Приурочили її 130-річчю першої крайової етнографічної виставки в Тернополі. Ця давня вже подія набрала для українців історичної ваги. І не лише тому, що її відвідав кронпринц Австро-Угорської імперії, до складу якої тоді входила Галичина, Рудольф Габсбург. Найкраще про це сказав славетний Іван Франко, який тоді висвітлював цей захід як кореспондент газети «Кур’єр львовскі». Виставка «має неабияке значення не тільки теоретичне, наукове, а й практичне, бо пробуджує серед широких кіл інтелігенції живе зацікавлення народом, відкриває можливості збуту оригінальних виробів домашнього промислу, а для всіх учасників стає великим заохоченням далі розвивати свої здібності, виховувати смак на вітчизняних взірцях», — писав видатний українець. Як на мене, ця думка свіжа й нині, має живе сучасне звучання.
130 років тому виставку в Тернополі розмістили в теперішньому Старому парку. Етнографічні експонати тоді показали у п’ятьох категоріях: народне мистецтво, обрядові предмети, одяг і взуття, напої та їжа, вироби ремісників. Окрім того, відтворили архітектурно-етнографічний комплекс із селянськими обійстями та внутрішнім облаштуванням.
Нині працівники обласного краєзнавчого музею вирішили увагу приділити багатству культури та народних традицій Тернопілля. Тож у межах ювілейної імпрези «Манливі чари минулого» організували передовсім модельний показ автентичних костюмів з музейних фондів. Представили народне вбрання, яке носили краяни наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Щоб тернопільці та гості міста могли краще роздивитися, ознайомитися з різнобарв’ям, колористикою народного вбрання, предметами та речами побуту минулих сторіч, облаштували виставку, яка триватиме аж до кінця жовтня. За словами завідувача науково-просвітницького відділу Наталі Українець, тут презентували майже 750 експонатів, 140 вишитих чоловічих і жіночих сорочок, 110 вишитих рушників, а ще чимало тканих і вишитих фартушків, камізельок, кептариків, різноманітних жіночих прикрас на шию й на голову. Можна розгледіти зо два десятки глиняних горщиків. Дерев’яні вироби теж зайняли почесне місце, серед них тарелі, веретена, гребені, бамбетель, ослінчики, інші.
На виставці відтворили інтер’єр селянської хати початку ХХ століття. Нинішня Тернопільщина охоплює етнографічні українські території Поділля, Опілля, Волинь. Тож у цій своєрідній хаті можна побачити вишиті вироби, предмети побуту, які характерні були для цих частин краю. Ліжко застелили простирадлами, покривалами, подушками, вишитими геометричними і квітковими візерунками. На стіні — килим та образи Ісуса й Матері Божої, трохи поодаль — увінчаний вишитим рушником портрет Тараса Шевченка. Вишитий обрус (скатертина) прикрашає стіл, надає йому святковості. Під вікном господарі поставили бамбетель, який слугував лавкою для сидіння вдень і ліжком уночі. Реконструювали й давню піч.
Серед рукотворної краси й пісня народна дзвінкіше й веселіше линула. Можна було не лише слухати, а й співати разом з тернопільським гуртом «Пшеничне перевесло». На фольклорно-етнографічній імпрезі навчали і премудростей деяких ремесел. Організували майстер-класи з гончарства, вишивання. Завершили ж у краєзнавчому музеї святкування 130-річчя першої української крайової етнографічної виставки в Тернополі флешмобом, під час якого за допомогою повітряних кульок відтворили один з елементів традиційної геометричної вишивки ромб.
Ми в Google+