Ліцензування та акредитація — це перепустка навчальному закладу для його діяльності. Саме вона багато в чому визначає рівень роботи. Теперішня система у вищій освіті, йшлося на громадському обговоренні концепції реформування ліцензування та акредитації в Міністерстві освіти і науки, виконує функцію одного з головних інструментів управління галуззю, але не виступає базовою технологією стимулювання підвищення якості вищої освіти. Що ж пропонується?

Насамперед, система повинна бути простою, зрозумілою та прозорою. Вона має стимулювати, а не гальмувати розвиток вітчизняної вищої школи. Оцінювати, передусім, потрібно поточну діяльність навчальних закладів, а не їхні історичні здобутки.

Передбачається перехід акредитації від державної до громадської — так розширюватиметься роль та участь професійної спільноти й громадського контролю.

Ліцензійно-акредитаційна система має стати одним із головних чинників заміни фрагментарної координації на ефективну кооперацію вищої школи, ринок праці, самоврядних професійних спільнот, інші інститути громадянського суспільства. Це дасть змогу гармонізувати зміст освітніх програм із потребами ринку праці, структуру підготовки фахівців із запитами національної економіки та залучити додаткові ресурси бізнесу до фінансування вищої освіти.

Розробники такої концепції вважають доцільним здійснювати підготовку фахівців не за спеціальностями, а за програмами, які запроваджують безпосередньо ВНЗ. Тоді ліцензування підготовки магістрів мають здійснювати за галузями знань, а акредитація — за програмами. При цьому пропонується встановити й таке правило: акредитація підготовки магістрів за програмою в межах галузі знань автоматично призводить до акредитації спеціальності підготовки бакалаврів відповідної галузі знань, з якої ВНЗ має ліцензію.

Пропонується вперше сертифікат про акредитацію видавати на п’ять років, а вже наступні рази — на 10 років. А також замість галузевих експертних рад передбачити формування однієї міжгалузевої експертної ради.

Щодо членів експертних комісій, то їх мають призначати шляхом жеребкування із запропонованих представників вишів, які перебувають у першій сотні ВНЗ рейтингу ТОП-200 ЮНЕСКО, що дали згоду на таку діяльність і пройшли відповідне навчання. Це дасть змогу вести оцінювання з позицій кращих вітчизняних та іноземних освітніх практик. Після становлення нової системи ймовірне поетапне введення сертифікації експертів.

На основі концепції, над якою працюють з урахуванням зроблених зауважень і пропозицій, розроблятимуть положення про ліцензування та акредитацію.

Під час зустрічі міністр освіти і науки Сергій Квіт не оминув увагою ситуацію в Криму. Він повідомив, що контактує з керівниками навчальних закладів, студентами і батьками учнів. За його словами, нині там немає обвальної ситуації. Але люди не знають, що буде завтра.

Міністерство працює над спрощенням умов переведення студентів із Криму в інші ВНЗ країни. Випускникам шкіл і вищих навчальних закладів видаватимуть українські документи про ту чи ту освіту.

ПРЯМА МОВА

Інна СОВСУН,
перший заступник міністра освіти і науки:

— Міністерство працює над новим підходом до розробки нормативних актів: його суть — консультація з громадськістю. Активність, з якою освітяни відгукнулись на проект концепції реформування системи ліцензування та акредитації у вищій освіті, свідчить про правильність і актуальність обраного курсу. Тому проекти нормативних актів теж буде винесено на обговорення. Нам важливо, щоб їх схвалювала більшість педагогічної спільноти.

ВАЖЛИВО

Перелік ліцензованих освітніх послуг у вишах, ймовірно, скоротять до чотирьох:

♦ підготовка фахівців різних ступенів;

♦ військова підготовка студентів за програмою офіцерів запасу;

♦ діяльність за програмами іноземних навчальних закладів (крім університетів, академій та інститутів, що працюють за акредитованими програмами вищих навчальних закладів країн ЄС, які є спорідненими з власними акредитованими програмами);

♦ надання освітніх послуг навчальними закладами іноземних держав або їхніми філіями.