У Катеринополі на Черкащині він живе лише кілька років. Разом з родиною переїхав з Київщини й оселився в тихому провінційному селищі, щоб сумлінно виконувати обов’язки священника. Щоденні церковні клопоти заповнювали кожен його день, не лишаючи часу на роздуми. Крім богослужінь, узявся відбудовувати зруйновану ще більшовиками церкву. Торік заливали фундамент, а нині вже готова коробка. Тепер черга за дахом.
Не хлібом єдиним
Однак не хлібом єдиним живе людина. Якось дружина висловила ідею відкрити клас для навчання дітей іноземної мови. Ідея сподобалася. І сам не раз про це думав. Вирішили спробувати. Дружина й кімнату розмалювала. Спершу навчав тільки власних дітей, а потім — тих, хто приходив, — і малих, і дорослих.
Це було два з половиною роки тому. Маючи дві вищі освіти — економічну й духовну, він удосконалював своє вміння вчителя й почав викладати онлайн у міжнародній школі англійської мови. Зізнався, ця робота збагатила досвідом: це й дидактичні та навчальні матеріали, педагогічне бачення. Уроки не безплатні, але якщо порівнювати з вартістю, яку пропонують інтернет-школи, то це справжній соціальний проєкт. До того ж і результат незабаром з’явився: у кого з дітей була проблемна англійська, оцінки з часом значно поліпшилися. Під час ЗНО та ДПА його учні давали фору однокласникам.
А щоб удосконалити процес навчання, вирішив придбати відповідну комп’ютерну техніку, проєктор. Узяв участь у грантовому конкурсі «Село: кроки до розвитку» від Миронівського хлібопродукту, і незабаром зміг придбати інтерактивну дошку, яка допомагає візуалізувати процес навчання і для найменших учнів, і для дорослих. Одну дівчину за два місяці вдалося навчити так, що вона склала іспит на 10 балів.
На безплатних уроках з англійської спробував поєднувати навчання іноземної мови з християнською складовою. Однак відвідувачів на кожному занятті ставало дедалі менше. Тоді отець Павло сказав громаді: «Коли зберетеся, я готовий проводити такі уроки щотижня».
Нині на заняттях переважно мінігрупи по три-чотири особи. Ледь не весь день він навчає місцевих дітей та проводить уроки онлайн.
Із краєвидом Темзи
Зовні його помешкання схоже на звичайну сільську хату. Однак зайшовши всередину, ніби потрапляєш у казковий світ. Залучивши уяву, опиняєшся в Лондоні: ось навіть червона телефонна будка. З розмальованих стін до тебе промовляють англійські слова і предмети. Використовуючи можливості сучасної техніки, вчитель зацікавлює учнів вивченням предмета, намагається максимально використовувати всі візуальні й звукові засоби та можливості програмного забезпечення.
Чому б не запропонувати дітям стати учасниками детективної історії, як рекомендує одна з програм? Діти захоплено шукають діамант, який зник у замку, уважно слухаючи й намагаючись зрозуміти пояснення англійською, які дають свідки цієї пригоди.
— Однак не цураюся й традиційних засобів навчання: багато працюємо зі словниками, пишемо контрольні роботи і в зошитах, і за допомогою комп’ютерного обладнання. Платформа, з якою працюю, спрямована на розвиток розмовної мови. Школа ж часто дає сухий матеріал, і дитина не знає, як його застосувати в житті. Діти спочатку читають нові слова, потім шукають правильну відповідь із запропонованих на екрані перекладів. Потім плавно підходимо до правил.
Маю принаймні чотири робочі зони у класі. Можу розбити гурт дітей на команди, щоб їм було цікавіше. Теоретично з такими програмами може займатися кожен удома, але для цього потрібно бажання дитини та батьків, а також чималі кошти, щоб придбати програми.
— Але ж у загальноосвітніх школах теж є інтерактивні дошки?
— Запитаймо у вчителів, як їх іноді використовують. Чи достатньо навчальних програм для цього обладнання? Більшість шкіл, особливо в сільській місцевості, не використовує інтерактивних дощок на 100% їхнього потенціалу.
Таке обладнання дає гарні можливості навіть для аудіювання. Один із методів навчання — так званий спікінг клаб — спілкування з носіями мови.
Ось скидаю мамі одного з учнів відео того, як проходив урок. Такий досвід уже за чотири уроки додає учневі впевненості у власних силах, отже, й снаги глибше вивчати мову.
Учитель розповів, що старші діти мотивовані результатом, а молодших нерідко треба підштовхувати.
— Як у школі реагують на поліпшення успішності учнів на уроках іноземної мови?
— Цього не досліджував. Можу зауважити, що люди спочатку ставилися до мене й до уроків із певною недовірою, але, побачивши результат, змінили думку.
Зазираючи у майбутнє
Нині школі, вважає отець Павло, потрібно розвиватися, необхідні додаткові кімнати, щоб учням було зручніше. А ще непогано залучити інших спеціалістів. Можливо, тоді доведеться придбати додаткове обладнання та програмні продукти. Але й це цілком досяжне. Дружина допомагає, веде облік, малює. Учитель планує купити роботів, щоб діти після уроку могли повправлятися з ними в розмовній англійській. Оскільки носія мови немає, важливо хоч із роботом поспілкуватися в інтерактивному варіанті.
Через школу, організовану Павлом Добрянським, пройшло вже більш як 70 учнів. Усі вони вдячні за добру науку, за вимогливе слово священника.
Просте людське щастя, як каже отець Павло, часто залежить від трьох моментів: від кого народився, в кого вчився й на кому одружився. Для нього ж одна зі складових щастя — щоб його уроки пам’ятали. Як пам’ятають те, що Павло Добрянський був одним з ініціаторів об’єднання представників різних релігійних течій під час буремних подій 2014 року в Києві.
Порада від отця Павла
Якщо хочеш чогось навчити дитину, спочатку навчи себе. Нині це нескладно — було б бажання. Головне, щоб дитина чула саме від батьків ту інформацію, яку ви хочете їй донести. Крім того, щоб у ютубі вмикати дитині якісь англомовні відео, можна розробити систему тематичних наліпок у домі — ніби й гра, але досить дієва для запам’ятовування.