Святий Миколай і Санта Клаус отримали в Україні додаткові преференції. Тепер у нас вихідний день і на католицьке Різдво. Цілком логічно завершувати різдвяний піст перед Новим роком, а не лицемірити за столом з олів’є й шампанським — французьким брендом на святі життя. А як з українськими брендами у світі? Один з них — обробка Леонтовичем народного «Щедрика», відомого з домиколаївських часів. Новий рік тоді починався навесні, і про його прихід виспівувала пташка — щедрик. На Заході на цей мотив співають про дзвони. Леонтович щедро лунав у новорічні дні, навіть у залі очікування на львівському летовищі. А на «1+1» у супроводі дитячого хору «Щедрика» проникливо виконала Тіна Кароль. На «UA: Першому» логічним у виконанні хору був гімн, на каналі «Україна» — ансамбль з наших поп-зірок і телеведучих. Українською.
Теленовини
2017 рік, за висловом Папи Римського, псували війни, брехня і несправедливість. Цей перелік актуальний і на українському телебаченні в Новорічні свята.
«Еспресо», один з найполітизованіших каналів із цікавими співрозмовниками і нерідко нецікавими експертами, які висловлюють прохідні істини, швендаючи з каналу на канал. Глядач знає їх в обличчя, розуміє, що і про кого почує, з якими інтонаціями, тому перемикається на менш заангажовані й більш фахові.
Якби ж у ток-шоу ведучі менше озвучували редакційну політику аж до скандалів у телестудії. Ми все-таки очікуємо на незалежно мислячих гостей стосовно української дійсності й перспектив держави.
Топ-теми новинних каналів, звісно, стосувалися підсумків року. Політики в студіях оприлюднювали розпочаті реформи. Виборці на вулицях висловлювалися про їх імітацію. І ті, й другі (і треті) загалом формують потребу в нових особистостях або піарять призабутих, сподіваючись на нашу коротку пам’ять.
Головний підсумок року: звільнення з полону заручників. Тепер справа за їх адаптацією до мирних феєрверків у столиці, політбійок у Раді й під нею. Настав час нашим психотерапевтам вчитися натовських, зокрема американських стандартів адаптації до мирного існування захисників, про що теж вели розмови в новорічних студіях.
Теленовини нагадували про спортивні здобутки професійних боксерів, зокрема Ломаченка, і зимові запливи в Дніпрі, Темзі й Тибрі, а також пробіги і проїзди Дідів Морозів. А як бігатимуть Миколаї чи Санта Клауси?
Загалом минулий рік став яскраво феміністичним. Гасло жінок «Я теж» було всесвітнім трендом і спровадило в аутсайдери босів, які використовували службове становище на свої сексуальні забаганки. Україна своєрідно долучилася до переможного фемінізму — я не про «Фемен», яке час від часу з’являється в новинах, а про скасування заборони на професії — такі, як каменотеси, машиністи метро і знімальники взуття з колодок. Заборони були мотивовані турботою про життєдайну функцію наших жінок.
Кіно і серіали
На «UA: Першому» цікавими були культурологічні програми, зокрема з історії світового кінематографа, що цілком у тему, бо в Україні бум на кіно. Вітчизняне.
Дзідзьо з густою бородою зауважив на «5 каналі», що для успіху Україні не вистачає часу. Він завбачливо знайшов час на свій фільм. З чотирьох наших успішних торішніх фільмів «Дзідзьо. Контрабас», на думку фахівців, вже відбив 20 мільйонів гривень затрат на виробництво, і його показали на телебаченні. Тема: авантюри і понти артиста, мама якого в Португалії. В епізодах яскраво побутова Римма Зюбіна, фарсовий Олексій Вертинський і знаковий Ігор Кондратюк в ролі «отця». Жанр — «кіно про дорогу»: до успіху і добробуту, але через крадіжку, брехню і хабарі. Чесна і чиста душа артиста брудниться в дійсності. Духовність працює на матеріальне. У моралізаторському фільмі уповільнений темп і жодної пісні у виконанні топ-співака. Стрічку виручає гумор і харизма Дзідзя, вона з прицілом на «далі буде».
Поп-зірки з подачі кінопродюсерів мігрують з великих сцен на великий екран на розпач режисерів. Зокрема, в «Свінгерах», що розпочалися 1 січня, Даша Астаф’єва і Оля Полякова. Для них секс — фішка іміджу.
А на «Каналі позитиву» знову «Секс і місто». Найстарожильніший серіал змагається за цей титул з «Доктором Хаусом» і нашою «Роксоланою».
«Інтер» та «СТБ» демонстрували випробувану радянську класику великого Рязанова, соціального діагноста Данелії й комедійника Гайдая. На «Інтері» з’явилися і «За двома зайцями» Максима Паперника. Канал догоджає електорату, який ходить на виборчі дільниці й не ходить в інтернет.
А на «1+1» знову «Сам удома» з Калкіним. Торік актор нарешті взяв участь у серйозних кінопроектах у Голлівуді. До речі, телережисер Семен Горов готує цього року «Грудневу казку» — українську відповідь американській кінофраншизі.
На «ICTV» Джим Керрі з надмірним комікуванням домагався сміху і рейтингу каналу, виборюючи глядача у Челентано і Рибникова в ностальгуючих пенсіонерів.
На екрані були й теледрами з новорічними лав-сторі і хепі ендом, де автори доводили глядачкам, що краще бути багатою і щасливою. Була на «1+1» і чеська просто Попелюшка ще соціалістичної кіностудії «Барандов». Не перший Новий рік «Шукали жінку» на «Ентер фільмі» класні актори. Засилля жіночої тематики розбавив «Віталік» на «ТЕТ». До речі, формат купило кілька країн, отож запит на дебілізм у гострій формі не тільки в Україні.
Телеконцерти
Новий рік — пора динамічних концертів з різноманітної ваги зірками. «Зважені і щасливі» — участю в журі телеконкурсів з вагомим призовим фондом у масштабній студії з багатим антуражем, що піднесло авторитет тих, хто сидять за столом, і глядач масово пішов на їхні концерти в Палац спорту. Це здобуток саме 2017-го, йому посприяла заборона на гастролі нелояльних російських артистів, отож у нас з’явився десяток поп-виконавців, які збирають тисячі глядачів у столиці.
Перший серед перших — Олег Винник. Він обличчя року. Його тривіальні телепригоди на каналі «Україна» тримали увагу завдяки несподіваним пісням з не «їх» репертуару і поп-виконавців, і медійних персон. І все це з виконанням мовної квоти.
Найпопулярніше побажання з екрана: миру і грошей.
Ретро-естрада звучала на «Раді». Ці слова й акорди ми чули ледь не від виникнення українського телебачення, хоч написані вони зовсім недавно. Наче досі є репертуарна комісія, яка не згинула разом з СРСР. Каюся, згадую її під час переглядів програм з ненормативною лексикою. Складається враження, що режисери інструктують тих, хто в кадрі: «Жодного сорому і більше словесного бруду». Ось і дивимось на різні «хати» з татами і без, нареченими, зваженими і приниженими сусідами або й рідними, де завдання сценаристів разом з ведучими — спровокувати хамство, щоб глядачеві було не соромно за низьку культуру.
«Інтер» у концертах орієнтувався на пенсійний електорат, який не виїде за кордон, куди мріє податися третина молоді, що не бачить в умовах нинішньої України достойних перспектив і не поспішає на виборчі дільниці. Молодь їде у реформовані країни із соціальними ліфтами.
Головна інтрига концертів на «Інтері»: кого з українських поп-виконавців випишуть із Москви для поважної сцени Київського оперного. Були всі. Рейтинги не пахнуть. Вони смердять. Реклама «Наш Новый год» — наче якась реставрація. Чи контрреволюція? Чи провокація. Але без наслідків.
Павло Зібров на каналі «Рада» вже співає для онуків своїх прихильниць. Він за квоти і проти артистів, що збирають зали і гонорари в Росії навіть з українським репертуаром. Не вистачало в новорічних концертах національного голосу Ніни Матвієнко. Найбільш вразив на «Інтері» розкішний голос Івана Березовського в репертуарі «Ласкового мая». «Оторвальд» і «Юркеш» скаржилися Майклу Щуру на нестачу корпоративних вечірок, а яскраво екзотичний і музикальний Кувалдін не скаржився, а просто бовванів у кадрі.
Телерізне і телеякісне
Хотілося, щоб змістовних особистостей на екрані було більше.
Справжнє гурманство, коли ведучі зосереджуються не на собі, коханому, а на співрозмовникові рівня Ади Роговцевої. На «UA: Першому» вона нагадала, що доба на фронті — як 10 років у мирному Києві. Отож не варто сперечатися, наскільки доречний мартиролог війни в новинах на СТБ і «UA: Першому». Серед загиблих — люди різного віку і майнового стану, вся географія України. І закордоння.
А ще пані Ада говорила в Новорічні свята про важливість історії роду-племені. Актриса, громадська діячка, поетеса в телевійні і мирі талановита в усьому і всюди. Навіть на кухні. Хоч кухонні програми на свята трохи поступилися програмам про інтер’єри й подорожі — як у радянський час. Талановитим українцям кордони не перешкода. І якщо Олег Винник («Рандеву з Яніною Соколовою») освоює незаповнену з 1990х нішу в жанрі «європейський голосистий мачо», то Андрій Данилко — сам «ходячий жанр». Він жанри створює й утверджує в світі: інтерв’ю на «112».
Новорічні програми переповнені гумором різного ґатунку. «Дизель шоу» на «ICTV» вдало перейняло формат «95 кварталу» в політичній сатирі і змагається за рекламні кошти завдяки яскравим акторським особистостям, хоч там невдало розбавили трупу ігрунами з КВК.
Для тих, хто переймається історією, канал «24» у програмі «Згадати все» згадав стиляг і фарцовщиків, які почали демонтаж радянської системи з упровадження капіталістичного світогляду в естетику побуту. Вони вслід за митцями в хрущовську відлигу кинули виклик радянщині й через покоління перемогли її. Пасіонарії, яких у будь-який час і в будь-якому суспільстві не більш як 5%, врешті-решт домінують, про що свідчать наші Майдани, але користаються перемогами не вони. І не ми. Політики в ролі шоуменів. Сюр: телеведучий Рабинович на «112» і одночасно на «Ньюс ван» у ролі Діда Мороза без бороди. Що це — свідчення популярності, платоспроможності чи дефіциту «голів, що вміють говорити в прямому етері», панове програмні директори і тіньові власники каналів? «112», «Ньюс ван» озвучували претензії «Руского православного міра», для яких Революція гідності «так називаємая», бо вони патріоти українського Криму і Донбасу, які «билі частью СССР». Отака геополітика під час війни.
Ніч показує змістовніше
Новорічні програми підтвердили думку, що вночі транслюють чи не найзмістовніші програми. На «5 каналі», скажімо, о цій порі просто і гідно розповіли про інтернаціональну роту на фронті, до якої входять переважно грузини. Так вони віддають шану українцям, які прийшли на допомогу Грузії під час російської агресії.
На каналі «Україна» українськомовний Суханов влаштував зустріч 18-річного сироти з матір’ю під сльози присутніх у студії й мільйонів перед екраном. Хлопчина заради мами відмовився від усиновлення на Заході і збирає на батьківщині пляшки, щоб вижити. А мама, яка 15-річною відмовилася в пологовому від первістка, у третьому шлюбі виховує законних дітей. У студії мама і син обнялися. 100 тисяч сиріт чекають на обійми рідних. За статистикою, 100 тисяч дітей за роки незалежності знайшли такі обійми. Звісно, не тільки в Україні.
Насамкінець. На телебаченні дивне ставлення до квот і мови: програма може бути і російською мовою, але головне, що її зроблено в Україні. Гадаю, настав час орієнтуватися на українську юнь, хоч телепродюсери заявляють про дороговизну виготовлення дитячого контенту, хвилина якого коштує 100 доларів. Але, гадаю, слід дбати про капіталізацію нашої й моєї України, щоб її не стало менше в мові й душі, щоб Миколай мирно змінив Діда Мороза.
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+