Дні Німеччини відбуваються в Україні вп’яте. Але вперше вони розпочалися не з Києва, а з Дніпра — їхнє офіційне відкриття відбулося в академічному театрі опери та балету. Вистава «Лебедине озеро» за участю солістів Берлінського державного балету Яни Саленко і Маріана Вальтера дала початок численним заходам у 14 містах країни. Генеральний консул Німеччини в Україні Вольфганг Мьосінгер зазначив, що українсько-німецький дует Яни і Маріана найкраще демонструє зміцнілі зв’язки двох країн — ці солісти не тільки партнери по мистецтву, а й молоде подружжя.

Перед виставою ми поспілкувалися з Яною САЛЕНКО.

Зоряна балетна пара з Берліна в «Лебединому озері». Фото надав Дніпропетровський академічний театр опери та балету

— Яно, чим вам пам’ятна вистава «Лебедине озеро»?

— Вона була моєю мрією. Адже я маленька на зріст і в мене короткі руки. Один педагог сказав: «Про «Лебедине озеро» навіть не мрій». А мені так хотілося хоч раз спробувати себе в «Лебединому озері». Якось танцювала в Італії і відчула: публіка любить мене. Це додало впевненості, що мені все вдасться. Рік у рік мені надходило дедалі більше пропозицій танцювати саме в «Лебединому озері». Зізнатися, це стало несподіванкою: публіка хоче «Лебедине», а мене запевнили, що я не підходжу для нього.

З роками розумію: саме з цією роллю можу творчо зростати, створювати незвичайний образ. Тобто досягти висот не тільки в техніці, а творити історію доброго і злого і, якщо хочете, екстравагантного. Створити характер — найголовніше для мене. Вистава мені дуже подобається й тому, що люблю грати на сцені, створювати образ просто зараз, а не репетируючи тривалий час, як машина. Для мене важливо жити з роллю. Саме в «Лебединому», гадаю, в мене виходить це показати.

— А які партії вам найближчі як прими Берлінського балету?

— У Берліні щороку різний репертуар. І пропозиції надходять різні. Люблю танцювати все, ми, артисти, любимо вчитися, шукати нове. Постійно грати одне й те саме набридає. Тому партія може бути будь-яка.

— Якось ви зізналися, що в 26 років вам усе набридло. Як упоралися з творчою кризою і що побажаєте людям, котрі раптом опиняться в подібному ступорі?

— Коли здається, що всього добився, починається криза. Мені пощастило, бо вчасно почала працювати над своїм психічним здоров’ям. Насправді що нам потрібно? Передовсім відчуття повноти життя. Потроху я навчилася насолоджуватися тим, що маю. Є роль — треба зробити її краще. Любиш чоловіка, сина — зроби все, щоб вони були щасливими. Для мене мета полягала у визначенні нових завдань. Ось так я вийшла з непростого становища. Щось нове відкрилося в душі, і я почала ще більше любити свою професію.

— Перші кроки в балеті ви почали робити 12-річною. До цього займалися гімнастикою в Ірини Дерюгіної. Це якось вплинуло на вашу кар’єру?

— Балет — мистецтво. Але гімнастика мені допомогла. Особливо що стосується витривалості, слухняності, бо гімнастика — вельми складний вид спорту. А балет влаштований по-іншому. Гадаю, мені довелося перевчитися. Гімнастика розвиває тіло, а балет — це передовсім душа, музикальність. Цієї науки мені довелося вчитися роками.

— Чи не хочете привезти в Дніпро нову виставу «Дітрих»?

— Звичайно! Ми сподіваємося зробити її великою подією в Німеччині. Я б із задоволенням показала її в Україні. Втім, вона ще тільки народжується.

— Про що йтиметься в ній?

— 21 жовтня в Києві був мій перший виступ. Тоді народилась ідея: чому б не зробити одним актом гала-концерт і одним актом — виставу? Так я зі своїм хореографом стала думати, що створити.

Ми вирішили знайти знамениту жінку, до образу якої ще не зверталися в балетному мистецтві. Мені дуже подобаються 1920-ті, 1940-ві через їхню барвистість. Тож вирішили звернутися до образу американської кіноактриси німецького походження Марлен Дітрих. Її забули, а вона уособлює історію краси, історію жінки. Мене це зачепило, чимало прочитала про неї. Але образу ще не створено. Поки що готовий лише маленький епізод. Ми показали 20 хвилин її історії з життєвими перипетіями (вона засуджувала фашизм), стилем одягу, голосом, піснями. Насправді нас приваблює не тільки особиста історія Дітрих, а й історія непростого ХХ століття.

Микола ЧАБАН
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Яна САЛЕНКО. Народилася в Києві. Хореографії навчалася в балетних школах ансамблю «Киянка» та українського танцівника Вадима Писарєва. Працювала в Донецькому театрі опери та балету, Національній опері в Києві. На міжнародному конкурсі у Відні познайомилася з Маріаном Вальтером, де обоє посіли перші місця. Згодом побрались, і Яна переїхала до Німеччини.