Уже чотири роки медики Луганщини працюють у складній ситуації. Гостро не вистачає фахівців. Територія області розірвана. Закладів третього рівня медицини на українській частині немає: обласна клінічна лікарня, перинатальний центр з усім новітнім діагностичним обладнанням залишилися на тимчасово не підконтрольній території. Медики Луганщини звернулися до всіх зацікавлених сторін із проханням підтримати їх у розробленні пілотного проекту реформування й розвитку охорони здоров’я області. У цьому їх підтримують колеги з Донеччини.

Військові медики готують студентів Луганського державного медуніверситету до майбутньої нелегкої роботи. Фото з youtube.com

Завдяки міжнародній допомозі

На Луганщину, а особливо у прифронтову зону, ніхто не їде працювати за покликом душі. Згідно з чинним законодавством, це має бути справа добровільна, але люди просто бояться їхати жити і працювати фактично у зону бойових дій. Так, в амбулаторіях та фельдшерсько-акушерських пунктах є працівники, навіть у так званій сірій зоні. Такі спеціалісти, як фельдшер з Трьохізбенки Ліля Швець, стають народними героями. Досить згадати, як вона на своєму червоному мотоциклі під бомбардуваннями їздила по всьому тутешньому краю. Проте місцевому населенню більше доводиться розраховувати на медичну допомогу переважно працівників мобільних бригад.

«Основне навантаження припало на наші центри територіальної медичної допомоги, розташовані в найближчих до лінії розме­жування райцентрах і містах. Медики виїжджають у села і селища лікарськими бригадами: сімейний лікар з медсестрою, акушер-гінеколог, вузькопрофільні фахівці (їх беруть у поїздки за викликом). Але ситуація складна, у нас не в усіх районах є спеціалісти, які необхідні за тими ліцензіями, що мають лікувальні заклади. Найбільш кричуща ситуація в Міловому, Троїцьку й Попасній», — розповідає голова обласної асоціації медичних працівників головний лікар Кремінського районного територіального медичного об’єднання Лариса Кульбач.

За її словами, українській Луганщині не вистачає 44 сімейних лікарів та 150 лікарів різних спеціальностей. І це лише для організації надання медичної допомоги другого рівня. Адже область розділена воєнним конфліктом, а під контролем України залишилася тільки третина території, тут 707 тисяч постійних жителів і 294 тисячі переселенців. Тобто майже мільйон людей!

Ситуацію з наданням їм медичної допомоги рятують представники міжнародних організацій.

«Допомагають нам представники «Лікарів без кордонів» і Червоного Хреста. Вони навіть роблять кардіограми та УЗД, виконують деякі лабораторні дослідження», — розповідає Лариса Кульбач.

Значно зросло навантаження на всі лікувальні установи, які залишилися в області.

Головний лікар Кремінського РТМО розповідає, що тепер у цій лікарні доводиться обслуговувати додатково 22 тисячі вимушених переселенців, адже всі вони звертаються по медичну допомогу. Крім того, кремінським лікарям довелося потіснитися: на базі цієї клінічної лікарні працюють кафедри хірургії, анатомії, неврології, онкології в межах договору про взаємодію з медичним університетом, евакуйованим з Луганська. Лікарі надають допомогу жителям усієї області: консультують, оперують.

Тут тепер розташовується обласний онкодиспансер. Зрозуміло, що закладові потрібно більші приміщення, щоб надавати повноцінну допомогу: тепер тут усього 40 ліжко-місць. Змоги проводити хіміотерапію і лікування за допомогою опромінення немає. Операційна одна, тож лікарі оперують до 20—21 години. Одне слово, працюють у дуже складних умовах. Але ж рятують людей!

За словами Лариси Кульбач, медикам області довелося навчитися надавати допомогу в надзвичайних умовах, і навіть лікувати і рятувати поранених. Отакі умови роботи «особливого періоду», який триває вже понад чотири роки.

Змінам потрібні кадри

«За нинішньої розірваності території краю реформа системи охорони здоров’я без урахування особливостей, в яких опинилася наша область, не доцільна», — висловлює думку Лариса Кульбач. Аргументи такі: реформа первинної ланки буксуватиме через брак фахівців, а також через високу міграцію населення, коли на місці проживають далеко не всі, хто тут зареєстрований. Комп’ютеризація лікувальних закладів первинного рівня в області на рівні 75% необхідного. Не скрізь працює інтернет, та й мобільний зв’язок не всюди стабільний.

Такі-от особливості близькості до лінії бойових дій. До того ж, до 30% кадрів у районах — люди пенсійного віку, які не дуже дружать з комп’ютером.

Реформа вторинного рівня, яка має початися 2019 року, передбачає, що в Луганській області буде лише три госпітальних округи. За словами Лариси Кульбач, медики області одразу заперечували проти такої моделі.

«Не вся мережа лікувальних закладів області перебуває на підконтрольній території. У нас немає двох основних лікувальних закладів третього рівня: обласної клінічної лікарні та обласного клінічного онкологічного диспансеру. То про які госпітальні округи може йтися? В умовах розірваності області на підконтрольній території залишається тільки третина населення. Але й на тимчасово окупованій живуть громадяни України — принаймні, ніхто з них не відмовився від громадянства. Вони їдуть до нас лікуватися і навіть народжувати. Позбавляти їх якісної медичної допомоги ми не маємо права», — підкреслює Лариса Кульбач.

Медики Луганщини вирішили використати такий громадський майданчик, як асоціація медичних працівників, і звернулися до народних депутатів із проханням підтримати їх у розробленні пілотного проекту з реформування та розвитку охорони здоров’я області. Чого можна чекати від такого проекту?

«Передовсім вирішуватимуть кадрові питання медичної освіти. Це те, що ми повинні забезпечити, перш ніж робити якісь кроки в реформуванні. У зв’язку з перебуванням області в епіцентрі міжнародного збройного конфлікту найближчими роками малоймовірно, що хтось приїде до нас на роботу з інших областей України. Ми покладаємося тільки на молодь, яка живе в нашому регіоні, але нині вона не має жодних пільг на зарахування до лав ДЗ «Луганський державний медичний університет», який працює в Рубіжному.  

Нині в області чинна програма навчання студентів за рахунок місцевих бюджетів. Деякі райони вже передбачили кошти на навчання молодих медиків, які працюватимуть у них в лікувальних закладах. Життя вимагає розв’язати цю проблему, щоб ми могли навчати випускників наших шкіл за рахунок державних грошей, аби вони працевлаштовувалися в області», — розповідає про наміри Лариса Кульбач.

За її словами, до розроблення пілотного проекту долучаться експерти, науковці, практики з числа організаторів охорони здоров’я, громадськість. 

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»