Рік тому «УК» писав про земельний конфлікт у Доманівському районі, який тривав понад два роки. Триває й досі. У №217 від 18 листопада 2016 року в статті «Про землевласників та землепривласників» йшлося про фактичне захоплення фермерської землі. Тоді жінка-підприємець Лариса Мірошнікова скористалася спірним статусом землі фермерського господарства «Орбіта» і засіяла поле озимою пшеницею. Невизначеним залишався статус урожаю.

Спірне поле, спірний урожай

Справжні господарі обурилися ситуацією, звернулися до правоохоронних органів і райдержадміністрації. Тодішній  голова Доманівської РДА Василь Іванченко розпорядився зібрати зерно з ділянки, пояснивши свої дії так: «Було створено комісію, яка обстежила земельну ділянку, склала акт й ухвалила рішення про збирання і збереження пшениці. У подальшому — сплата платежів у зв’язку із незаконним використанням земельної ділянки. На той час особу, якій належить земельна ділянка, встановлено не було, а Мірошнікова відмовлялася засівати ділянку».

Згодом господиня визнала урожай своїм і почала протестувати проти дій голови райдержадміністрації. Склалася дивна позиція у власниці ділянки щодо врожаю. З одного боку, в неї нема правовстановлюючих документів на землю, з іншого — в боротьбі за врожай переконувала, що земля її. Врешті-решт районний чиновник постраждав. Він змушений був написати заяву про звільнення й шукати справедливості в судах.

Днями Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області виправдав колишнього голову Доманівської райдержадміністрації Василя Іванченка і колишнього начальника Доманівського райвідділу міліції Ігоря Паламарчука, яких звинувачували в організації незаконного збирання 111 тонн озимої пшениці із земельної ділянки місцевого підприємця.

Іванченкові інкримінували те, що у липні 2014-го він дав незаконне розпорядження приватному підприємцеві зібрати врожай пшениці з ділянки в межах с. Зелений Яр, а тодішньому начальникові райвідділу міліції Ігореві Паламарчуку наказав забезпечити безперешкодне збирання зерна. Тоді зібрану пшеницю оцінили у 209 тисяч гривень.

Паламарчука, який відрядив  у поле двох міліціонерів, звинувачували у перевищенні влади та службових повноважень працівником правоохоронних органів (ч. 1 ст. 365 КК). Іванченко стверджував, що діяв законно, «намагаючись зберегти для держави зерно, власника якого не було встановлено». Він запевняв, що не мав наміру отримати будь-яку вигоду для себе і  ні з ким не домовлявся про продаж зерна.

Василь Іванченко розповів, що на початку липня 2014-го він як голова райдержадміністрації одержав листа від начальника Вознесенського міжрайонного відділу УСБУ про порушення місцевим підприємцем вимог земельного законодавства. У листі було вказано, що у 2012 році підприємець Мірошнікова отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою для укладення договору оренди земельної ділянки площею 25 га на території Зеленоярської сільради. Документів вона так і не оформила, однак використовує ділянку для вирощування сільгосппродукції, що є порушенням, а брак документів дозволяє їй ухилятися від сплати обов’язкових платежів.

Таки перевищив

Підприємиця подала цивільний позов проти Іванченка та Паламарчука з вимогою відшкодувати їй завдану шкоду в натуральному вигляді, а саме повернути 111 тонн пшениці, оскільки зібране з її поля зерно зіпсоване з часом. Суд дійшов  висновку, що належність зібраного врожаю саме Мірошніковій «викликає розумний сумнів», а тому вирішив, що обвинувачення в цій частині не доведене.

Суд вказав, що на день збирання урожаю підприємиця не мала права на користування цієї землею, плату до бюджету за її використання не вносила, тож її право на урожай не беззаперечне.

Крім цього, підприємиця, як і її чоловік (колишній голова сільради), спочатку не визнавали, що поле засіяла саме вона. Жодних заяв про незаконне збирання її врожаю вона не подавала, як і не подавала до суду позову про визнання права власності на зібране зерно. Суд вказав, що вона вперше подала заяву про те, що урожай належить їй, вже після того, як райдержадміністрація подала заяву про самозахоплення земельної ділянки.

На думку суду, такі факти свідчать про те, що у період збирання врожаю особи, які його здійснювали, не могли знати, хто саме засіяв поле і є власником врожаю. У суді Мірошнікова не змогла надати жодного доказу на підтвердження фактів придбання насіння, добрив, матеріалів тощо. А покази її чоловіка і брата, який допомагав обробляти поле, не узгоджуються між собою.

Оцінюючи одноосібне рішення голови райдержадміністрації зібрати врожай, суд дійшов висновку, що у цій ситуації Іванченко перевищив повноваження, а не зловживав владою чи службовим становищем, оскільки організація збирання врожаю законного чи незаконного користувача земельної ділянки не входить у компетенцію керівника району. «У цьому разі очевидне перевищення Іванченком влади та службових повноважень, однак кримінальна відповідальність за такі дії посадової особи передбачена лише для працівників правоохоронних органів», — йдеться у висновку суду. Суд не встановив «умислу Іванченка та його мети на отримання незаконної вигоди для себе».

Що стосується звинувачень проти Паламарчука, то, на думку суду, в цій ситуації «застосована підміна понять: «забезпечення охорони поля» та «забезпечення охорони громадського порядку під час збирання врожаю». Суд зазначив, що оскільки останнім часом в Україні почастішали випадки конфліктів під час збирання врожаю, підпалу полів, а в цьому разі власника врожаю не було встановлено, то загроза виникнення конфлікту в такій ситуації мала місце. І Паламарчук як керівник відділу міліції, на думку суду, не мав права не відреагувати на будь-яке застереження про можливість порушення громадського порядку.

Тож суд виправдав Іванченка та Паламарчука у зв’язку з відсутністю у їхніх діях складу кримінального злочину. Цивільний позов підприємиці залишено без розгляду.