ударів. Та й обладунки доволі важкі.
Тарас важить майже 90 кілограмів, а шолом з кольчугою, зброя та щит — 30–35 кілограмів. Він представляє «Галицьку дружину». А в мирному житті студіює в університеті історію, їздить в археологічні експедиції. Під час розкопок неподалік обласного центру знайшов фрагмент шолома доби Галицько-Волинського князівства. Каже, це свідчить, що на сучасній Тернопільщині за короля Данила Галицького та його сина Лева відбувалися справжні ратні змагання.
А ось Андрій Трікачов з Вінниці за фахом технік-електронник. Але давня історія давно його заполонила. Майже 10 років тому він став учасником клубу історичної реконструкції. Зазначає, що доводиться багато читати, аби зрозуміти, як тоді жили люди, в що одягалися, як воювали, який був побут. Його клуб має назву «Кречет» і відтворює воїнство кількох епох. Нині лицарський рух переріс у спорт, тож вимагає великої моральної та фізичної підготовки. У турнірі в Тернополі Андрій особливих успіхів не зумів досягти. Твердить, що взнаки далися травми.
Аби запал Середньовіччя у тернопільців не минув одразу із закінченням лицарського турніру, організатори мистецького замкового пікніка подбали про кілька майстер-класів. Передовсім охочі могли повправлятися у стрільбі з лука. Андрій Юкало з «Галицької дружини» тим часом навчав-показував, як виготовляти захисний обладунок. Зокрема, увагу загострив на куванні кольчуги. Важить вона майже 10 кілограмів. Щоб її виготовити, треба подбати про чи не сім тисяч кілець. Якщо щодня вісім годин робочого часу віддавати лише цьому ремеслу, то цілісна кольчуга буде «за добрих два місяці».
Механізувати цей процес, як стверджує майстер, аж ніяк не можна.
Досить трудомістка справа й творення рукописної книги. Львів’янин Валентин Колонтай теж захоплений добою Середньовіччя. Вважає її «дуже епічним періодом з цікавою матеріальною культурою».
Валентин — інтролігатор. Де ще можна було почути таке старовинне слово, як не на святі Старого замку! Нам тепер більш відоме слово «палітурник». Обкладинки його книжок мають дерев’яну основу, обтягнуті шкірою. Розгорнути їх можна, розстебнувши попередньо латунні застібки. Зовнішні накладки фахівець теж виготовляє з цього сплаву. Творить Валентин і книжки-футляри, де можна водночас зберігати певні речі. Зізнається, що його книжкові роботи здебільшого купує молодь. Скажімо, друг замовив одну з книжок коханій, щоб подарувати на заручини. У Тернополі на замковому пікніку теж придбали один примірник.
Формат пікніка передбачає розмаїття елементів, способів втілення пропозицій відпочинку. На сцені влаштувалися музиканти зі Львова, Чернівців і Кам’янця-Подільського, звучала інді-музика. Звідси линуло й слово. Свої твори читали Юрко Завадський та члени літературної студії «87».
Пікнік не може бути без вогню, а отже, на завершення мистецького заходу показали прекрасне та феєричне фаєр-видовище.
Ми в Google+