Ділки тіньового ринку не лише не втомлюються вигадувати нові схеми, щоб уникнути сплати податків й отримати мільйонні прибутки, а й демонструють інші таланти. Наприклад зі знання хімії, коли на підпільних підприємствах компонують суміші, якими водії потім змушені заправляти свої автівки. Про те, як нелегальне пальне потрапляє на ринок, розповідає перший заступник голови ДФС Сергій БІЛАН.

Перший заступник голови Державної фіскальної служби Сергій БІЛАН.УК: Сергію Васильовичу, вже півроку тривають спецоперації «Нафтопродукт-2015» і «Акциз-2015». Та судячи з коментарів експертів, на автозаправних станціях, як і раніше, багато низькоякісного пального. Чому його кількість не зменшується?

— Із тим, що його кількість не зменшується, не погоджуся. Лише із травня цього року з незаконного обігу вилучено 28 тисяч тонн паливно-мастильних матеріалів на суму 482 мільйони гривень, серед яких зокрема бензин і дизельне пальне. Лише минулого тижня ми викрили кілька підпільних виробництв і нафтосховищ, де зберігали таке пальне. Одну з останніх партій вилучили в Києві. Організатори цього підпільного бізнесу купували добавки й компоненти паливо-мастильних матеріалів на внутрішньому ринку й додавали їх до бензинів стабільних для підвищення октанового числа. Потім таку суміш продавали під виглядом бензину марок АІ-92, АІ-95 без сплати акцизного податку, який становить 202 євро з тонни готового пального.

Ми вилучили там понад тисячу тонн низькоякісного пального, вартість якого становить приблизно 17,3 мільйона гривень.

Ще один підпільний нафтопереробний завод із виготовлення паливно-мастильних матеріалів, що мав повний цикл переробки, знайшли у Дніпродзержинську. На його території було понад 400 тонн сурогатного пального.

УК: А що таке низькоякісний бензин, із чого його роблять?

— Зазвичай ідеться про виготовлення бензину без дотримання державних стандартів шляхом змішування низькооктанових бензинів з різноманітними хімічними компонентами. Це присадки, фракції, компоненти моторного пального альтернативного. Головна проблема у тому, що це пальне, з одного боку, низької якості, отже негативно впливає на автомобільні двигуни, а з іншого — його продаж завдає шкоди державному бюджету, оскільки з нього не сплачують акцизного податку. А це призводить до недобросовісної конкуренції на ринку.

УК: Можливо, водіям варто перестрахуватися й заправляти автівки лише на великих мережевих АЗС?

— На жаль, придбання бензину чи дизельного пального на великих АЗС не завжди гарантує його якість. Наприклад, нещодавно ми розкрили схему постачання бензину й дизпалива низької якості на мережу автозаправних станцій у Рівненській, Харківській, Дніпропетровській, Полтавській та інших областях.

Підприємство купувало пальне у Російській Федерації. Половину з завезеного продавали цілком легально. Друга половина йшла на своєрідну переробку, під час якої додавали хімічні компоненти. Потім такий «коктейль» продавці на АЗС видавали за високоякісну продукцію. Так, довіряючи бренду, люди навіть не підозрювали, що насправді купують. При цьому так звані виробники не сплачували акцизного податку за частину незаконно виготовленого палива. Тож свідомо завдавали шкоди державному бюджету й автомобілям, у двигуни яких потрапляла така суміш.

УК: Про яку мережу йдеться?

— Доки триває слідство, розголошувати таку інформацію не маю права.

УК: Але ж споживачі мають знати, які заправки їм краще оминати. Чи можна якось на місці перевірити, що бензин нормальний?

— Якщо у водія виникають сумніви, то він щонайменше має вимагати сертифікат якості, де зазначено всі складові, їхнє пропорційне співвідношення. Там також повинно бути вказано, що бензин відповідає державному стандарту.

До речі, водії не завжди віддають перевагу якості. Іноді на першому місці економія. І, наприклад, купуючи паливо на «мобільних» заправках, організатори яких постійно переміщуються з місця на місце, водії добре розуміють, чим ризикують. Проте вони заохочують цих горе-підприємців. А ті й раді старатися.

Одну з таких пересувних заправок, де торгували скрапленим газом, викрили оперативники податкової міліції на Хмельниччині. Продавали з вантажівки, яку було обладнано пересувною газозаправною станцією.

УК: Звітуючи про три місяці роботи на посаді керівника податкової міліції, на засіданні Кабміну ви розповідали, що у країну неодноразово намагалися ввозити контрабандні нафтопродукти танкерами. Вдалося перекрити такі морські шляхи?

— Справді, більшу частину контрабандного пального завозили морем. Наприклад, румунський танкер доходить до так званої 61-ї милі на Дунаї, де постійно стоять старі баржі, що слугують перевалочною базою. У режимі «закритого кордону» на ці баржі перевантажують нафтопродукти, а потім до них уже підходять українські судна. Щось схоже відбувається і в акваторії Чорного моря поблизу Тендерівської коси. До багатотоннажного іноземного судна, завантаженого ПММ, підходить менше від українського берега. При цьому з відключеним ідентифікаційним обладнанням (фактично судно-«привид»), щоб не було видно, як воно рухається. Це зазвичай нафтоналивні баржі місткістю до 1,5 тисячі тонн. Усе відбувається в режимі «закритого кордону», тобто формально іноземне судно на територію України не заходить. А контрабандні вантажі організатори таких схем намагаються видати за легальні.

Іноземне пальне досить високої якості. Тому наші умільці намагаються бодяжити з нього продукт власного виробництва, щоб збільшити обсяги і виручити якнайбільше грошей, продаючи на АЗС. Ми провели широкомасштабну операцію, яка дала змогу не лише перекрити такі контрабандні канали, а й вийти на нафтобази, де зберігалося пальне, ввезене так. Але це не єдина схема, завдяки якій нелегальні нафтопродукти потрапляють на територію України.

Окремі компанії, щоб не платити акцизного податку, підміняють підакцизний митний код нафтопродуктів на непідакцизні товари — платформат і реформат, які використовують для приготування високооктанових бензинів, а також у виробництві лаків і фарб. Фактично ж відразу після митного оформлення нафтопродукти перевозять до нафтобаз у різних регіонах України, де змішують із бензином і дизпаливом, а потім везуть на АЗС. Легалізують ввезене за допомогою фіктивних підприємств, яким перепродають такий товар. На певному етапі (3—4-та ланка ланцюжка) відбувається заміна документів на бензин чи дизпаливо. При цьому акцизного податку ні імпортери, ні «виробники» не сплачують.

УК: Тобто головна мета — уникнути сплати акцизного податку за будь-яку ціну?

— Не тільки. У гонитві за легкими грошима деякі «підприємці» вигадують особливо хитрі схеми. Так, у Дніпропетровську викрито ділків, які не лише бодяжили бензин, а ще незаконно сформували податковий кредит на майже 4,5 мільйона гривень. Співробітники податкової міліції Міжрегіонального ГУ ГФС — Центрального офісу в межах операцій «Акциз-2015» і «Нафтопродукт-2015» спільно з ГПУ встановили підприємства, за допомогою яких підприємці проводили операції з мінімізації податкових зобов’язань. Усі вони були зареєстровані за однією і тією самою адресою. Ці компанії постачали на заправки пальне власного підпільного виробництва, яке виходило шляхом змішування газового конденсату і ароматичних паливних добавок, а також розбавлення нафтопродуктами дизельного палива. Отриману суміш продавали як бензини АІ-92, АІ-95 і дизельне пальне.

УК: Яка подальша доля вилученого нелегального пального? Чи не потрапляє воно знову на ринок?

— Тут можна говорити про два варіанти. Перший — коли пальне відповідає державним стандартам, а податки й збори під час його виготовлення або імпорту не сплачено. Тоді підприємство має їх сплатити і реалізовує таку продукцію на внутрішньому ринку. Другий — коли пальне не відповідає державним стандартам, тоді за рішенням суду його конфіскують і спрямовують на переробку.

Фіскальна служба й далі боротиметься з незаконним обігом нафтопродуктів у країні. Ми розуміємо, що ділки можуть вдатися до нових, більш витончених схем, проте запевняю, що наше основне завдання — наповнення державного бюджету і детінізація економіки. Хай поступово, але ми з цим упораємося.

Тетяна БОДНЯ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Сергій БІЛАН. Народився 1976 року на Вінниччині. Має дві вищі освіти. З 1994-го до 1997 року — юридична практика у великих приватних компаніях. Із 1997-го — строкова військова служба.

З 1998 року — служба в органах СБ України на посадах офіцерського оперативного й керівного складу. З 2006-го по 2014 рік працював у комерційних структурах. З 2014 року — служба в органах СБУ на посадах офіцерського керівного складу.

Із 5 травня 2015 року його призначено на посаду першого заступника голови Державної фіскальної служби.