Імпорт — це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Якщо іноземні товари після ввезення їх на митну територію України були пошкоджені або втрачені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили або внаслідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені органу доходів і зборів у митний режим імпорту в пошкодженому стані чи у фактичній кількості. Це відбувається з додержанням щодо таких товарів  заходів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.  

У разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі у порядку, встановленому Митним кодексом України.

За рішенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається поміщення пошкоджених товарів в інші митні режими.

Товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів.

Умови поміщення товарів у митний режим імпорту визначено ст. 75 Митного кодексу України. 

Час оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі — ТЗ) завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення їх органу доходів і зборів (якщо такі товари, ТЗ підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів та відомостей.  

Водночас зазначений строк може бути перевищено на час виконання відповідних формальностей. Це відбувається виключно у разі:

1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів (відповідно до ч. 8 ст. 247 МКУ);

2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;

3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до ч. 21 ст. 356 МКУ;

4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до ч. 5 ст. 255 МКУ;

5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України від 02.12.2010 № 2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;

6) подання додаткових документів (відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ).

Порядок митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення регулюється розділом VIII Митного кодексу України.

Дії платника у разі помилково поданої звітності

Податковим кодексом України не передбачено дії суб’єкта господарювання, у разі якщо він помилково подав податкову звітність до контролюючого органу.  Тобто яку взагалі не потрібно було подавати або подано не до того контролюючого органу. Однак платник податків може звернутися письмово до контролюючого органу з об∂рунтуванням обставин помилково поданої податкової звітності та проханням не визнавати цю звітність як податкову.

Нагадаємо, податкова декларація подається за звітний період в установлені Податковим кодексом України (далі — ПКУ) строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов’язаний за кожен встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Таку податкову звітність платник податку подає незалежно від того, чи провадив він господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідну норму визначено ст. 49 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями. Також з цим та іншими питаннями можна ознайомитися у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (це питання в категорії 135). Скористатися послугою можна за електронною адресою (http://zir.minrd.gov.ua) або через веб-портал Міндоходів (вкладка «Інформаційно-довідковий ресурс»).

Виплата вихідної допомоги у зв’язку із звільненням працівника: чи застосовується ПСП

Фізична особа, яка отримує дохід у вигляді вихідної допомоги у зв’язку із звільненням, у тому числі при виході на пенсію, має право на податкову соціальну пільгу (ПСП). Водночас повинна зберігатись умова, що розмір місячного оподатковуваного доходу працівника, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, не перевищує встановленого граничного розміру для отримання ПСП.

У 2014 році розмір заробітної плати, що дає право на ПСП, становить 1710 гривень (прожитковий мінімум на працездатну особу розміром 1218 гривень х 1,4).

Відповідно до пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України заробітна плата — це основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Нагадаємо, ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (абзац перший пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 ПКУ).

Перелік податкових соціальних пільг з податку на доходи фізичних осіб визначено п.169.1 ст.169 ПКУ.

Запит про отримання витягу з реєстру платників ПДВ

Запит про отримання витягу з реєстру платників ПДВ за формою № 1-ЗВР подається особисто платником ПДВ або уповноваженою на це особою або надсилається поштою до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника податків. Форму такого запиту затверджено наказом Міндоходів України від 16.01.2014 р. № 26 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість».

У запиті зазначено критерії пошуку відомостей у реєстрі платників ПДВ (індивідуальний податковий номер платника ПДВ або податковий номер платника податків), а також спосіб отримання витягу з реєстру (поштою або безпосередньо в органі доходів і зборів).

Витяг з реєстру платників ПДВ за формою №2-ВР формується за відповідним критерієм пошуку і містить відомості з реєстру, які є актуальними на дату формування витягу.

У витязі зазначають:

- найменування або прізвище, ім’я та по батькові платника;

- індивідуальний податковий номер платника ПДВ;

- дату податкової реєстрації;

- строк дії  реєстрації платника ПДВ;

- дату реєстрації суб’єктом спеціального режиму оподаткування;

- перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства;

- дату внесення запису про види діяльності.

Витяг надають безплатно протягом двох робочих днів від дати надходження запиту.

Нагадуємо, що з 1 січня 2014 року набрали чинності закони, якими внесено зміни до порядку реєстрації осіб як платників податків, у тому числі скасовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та надано право отримати витяг з реєстру платників ПДВ в органах доходів і зборів. Це такі закони України:

- від 05.09.2013 р. № 441-VII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення реєстрації осіб як платників податків»;

- від 05.09.2013 р. № 443-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реєстрації осіб як платників податків»;

- від 24.10.2013 р. № 657-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень».

Подання розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

Платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Такі платники подають щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, розрахунок суми збору. Він подається до органу доходів і зборів за місцем перебування платника на податковому обліку.

Звертаємо увагу, що розрахунок суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства подається незалежно від наявності у платника об’єкта оподаткування.

Тобто суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, але діяльність з продажу алкогольних напоїв з моменту отримання ліцензії не здійснював, повинен подавати розрахунок суми збору.

Терміни подання звітності та сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства визначені у п. 2 Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587 зі змінами і доповненнями. 

Платником податку на доходи фізосіб при наданні нерухомості в оренду є орендодавець

Дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. У разі якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету, є платник податку — орендодавець.

Орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету протягом 40 календарних днів після останнього дня такого звітного кварталу. При цьому сума отриманого доходу, сума сплаченого  протягом звітного податкового року податку та податкового зобов’язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації  про майновий стан і доходи (далі — податкова декларація).

У разі нотаріального посвідчення договору оренди об’єктів нерухомості нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про такий договір контролюючому органу за податковою адресою платника податку — орендодавця.  При цьому нотаріус несе відповідальність, передбачену законом, за порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації.

Таким чином, якщо фізична особа — орендодавець у 2013 році здавала квартиру в оренду фізичній особі — орендареві, яка не є суб’єктом господарювання, то податок на доходи фізичних осіб орендодавець мав сплачувати щокварталу протягом 2013 року. При цьому податкову декларацію такий платник повинен подати до 01.05.2014 року.

Дохід від надання в оренду нерухомого майна підлягає оподаткуванню за ставкою 15 (17) %.

Особливості нарахування та оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм визначено у ст. 170 Податкового кодексу України.

Чи потрібно пред’являти документи, що посвідчують особу, при особистому звітуванні?

Якщо суб’єкт господарювання або уповноважена особа особисто подає податкову звітність до контролюючих органів, то пред’являти документи, що посвідчують особу (паспорт, наказ, довіреність тощо), не потрібно. Це не передбачено Податковим кодексом України. 

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.     

Нагадаємо, податкову декларацію має бути підписано керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку таку податкову декларацію підписує такий керівник.

Відповідну норму визначено пп.48.5.1 п.48.5 ст.48 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами і доповненнями. Також із цим та іншими питаннями можна ознайомитися в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі. Скористатися послугою можна за електронною адресою (http://zir.minrd.gov.ua) або через веб-портал Міндоходів (вкладка «Інформаційно-довідковий ресурс»).

Завчасно повідомте орган доходів і зборів про відсутність скидів забруднюючих речовин

Платник екологічного податку, який не планує з початку звітного року здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів, повинен повідомити про це відповідний орган доходів і зборів за місцем розташування джерел забруднення. Крім цього, такий платник складає  заяву у довільній формі про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку.

Оскільки базовий податковий (звітний) період щодо екологічного податку дорівнює календарному кварталу, граничним терміном подання повідомлення та складання заяви про відсутність у нього об’єкта обчислення екологічного податку є 12 травня 2014 року.

Нагадуємо, порядок подання податкової звітності та сплати екологічного податку регламентовано розділом VIII Податкового кодексу України. 

Інформаційно-комунікаційний департамент