Нещодавно стало відомо, що уряд Японії надасть Україні грант непроектного типу на закупівлю спеціального обладнання для медичних закладів та дослідницьких установ України, які працюють над подоланням наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідну угоду між урядами двох країн уже підписано.
350 мільйонів японських ієн (3,2 мільйона доларів США) допомоги планують витратити на закупівлю спеціального медичного та радіологічного устаткування для Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП) України, Національного наукового центру радіаційної медицини, а також п’яти обласних лікарень — у Житомирі, Луцьку, Києві, Рівному і Чернігові.
Чому НУБіП України потрапив до цього переліку? Про це та багато іншого йшлося у розмові з в.о. ректора університету професором Станіславом НІКОЛАЄНКОМ.
— Станіславе Миколайовичу, список адресатів цієї допомоги короткий. Як сталося, що грантову допомогу виділяють саме вашому університету, єдиному серед вишів країни?
— У цій угоді поєдналися добра воля японського народу і визнання ним тієї величезної ролі, яку відіграли українські вчені у ліквідації наслідків аварії на АЕС «Фукусіма». Нагадаємо, що три роки тому Японія пережила трагедію, подібну до Чорнобильської. Тоді понад 60 груп японських дослідників, які займалися і займаються цією проблемою, приїздили до України переймати досвід українських колег.
Однією з основних адрес їхнього перебування став Український науково-дослідний інститут сільськогосподарської радіології НУБіП України, вчені якого займаються радіологічним контролем протягом усього постчорнобильського періоду і накопичили величезний відповідний досвід. Саме завдяки зусиллям його науковців дози опромінення населення України після Чорнобильської катастрофи було зменшено удвічі!
Після вибуху на Чорнобильській АЕС на плечі наших колег лягло величезне навантаження — визначення рівня забруднення землі, продуктів харчування. Потребували негайних відповідей питання, що робити з м’ясом, молоком, зерном та іншою сільськогосподарською продукцією, яку виробляли на забруднених територіях. Було розроблено методику визначення рівня щільності забруднення територій. Проводили подвірне обстеження для уточнення доз опромінення населення.
А далі співробітники інституту довели необхідність включення вимірів радіоактивного забруднення молока і картоплі в методику паспортизації населених пунктів. До речі, їх і зараз використовує Національний науковий центр радіаційної медицини для розрахунку внутрішніх доз опромінення населення.
Наші науковці активно співпрацюють із зарубіжними колегами, зокрема, одного з найбільших наукових центрів Франції — Інституту ядерної безпеки і радіаційного захисту. У чорнобильській зоні є два полігони НУБіП України, де фахівці різних країн проводять наукові експерименти, в тому числі в рамках проектів МАГАТЕ і НАТО.
І це далеко не все. Тож японські колеги недаремно звернулися саме до нашого Українського НДІ сільськогосподарської радіології. Весь науковий доробок, напрацьований його вченими, використовують у зоні аварії на АЕС «Фукусіма». Вчені інституту, на?приклад, його талановитий директор Валерій Кашпаров, часто виїздять туди для консультацій. А завідувач лабораторії радіаційного моніторингу і дозиметрії Василь Йощенко та науковий співробітник Олена Паренюк і зараз перебувають у Японії — як професори-дослідники Фукусімського університету.
Тому нинішній крок — надання гранту — це один із виявів вдячності японського суспільства за надану допомогу і готовності до реального співробітництва. Кошти, спрямовані для потреб інституту, буде витрачено на закупівлю діагностичних ультразвукових систем, автоклавів різної потужності, інфрачервоних термографів, метеосистем, інкубаторів, сушарок, хроматографів, холодильних центрифуг тощо.
Це устаткування принесе багато користі. Метеорологічні дані, отримані за допомогою метеостанцій, буде використано для підтримки польових експериментів із поглинання радіонуклідів сільськогосподарських культур у різних регіонах країни. Застосування інших приладів дасть змогу проводити більш поглиблені дослідження з молекулярної біології, біохімії, тестування продуктів харчування, діагностику генних мутацій у великої рогатої худоби, сприятиме започаткуванню виро?бництва біодобрив і біопестицидів для сільського господарства. І це далеко не все. Крім користі з суто наукового боку, це обладнання забезпечить і якіснішу практичну підготовку студентів.
До речі, це вже не вперше, коли японська сторона, надаючи фінансову допомогу Україні, враховує потреби нашого університету. Зараз, наприклад, завершуються роботи з утеплення навчальних корпусів і гуртожитків університетського кампусу за рахунок коштів, виділених НУБіП України за Кіотським протоколом. Маємо 17 корпусів і 13 гуртожитків. Тож неважко порахувати, наскільки це важливо за умов нинішнього газового рекету з боку Росії…
— Все, про що ви розповіли, стосується радіаційної безпеки країни, та й не тільки її. Але сьогодні на сході України триває справжня війна. А НУБіП України має одну з найкращих у країні військових кафедр…
— Я зрозумів. Зараз, на тлі канонади і бойових дій, що точаться на Донеччині і Луганщині між українськими військами і терористами, які мають російських господарів, навіть страшно подумати, що одну з найкращих у країні військових кафедр — Національного університету біоресурсів і природокористування України, де ось уже котрий десяток років проходять підготовку майбутні офіцери запасу, — не так давно могли ліквідувати одним розчерком пера. А це ледь не стало реальністю! Пригадую, коли я працював міністром освіти, скільки сил було витрачено на збереження військових кафедр.
Сьогодні ж її випускники — молодші офіцери запасу — захищають Україну в складі армійських підрозділів і частин Національної гвардії. А офіцери — викладачі кафедри охороняють важливі державні об’єкти.
Кілька днів тому на базі одного з найбільших у колишньому Союзі армійських навчальних центрів «Десна» практичний офіцерський вишкіл пройшли більш як 450 курсантів, майбутніх офіцерів запасу з числа студентів НУБіП України та його Ніжинського агротехнічного інституту, а також Білоцерківського національного аграрного університету та Уманського національного університету садівництва. Вони набули військових спеціальностей командирів механізованого, танкового, автомобільного взводів, заступника командира з озброєння, інженера з електроспецобладнання, офіцерів ветеринарної служби.
До речі, «Десну» очікувала така сама сумна доля, яку пророчили і нашій військовій кафедрі. Принаймні так кажуть офіцери, які проходять тут службу. Більшість ангарів із бойовою технікою спорожніли і стали в господарстві непридатними. Та й те, що залишилося, — за якихось два місяці мали остаточно ліквідувати, але Бог і розумні люди серед військових не допустили. Як показує час, боєздатне військо країні потрібне.
А боєздатність забезпечується не тільки зброєю, а й духом бійців. Дехто з наших студентів узяв перерву у навчанні, щоб записатися добровольцем до Національної гвардії, і сьогодні воює у зоні АТО. Повертайтесь, хлопці, на студентську лаву живими!..
— На тлі бойових дій якось призабулася пожежа в адміністративному корпусі університету, що сталася минулої осені і вразила багатьох. А він же — візитівка, своєрідне «обличчя» університету. Як справи з його відновленням?
— Ремонтні роботи в третьому корпусі тривають. Але на підтримку держави, коли точиться справжнісінька війна, розраховувати не доводиться. От і вишуковуємо кошти, залучаємо добродійників. Потрібно сказати, що на наше прохання допомогти відреагували багато випускників, які представляють ПСП «Колос» ім. Т. Шевченка, ДП «Канівське лісове господарство», ПрАТ «МАТIМЕКС-Україна», ТОВ «Ювiто «Консалтинг Груп», «Кип’ячка-Агро», «БIОТЕСТЛАБ», «Київську агропромислову компанію», ПАТ «Київсiльелектро», корпорацію «Укр?зооветпромпостач» та інші. Відгукнулися і викладачі та співробітники університету.
Відновлення корпусу йшло б активніше, якби він не був занесений до списку об’єктів історичної спадщини. Та все одно, попри фінансові проблеми, до осені плануємо підвести його під дах і встановити всі вікна.
А так життя в університеті вирує. Нинішнього літа майже двадцять тисяч абітурієнтів подали заяви на вступ, тож маємо вступний конкурс десять осіб на місце. І ось про що хочу ще сказати: майже 60 відсотків із нині зарахованих першокурсників, більшість з яких із сільської місцевості, навчатимуться за рахунок державного бюджету…
Валентин ОБРАМБАЛЬСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Станіслав НІКОЛАЄНКО. Народився 9 лютого 1956 року в селі Богданівка на Кіровоградщині. З відзнакою закінчив факультет механізації сільського господарства Української сільськогосподарської академії та згодом — Одеський інститут політології і соціального управління (за спеціальністю «політолог»). Доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти.
Народний депутат України кількох скликань, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. У 2005—2007 роках — міністр освіти і науки України, голова Громадської ради освітян і науковців України. Розробник і автор ряду законів, зокрема щодо запровадження єдиного фіксованого податку в сільському господарстві, меліорації земель, збереження і розвитку профтехосвіти і вищої школи. Багато зробив для соціального захисту вчителя і науковця, студента. Автор 11 книжок, співавтор понад 100 науково-методичних праць і публікацій з педагогіки.
2 червня 2014 р. призначений виконувачем обов’язків ректора Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Ми в Google+