Як тільки завершилася Революція гідності і країна визначилася з Президентом та вищим керівництвом, влада одразу ж заявила, що вона по-новому та по-справжньому вирішуватиме складні питання приватизації державних підприємств. Як справдилися на практиці такі сподівання та плани держави? Чи отримали ми великі кошти від приватизації? Як взагалі просувається цей процес та чи вигідно (або навпаки, невигідно) вітчизняним та закордонним підприємцям брати в ньому участь? Що взагалі може дати приватизація підприємств для докорінного підняття економіки України?

Від продажу держкомпаній в 2016 році Фонд державного майна планував поповнити бюджет більше, ніж на 17 мільярдів гривень. Однак минулого року було продано об’єктів на суму лише 188,9 мільйона гривень. І такий показник становить лише 11% від запланованого. Про що це може свідчити? Думається, що бажаючих катма та й гроші наразі викладають невеликі. Чимало державних підприємств є або грудою металу, або сірими радянськими цехами, в яких вже давно не «пахне» справжньою працею та виробництвом. Проте є і цілком солідні підприємства. 

Іноземці, навпаки,  не йдуть,  а ми  були б дуже раді…

Деякі експерти не на жарт хвилюються, що основними покупцями можуть стати іноземці.

«Відповідно до норм чинного законодавства покупцями об’єктів приватизації, окрім деяких обмежень, можуть виступати іноземці та юридичні особи іноземної держави.

Тому, якщо визначати вітчизняний бізнес як сукупність національних суб’єктів господарювання, то їх виграш не є однозначним, оскільки державне підприємство може бути придбане іноземцем, або юридичною особою іноземної держави. Безумовно товари, роботи і послуги виготовлені таким підприємством, входитимуть до валового внутрішнього продукту, а підприємство все одно сплачуватиме податки. Однак не варто забувати, що доходи цього підприємства  отримуватимуть іноземні громадяни і валовий національний дохід України буде менший, ніж у випадку, коли б це підприємство належало вітчизняному власнику», — вважає юрист юридичної компанії «Центр конфліктології і права» Ігор Кравченко.

Це так — з одного боку іноземці в сукупності дають менше для країни, ніж вітчизняні бізнесмені, які вклали свої кошти в купівлю державного підприємства. Проте в тому і вся  суть, що саме іноземні громадяни не так вже й то сильно поспішають займатися капіталовкладеннями в Україні.

Так, за двадцятирічну історію приватизації інвесторів із заходу чи то зі сходу у нас практично не було. Хіба що є декілька прикладів — це купівля відомим індійським мільярдером в 2005 році заводу «Криворіжсталь» та декількох обл­енерго (і то це сталося в 2001 році). Тому, як кажуть, Україна має радіти з приводу купівлі підприємств іноземцями (лише не росіянами — адже вони серйозно можуть впливати на національну та економічну безпеку держави), проте західні інвестори не квапляться.

Чи готова сьогодні Україна до масової приватизації?

На думку Ігоря Кравченка, законодавче регулювання питань приватизації державного майна є досить розвинутим та містить правову регламентацію порядку, способів приватизації та особливостей приватизації окремих видів юридичних осіб.

Для МСБ  чимало є

Що ж на сьогодні пропонується до приватизації, і які об’єкти стануть в нагоді представникам середнього та малого бізнесу? Слід зазначити, що так звана мала приватизація (невеликих об’єктів), на думку фахівців, складає 99% від кількості всіх підприємств, що підлягають їй.

Згідно із Законом  «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» об’єктами малої приватизації є:

♦ єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб’єкти господарювання — юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу акціонерного товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група А);

♦ окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А);

♦ об’єкти незавершеного будівництва, законсервовані об’єкти, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група Д);

♦ об’єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації (група Ж).

За інформацією того ж Фонду держмайна, чимало державних об’єктів, які підлягають приватизації серед малих її форм в 2017 році, становлять сауни. Так би мовити, державні лазні та сауни. На них перепадає від 10 до 15% всіх малих об’єктів. 

Ще за інформацією фахівців, чимало об’єктів малої приватизації, які виставлені чи будуть виставлені на електронні торги — це конезаводи. Їх по Україні нараховується чимало, і вони є дуже привабливими серед представників малого та середнього бізнесу для викупу.

В 2016 році всю малу приватизації було переведено на так звані електрон­ні аукціони. Це зробило її прозорою та більш доступною і значно активізувало виставлення на продаж об’єктів-неліквідів.

Так, в результаті цього в 2016 році було приватизовано близько 150 підприємств. З одного боку, це невелика цифра. З іншого, для порівняння слід сказати, що в 2014-му приватизували 102, а в 2015 році — 121 державне підприємство. То ж зростання начебто є.

У нинішньому році згідно з наказом Фонду Держмайна № 135 від 30 січня 2017-го до цього переліку ввійшли близько 270 об’єктів. Більша частка — 141 — це окреме індивідуальне майно. Так, для продажу було виставлено (чи лише буде) 20 одиничних майнових комплексів, 71 недобудова та 26 об’єктів соціальної сфери.

Для держави проведення таких торгів стає дуже привабливим. Головним в цьому є оперативність, тому що організація торгів можлива в короткі терміни із залученням максимальної кількості учасників, чималу частку яких представлено з регіонів. «Електронні торги є дуже добрими саме для масового товару. Адже, приміром, ніхто на них не виставлятиме акції порту. При роботі з великими активами основним завданням продавця є знаходження профільного інвестора. Ми ж проводимо маркетингові дослідження та шукаємо зацікавлених покупців, які в змозі не лише сплатити  за таку покупку, а й забезпечити її ефективне використання — розвивати та модернізувати, якщо, приміром, це підприємство. Або добудувати, якщо це є незавершене будівництво. А це все — робочі місця, надходження в економіку тощо», — зазначає економічний експерт Андрій Миколайчук.

hyser.com.ua

Все буде ProZorro

На його думку, реалізація непрофільного майна в електронному вигляді є дуже оперативною, повністю відкритою та прозорою, і тут виключаються можливості для створення шахрайських схем шляхом змови потенційних покупців.

Є ще цікава новина для представників малого і середнього бізнесу. Так, 11 травня цього року Кабінет Міністрів України ухвалив протокольне доручення відпрацювати пілотний проект із продажу об’єктів малої приватизації через електронну систему публічних закупівель ProZorro. А це є дуже непоганою новиною, адже тим більше маніпуляцій, використовуючи цю платформу, бути не може.

Таким чином, представники малого та середнього бізнесу можуть не поспішаючи взяти участь у приватизації будь-яких державних об’єктів через електронні системи. Ще особливою популярністю у представників бізнесу користуються  невеликі об’єкти незавершеного будівництва: для покупки приміщень під салони-магазини, перукарні, переобладнання їх під інші торговельні точки тощо.

Експерти впевнені ще в тому, що наразі, коли ціни на такі об’єкти в Україні є практично найнижчими за останні 10—15 років, настав час для таких покупок.