Кількість великих ферм, де б вирощували велику рогату худобу, на підконтрольній території Луганщини  можна порахувати на пальцях однієї руки. А загалом 20 тисяч голів великої рогатої худоби (70%) краю утримують у домогосподарствах. Тож селяни дослухаються до будь-якої інформації про нові стандарти молока. Фахівці визнають, що відмова від приймання молока другого сорту для харчових продуктів спричинить зниження прибутків сільських жителів, які здають молочні продукти. Та чи припустима  така ситуація у прифронтів’ї?

Ще кілька десятків років тому в краї налічувалося понад 192 тисячі голів великої рогатої худоби, нині — чи не вдесятеро менше. Не ліпша  й статистика виживання молокопереробних підприємств: колись на Луганщині їх було 18, тепер на підконтрольній території краю повноцінно працюють тільки три. Тривожні показники ніяк не хочуть вирівнюватися, представники органів статистики вже знають мало не кожну корову на кличку і чи не на кожне теля покладають надію.

То як змінити ситуацію на краще? Начебто в області є певний рецепт.

«Наше підприємство із власних оборотних коштів видає позики на придбання корів селянам на загальну суму понад 600 тисяч гривень щорічно», — розповідає директор ПрАТ «Біловодський маслоробний завод» Валентина Чубенко.

На придбання корови в заводу можна взяти позику в межах 10 тисяч гривень. А ще тут можна отримати допомогу на навчання дітей, лікування, купівлю косарки або навіть трактора — варто лише пояснити свої труднощі і головне — тримати корів та здавати молоко стабільно високої якості.

«У нас індивідуальний підхід до всіх, хто нам здає молоко. Цей кредит безвідсотковий», — наголошує Валентина Чубенко.

Отака система взаємодопомоги. Директор працює на заводі 42 роки і  пам’ятає той період,  коли  у районах збирали  за день молока вдвічі менше, ніж  дає змогу переробити виробнича потужність заводу. Скорочувати виробництво? Це не вихід. Валентина Чубенко шукала інші варіанти, і щойно очолила підприємство, одразу вирішила ввести практику підтримки населення. Ця робота вже дає результат. Завдяки співпраці із селянами завод працює стабільно. Лише торік до бюджетів усіх рівнів ПрАТ «Біловодський маслоробний завод» заплатив понад 10 мільйонів гривень. Вагомо.

Усе — в діло

«Ось, до речі, хотіла б через газету звернутися до людей. А то зараз багатьох селян лякають заяви про те, що, мовляв, молоко другого сорту заборонено здавати. Людей треба заспокоїти.  Ми забезпечимо його приймання! Знайдемо технології, щоб з усього молока робити високоякісні продукти», — каже директор.

Саме для цього у Біловодську вже почали отримувати новітнє німецьке обладнання в межах грантової програми від уряду США. Дороге обладнання надавали лише за умов співфінансування,  тож підприємство мало вкласти своїх 30  відсотків. Сума чималенька.

«Але скоро це обладнання нам встановлять, і проблему молока другого сорту можна буде розв’язати, — наголошує Валентина Федорівна. — Коли ми подавали бізнес-план для отримання гранту, то доводили: врятуємо населення чотирьох районів тим, що купуватимемо у населення молоко і його перероблятимемо».

На жаль,  далеко не всі молокопереробні заводи здатні кредитами підтримувати тих, хто тримає корів. То що робити селянам з інших районів краю?

Доїльний апарат у подарунок

«Єдиний доцільний інноваційний напрям змін у сільському господарстві — розвиток кооперативного руху», — вважає в.о. голови Асоціації сільгосптоваровиробників Луганської області Валерій Окопний.

Він проаналізував досвід роботи Литовської Республіки, де побував із візитом у складі делегації з Луганщини. І доповідаючи про побачене представникам сільгосппідприємств області, не приховував і проблем, з якими  зіштовхнулися литовські колеги. Наприклад, на початку 1990-х у Литві тривала широка інформаційно-методична кампанія, щоб об’єднати фермерів у кооперативи. Проте належного фінансування проект тоді так і не отримав. У наш час у цій країні Фонд гарантій і позик сільському господарству надає гарантії кооперативам. Також їм надають набагато більше пільг порівняно з іншими суб’єктами сільгосптоваровиробництва.

«Завдання Асоціації сільгосптоваровиробників області — створення сприятливих умов для кооперативного руху на рівні регіону, пошук додаткових джерел фінансування, а також інформаційна допомога в організації кооперативів», — каже Валерій Окопний.

За його словами, уже проведено зустрічі із сільськими головами, районними керівниками управлінь сільського господарства, керівниками переробних підприємств, заготівельниками молока у приватному секторі. Крім того, проведено зустріч фермерів із представниками міжнародної організації USAID та заплановано провести навчальні стаді-тури для всіх охочих створити кооператив. Разом із Міжнародним комітетом Червоного Хреста вирішено фінансувати придбання доїльних апаратів для обслуговування кооперативів.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»