З чого нині починається день пересічного українця? З новин. Ми всі перебуваємо в особливому інформаційному полі. Воно, наче Зона братів Стругацьких, має свої закони і сфери впливу. В нього є небезпечні території. Якщо ти не знаєш про них, можеш потрапити в пастку або загинути. Хто той Сталкер, який допоможе нам уникнути небезпеки і виведе до потрібної зупинки? 

Яку межу заборонено переступати?

За словами завідувача відділу соціології культури і масової комунікації Інституту соціології НАН України професора Наталії Костенко, варто мати на увазі, що нині вже не ті теленовини, які були кілька років тому.

— Бо мають енергійного і перспективного конкурента у вигляді новинних сайтів, — зазначила вона. — Молодь більше схильна довіряти Інтернету, тому телеканали використовують різні способи взаємодії з інтернет-ресурсами, для того щоб зберегти цільову аудиторію та відповідати очікуванням публіки. Крім офіційних джерел, повідомлень власних кореспондентів, з’явилося таке джерело, як інтернет-ресурси. Це посилання на Фейсбук, Твіттер, фото й відео, зроблені особистими гаджетами. Це джерело інформації займає 7% серед інших джерел, ймовірно, що цей показник зростатиме.

«Себе як у дзеркалі я бачу, але це дзеркало мені лестить», — сказав колись Олександр Пушкін. А що бачимо ми у дзеркалі наших новин, наскільки вони правдиві?

Новини на вітчизняних каналах останнім часом не відповідають вимогам якісної журналістики, вважає президент Міжнародного благодійного фонду «Академія української преси» Валерій Іванов.

— Використання соціальних мереж у журналістиці можливо тільки як привід для проведення власного розслідування. Давати неперевірену інформацію із соцмереж — це розписуватися в профнепридатності. На жаль, наші канали розписуються в ній дедалі частіше. Це огидна тенденція. Наші новини все більше нагадують пропаганду. На очікування демократичних змін вони відреагували зниженням професійних стандартів, — висловив думку фахівець.

За словами експертів, такий показник, як збалансованість інформації, почав зростати з 2005 року і практично весь час залишався на високому рівні. Але останнім часом він різко впав.

 — Це можна пояснити воєнними діями в країні. Поширення протилежної думки матиме негативні наслідки. Але варто задуматися — де та межа, яку заборонено переступати, щоб не втратити об’єктивність і правдивість? — сказала Наталія Костенко.

Медіа на війні

Першою жертвою будь-якої війни, вважає завідувач відділу соціальних структур Інституту соціології Сергій Макеєв, стає правда.

— Навіть поверхневий перегляд архіву новин дає підставу для певних висновків. Ми знаємо, що війна завжди супроводжується монополізацією засобів масової інформації. Під час Другої світової забороняли користуватися радіоприймачами. Нині відключають ворожі канали. Україна — російські, в Росії ніхто не бачить і не чує українських ЗМІ. Практика підтверджує, що повної правди на війні не буває. Все це ми бачимо в контенті новин. У ситуації, коли відсутні альтернативні джерела інформації, це негативна тенденція. Як наслідок, глядачі перестають вірити новинам, — каже він.

Часто складається враження, що деякі журналісти самі не дуже добре розуміють, про що розповідають. Тих, хто воює на сході, в телесюжетах називають терористами, сепаратистами, ополченцями, бойовиками, активістами, силовиками. В одній програмі можна почути кілька термінів, тож глядачі іноді не розуміють, про що йдеться, хто загинув, за кого воює той чи той батальйон.

У зв’язку з цим в суспільстві зростає тривога і як вищий її прояв — істерика, страх, паніка. Тож, перш ніж повідомити новину, потрібно враховувати цей ефект.

— Воєнні дії — не виправдання непрофесійної роботи ЗМІ. Навпаки, саме під час цих дій вимога до стандартів зростає. У 60-ті роки минулого століття редактор «Нью-Йорк Таймс» зі своїх джерел отримав повідомлення про те, що американський десант готується висадитися на Кубу для повалення режиму Кастро. Інформацію почали перевіряти, це дійшло до Білого дому, редактору зателефонував президент. З патріотичних міркувань редактор інформацію від громадськості приховав. А потім була невдала висадка в затоці Свиней і поразка десанту. В американському професійному середовищі відбулася дискусія — чи правильно вчинив редактор? І дійшли висновку — неправильно. Патріотизм ЗМІ — це обов’язок давати суспільству соціально значущу інформацію. Нині таких стандартів дотримується газета «Більд», де головний девіз — «Бути першим добре, але ще краще бути правдивим». «Більд» ніколи не опублікує не?перевірену новину, краще не опублікує її взагалі, — розповідає Валерій Іванов.

Блогери проти тролів

Зрозуміло, що жодна війна, тим більше гібридна, неможлива без потужної інформаційної складової. Нині в соціальних мережах, інтернет-ЗМІ, традиційних медіа відбуваються напружені бої. Так само, як спочатку «зелені чоловічки» в Криму, а потім сепаратисти на сході країни, в соціальних мережах активно орудує величезний «диванний загін» російських блогерів, тролів, програмних ботів.

Нещодавно в мережі було викрито діяльність «Агентства інтернет-досліджень», яка фінансується з бюджету Росії. У штаті — кілька сотень працівників: фахівці з дизайну, IT-технологій, блогери та коментатори, аналітики, перекладачі, відділи з моніторингу ЗМІ та соцмереж. Усі вони — творці ілюзії підтримки кремлівського режиму в Інтернеті з дуже високою зарплатою.

Але якщо в мережі переважає традиційно жовтий і примітивний фейк, то на так званому Путін-ТВ під різними соусами подають найвишуканіші страви. «Перший канал», «Росія-1», «Росія-24», «НТВ» створюють міфи про «бЕндеровців», саме вони є головним антиукраїнським рупором на російському ТБ. Останні дослідження вітчизняних і зарубіжних медіа-фахівців свідчать про те, що 80% новин про Україну на російських каналах є або напівправдою, або відвертою брехнею.

Зрозуміло також, чому лідери бандформувань Луганської та Донецької псевдореспублік так наполегливо боролися за контроль над телецентрами і, як наслідок, за людський розум, їхні думки і почуття.

У цій ситуації Україна має створити ефективну інформаційну протидію на державному рівні. За словами голови комітету «Рівність можливостей» Олександра Чекмишева, неправильно протиставляти одним брутальним технологіям інші брутальні технології. Передусім потрібно протиставляти правду. Якщо на тлі більшості правдивих повідомлень з’явиться дезінформація, то це буде помітно.

Одним з перших кроків у цьому напрямі стало рішення РНБО про формування та реалізацію держполітики у сфері інформаційної безпеки. На законодавчому рівні було визначено певні заходи, зокрема заборона на трансляцію каналів, що сіють ворожнечу. Вирішено також створити медіа-холдинг, який має за мету поширювати у світі об’єктивні новини про суспільно-політичну ситуацію в Україні.

На жаль, медіа-холдингу з такими завданнями і повноваженнями досі немає, про роботу на випередження також не йдеться. З тролями соцмереж воюють переважно небайдужі українські блогери.