Ознайомившись в інтернеті з матеріалами наради під головуванням міністра фінансів Олександра Данилюка, на якій обговорювали питання фінансування професійно-технічної освіти, не можу не висловити свою думку з цього приводу. Як зазначив міністр, «25 років держава виконувала соціальну функцію, навчаючи в цих ПТУ людей, яким нині на ринку праці важко знайти роботу, оскільки великі роботодавці стверджують, що їм ці фахівці не потрібні. Роботодавці створили власну мережу підготовки і готують у ній своїх фахівців, і тому ми 25 років витрачали кошти не зрозуміло на що». Ось так. Я ж вважаю, що держава не фінансуватиме неефективні інституції. Бо це кошти платників податків. Соціальна функція має бути соціальною функцією, і Міністерство соціальної політики повинне напрацьовувати механізми.

Тепер про начебто «заяви великих роботодавців» щодо непотрібності фахівців, підготовлених у закладах ПТО. По-перше, завітайте на Черкащину і відвідайте хоча б одне училище під час державних кваліфікаційних іспитів та випуску учнів. У нас всюди великі черги роботодавців, потреби яких ми не можемо задовольнити.

По-друге, щодо витрачання коштів «невідомо на що». Багато, якщо не більшість учнів мають середній рівень знань і обмежені фінансові можливості, аби здобути вищу освіту. Батькам потрібно голодувати, щоб вивчити дитину у виші на платній основі, потім шукати багатенького роботодавця, щоб влаштувати її до нього кухарем, прибиральницею чи нянею для його дітей. Що робити  батькам, діти яких не опанують вишівську програму? Де їм отримувати кваліфікацію? Та й хто з «великих роботодавців» бере на навчання неповнолітніх?

Заява про те, що держава не буде фінансувати неефективні інституції, цілком правильна. Так повинно бути. Але може, краще переглянути список «неефективних інституцій», яких у нашій державі хоч греблю гати, що сидять на шиї платників податків, а не зациклюватися на закладах профтехосвіти, які готують кваліфіковані кадри для різних галузей економіки?

На нараді стверджували, що «економіка загинається», і тому не варто фінансувати ПТУ. Так, економіка далеко не в кращому стані. Але треба зауважити, що протягом 25 років фінансування професійно-технічної освіти поступово зменшувалося. Працівники училищ як могли своїми силами утримували й зміцнювали матеріальну базу своїх закладів, щоб дати учням гідну кваліфікацію. А держава ще й повісила на заклади функцію працевлаштування, з якою ми справлялися. Проблемою було прозвітувати перед вищими організаціями про працевлаштування, адже офіційно більшість роботодавців як не працевлаштовували, так і не працевлаштовують, тому випускники змушені змінювати по 3—4 місця роботи, поки підприємці не змилуються та не приймуть їх офіційно.

Справді, в більшості закладів немає новітнього обладнання, яке повинні надавати держава або великий бізнес, але за останні роки самі працівники навчальних закладів багато зробили для оснащення майстерень та кабінетів праці, оновлення приміщень. Деякі заклади мають вигляд і оснащення не гірші, ніж у вишах. Тим часом, з огляду на  реалії підготовки економістів, юристів, інженерів, менеджерів, які потім йдуть працювати кухарями, офіціантами, перукарями, продавцями, держава витрачає в десять раз більше коштів, ніж на підготовку одного кваліфікованого кухаря, офіціанта, перукаря, продавця, будівельника в ПТУ.

Сподіваюся, в Міністерстві фінансів розуміють, що без робітничого потенціалу економіка держави ніколи не функціонуватиме ефективно та не стане сильною, а без загальнодержавної політики у сфері професійно-технічної освіти держава не отримає кваліфікованого робітника.

Алла АЗІЗОВА, 
директор Черкаського вищого професійного училища, 
для «Урядового кур’єра»