SOS!

Вітчизняний контент виганяють з теле- і радіоефіру, даруючи зелене світло російському продукту

У парламенті вирішили скасувати квоти на українську музику в радіоефірі та вдвічі зменшити (з 50% до 25%) частку обов’язкового національного аудіовізуального продукту. У четвер, 3 листопада, Верховна Рада ухвалила зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» — за це в цілому проголосували 238 депутатів парламентської більшості. 

Стаття 9 цього закону передбачає, що в загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації національний аудіовізуальний продукт  становитиме всього не менше 25% (досі частка вітчизняного продукту становила не менше 50%). Автор законопроекту №6342 народний депутат Олена Бондаренко наголосила, що робоча група розглядала пропозицію знизити квоту українського продукту взагалі до 0%, тож 25% — це, мовляв, ще компромісний варіант. Хоч, зазначимо, деякі депутати пропонували навпаки — збільшити квоту до 70%, проте такі пропозиції були відхилені. А в статті 28 (частина 4) пропонується взагалі виключити наступну норму: «у радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50% загального щотижневого обсягу мовлення». 

 За роз’ясненням ситуації «Урядовий кур’єр» звернувся до Держкомтелерадіо. Втім, його очільник Олександр Курдінович повідомив, що «поки що не ознайомився з остаточним варіантом даного законопроекту, оскільки в четвер депутати ще вносили до нього зміни». А поки прихильники нещадного «урізання» не в змозі чітко пояснити журналістам свою позицію, професіонали-практики знають, чим обернеться для України недбале ставлення до власного національного продукту.

— Цей закон — спроба віддати український ринок російському шоу- та медіа-бізнесу. І це досить унікальний випадок, коли парламент країни своїми ж руками розчищає ринок для інших країн і забирає роботу у власних професіоналів,— розповідає «УК» голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко. — Тут є два важливих моменти. По-перше, йдеться не лише про музичних виконавців — скорочується квота на будь-який аудіовізуальний продукт, а це означає, що ми говоримо і про телебачення, і про радіо, і про те, якою мовою транслюватиметься фільм чи передача. Отже, це нищівний удар по робочих місцях для наших режисерів, операторів, журналістів, звуковиків, продюсерів, монтажерів. Тим паче, все це не має жодного стосунку до європейської практики — там якраз дбають про європейський або, власне, національний продукт. Так, в Іспанії квота становить 51%, у Франції та Румунії — 40%, у Польщі — 30%, у Латвії — 80%. Тобто ми будемо однією з дуже унікальних європейських країн, яка абсолютно не захищає свій телевізійний і радіоринок.

Голова комітету вважає, що для вітчизняних співаків ситуація ще сумніша, адже в новому законі взагалі скасовується квота для українських виконавців у музичних програмах на радіо. Причому це однаково вдарить і по україномовних, скажімо, Олегу Скрипці, Святославу Вакарчуку, групі «Мандри» і російськомовних Потапу і Насті Камєнських або Софії Ротару. Оскільки це теж українські виконавці, які співають російською мовою. «Я вважаю, що це нищівний удар у спину українській культурі, вітчизняному шоу-бізнесу, — переконаний Андрій Шевченко. — І тому є всі підстави вимагати від Президента, щоб він ветував цей закон. Упевнений, що ми ще почуємо багато звернень до глави держави — він повинен взяти в руки Конституцію, де в 11 статті говориться, що держава має дбати про українську культуру. Також не бачу жодних проблем у тому, щоб російські митці, журналісти їхали працювати до нас, але проблема в іншому — цей рух односторонній. Тому що для українського виконавця чи митця пробитися на російський ринок неймовірно важко. І насправді Європа йде до об’єднання ринків, але воно рівностороннє. Наприклад, ми ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, яка фактично встановлює єдиний ринок для телебачення у всій Європі, а от Росія цю Конвенцію не ратифікувала — тобто вона тримається осторонь, свідомо захищаючи свій ринок. Тому в нас з Росією відбувається нерівноцінний обмін».