Мені належить земельна ділянка, на якій розташовані багаторічні насадження — виноградники. А вони, у свою чергу, є власністю сільськогосподарських підприємств і організацій. Саме тому я не можу використовувати землю на власний розсуд. Як мені законно порозумітися із власниками насаджень

С. КУЛИК,
c. Солончаки
Миколаївської обл.

Віктор ТУМІЛОВИЧ,
заступник начальника ГУ
Держкомзему
у Миколаївській області:

— Пунктом 2 статті 79 Земельного кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку поширюється в  її межах  на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній розташовані.

Листом від 16.07.2004 року № 14-17-11/6317 Держкомзем під час розгляду аналогічного питання повідомив наступне.

«Пунктом 21 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабміну від 28.02.2001

№ 177, визначено перелік майна, що не підлягає паюванню, зокрема майна, яке неможливо виділити в натурі в рахунок майнового паю (дороги загального користування, капітальні вкладення на поліпшення земель — меліоровані, осушувальні, іригаційні та інші роботи, гідротехнічні споруди ставка, багаторічні насадження, лісосмуги), а також об’єктів, які  перебувають в загальному користуванні.

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям,  затвердженими наказом Держкомзему від 20.02.1996 року № 11, та Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель  колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затвердженими спільним наказом Держкомзему, Міністерства сільського господарства і продовольства, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 року № 47/172/48, землі під багаторічними насадженнями увійшли до розрахунку вартості земельної частки (паю) та визначення її розміру в умовних кадастрових гектарах.

Отже громадяни набувають права на земельні частки (паї) під багаторічними насадженнями, як на сільськогосподарські угіддя, які згідно зі статтею 1 Указу Президента від 08.09.1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» підлягали паюванню, а не насадження як майно.

Таким чином склалася ситуація, коли власником багаторічних насаджень є сільськогосподарське підприємство, а власником земельної ділянки (паю) в натурі на місцевості стають громадяни.

Згідно з роз’ясненням Держ­комзему, «у даному випадку відносини між власниками земельної ділянки (паю) та власником багаторічних насаджень мають бути врегульовані шляхом укладання цивільно-правових угод. Самостійне використання власниками або іншою особою земельної частки (паю) є практично неможливим, оскільки це призведе до порушення права власності на майно (насадження). У свою чергу зміна власника майна (насадження), наприклад, у випадку продажу саду не призведе на припинення права на земельну ділянку (пай).

Громадяни також мають право звернутися до сільськогосподарського підприємства із пропозицією про викуп зазначених насаджень».

За інформацією відділу Держкомзему в Очаківському районі, в цьому випадку ви та інші громадяни не є власниками багаторічних насаджень (виноградників).

Таким чином вирішення питання щодо збереження права власності на багаторічні насадження при виділенні в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) та використання земельних ділянок, на яких розташовані багаторічні насадження, можливе такими шляхами:

Укладання громадянами з підприємством — власником багаторічних насаджень договору купівлі-продажу багаторічних насаджень, розташованих на належних їм земельних частках (паях), які виділені в натурі (на місцевості) і використання земельних ділянок самостійно.

Укладання громадянами — власниками земельних ділянок (паїв), на яких розташовані багаторічні насадження, договору оренди земельної ділянки з підприємством — власником багаторічних насаджень.

У разі недосягнення згоди зацікавлені особи мають право вирішити порушене у зверненні питання у судовому порядку.