Під час нашої зустрічі вони — вимушені переселенці з Білорусі, спілкуючись рідною мовою, часто вживали слово «закладніки». Це означає заручники. Таким терміном білоруси оперували, згадуючи своїх рідних, які залишилися в Мінську чи інших містах сусідньої країни. Також це визначення було дуже доречним і стосовно їхніх фаху та чіткої громадянської позиції, адже ми спілкувалися з журналістами незалежних та опозиційних до владного режиму видань. Вони, опинившись під тиском влади та її силових структур, заради власної свободи та безпеки здоров’я і життя перебралися в Україну. Не секрет, зараз наші колеги мають вирішувати питання щодо свого правового захисту і легалізації на території України. Також вони не позбавлені побутових і психологічних проблем. Утім, у згаданій ситуації журналісти з Білорусі все-таки не залишилися наодинці з проблематикою свого переїзду і перебування в Києві. А щоб обговорити спільні подальші дії для допомоги і співпраці, в столиці відбулася зустріч, яку організували Білоруська асоціація журналістів, Національна спілка журналістів України та редакція польського радіо WNet.

Для окремих її учасників залишається необхідність зберігати конфіденційність свого місця перебування, тому цей захід відбувся в закритому форматі.

«Влада знищує незалежні медіаресурси»

«Ми спершу вирішили продовжувати працювати в соціальних мережах, однак через кілька днів зрозуміли, що це просто неможливо… Насамперед нам відімкнули електроенергію. Далі не забарилися гості з погрозливими криками типу: «Усім стати до стіни!» Спершу нам всім примітивно шили економічні злочини, а затим взагалі почали звинувачувати в екстремізмі…» — згадує співробітник найбільш відвідуваного в Білорусі незалежного інформаційно-сервісного інтернет-порталу Tut.by.

Ситуація довкола популярного сайту білоруського інтернету, журналісти якого наважилися об’єктивно розповідати про акції протесту проти режиму Олександра Лукашенка і зокрема про дії знавіснілих представників силових структур, стала очевидним підтвердженням того, що нинішня влада сусідньої держави сприймає свободу слова, немов кістку в горлі. Ще у вересні 2020 року міністерство інформації Республіки Білорусь звернулося до суду з позовом щодо позбавлення незалежного ресурсу Tut.by статусу ЗМІ. На захист працівників медіа виступила міжнародна організація «Репортери без кордонів», політику переслідування журналістів засудили в спільній заяві щодо дотримання прав людини в РБ більше пів сотні країн, проте в січні поточного року Tut.by все-таки був позбавлений статусу ЗМІ. У березні до шести місяців було ув’язнено журналістку видання Катерину Борисевич, заарештовану ще восени.

Масові арешти колег не забарилися після влаштованих силовиками обшуків офісів видання та блокування роботи домену сайту, його дочірніх сайтів, електронної пошти тощо. 18 травня сайт Tut.by було заблоковано, а всі рахунки заморожено. Також cиловики затримали 15 співробітників видання, серед яких і головна редакторка Марина Золотова. Формально журналістів звинувачували в можливому ухиленні від сплати податків в особливо великому розмірі, проте кілька громадських та правозахисних організацій Білорусі у спільній заяві назвали заарештованих журналістів політичними в’язнями. У середині червня представники МВС Білорусі звернулися до суду з вимогою визнати матеріали видання «екстремістськими», а тому закономірною реакцією його працівників в умовах неймовірного тиску влади стала необхідність залишити країну. 

Україна — одна з тих держав, які ще в травні засудили блокування незалежного медіа та репресії проти журналістів. Не випадково немало наших колег приїхали саме в Київ. На ці реалії звернув увагу і перший заступник голови Білоруської асоціації журналістів Борис Горецький, який взяв участь у недавній зустрічі через онлайн-зв’язок. Подякувавши українським колегам за підтримку та сприяння, він підтвердив, що, на жаль, переслідування журналістів в Білорусі не припиняються. «Ситуація дуже важка, бо влада продовжує знищувати незалежні медіаресурси, а їхніх працівників намагаються звинувачувати в екстремізмі. Далі журналістам загрожують арешти, суди, штрафи чи ув’язнення.

Немало білоруських колег, а це понад три десятки людей, вже перебувають у неволі, інші змушені виїжджати з країни. А там вони також потребують допомоги, бо в кожній державі, куди приїхали, існують свої вимоги щодо легаліцізації», — каже Борис Горецький.

«Можете розраховувати на нашу підтримку!»

Працівникам медіа з Білорусі, які перебралися в Україну, вже надають певну допомогу та підтримку вітчизняні волонтери, юристи, а також Національна спілка журналістів України. «Чимало білоруських колег, а це понад пів сотні журналістів, сьогодні шукають себе в нашій державі. Вони виїхали з Білорусі з міркувань безпеки, але тепер перед ними виникли інші проблеми, самотужки впоратися з якими непросто. Тому ідея нашої зустрічі — об’єднати зусилля, аби разом з юристами та правозахисниками надавати їм необхідну допомогу. У стінах спілки завжди можете знайти підтримку, а ще ми готові донести ваші проблеми чи пропозиції до урядовців, аби вирішення цих серйозних питань перебувало на найвищому рівні», — запевнив білоруських журналістів голова НСЖУ Сергій Томіленко.

Певна річ, зараз перед зарубіжними колегами виникли юридичні проблеми, серед яких насамперед легалізація перебування в Україні. Вітчизняне законодавство дає дозвіл громадянам Республіки Білорусь перебувати в нашій державі 180 днів на рік. А щоб залишитися тут на більший період, обов’язково потрібно оформити посвідку на тимчасове проживання. Є кілька підстав для отримання цього документа, але в усіх випадках потрібно зібрати немало документів. Причому існує безліч суто бюрократичних перешкод, які дивують і вражають не тільки наших гостей.

Ось показовий приклад стосовно іноземців, які прагнуть працевлаштуватися в Україні. Вітчизняні роботодавці можуть взяти до себе представника іншої країни, але спершу мають отримати на це певний дозвіл. Та серед умов отримання цього дозволу є й таке: виявляється, заробітна плата має бути не менше 10 мінімальних зарплат — майже 65 тисяч гривень. Зайве казати, що подібна сума є фантастичною для українських медіа, а тому наші білоруські колеги в цьому випадку просто позбавлені можливості легально працевлаштуватися в українських ЗМІ.

Зважаючи на немалу кількість правових проблем, закономірно, що в зустрічі взяли участь юристи та правозахисники від незалежної громадської ініціативи «Центр вільної Білорусі», благодійного фонду «Право на захист» та правозахисного «Центру прав людини ZMINA». Зокрема правозахисники нагадали: однією з підстав для легалізації білорусів у нашій державі є Закон «Про волонтерську діяльність». Шкода тільки, це підтверджують і юристи, що значно важче легалізувати перебування в Україні представників ресурсу Tut.by, оскільки формально незалежне видання закрили, а всю документацію, печатки тощо вилучили. Тобто журналісти поки не можуть ні отримати документи з Білорусі, ні туди повернутися.

Про реальну допомогу щодо влаштування дітей колег із Білорусі до столичних дитячих садочків чи шкіл вже повідомила перший заступник голови Київської організації НСЖУ Алла Малієнко. «Багато не обіцяємо, але те, що в наших силах, зробимо. Також можемо запропонувати кімнату в офісі організації, де білоруські журналісти можуть проводити наради тощо», — сказала вона.

Насамкінець.  Днями стало відомо, що незалежний портал Tut.by видалив із загального доступу у своїх соціальних мережах пости за весь 2020-й та за першу половину 2021 року, а також відмовився від позначки верифікації в Телеграмі. У редакції пояснили цей крок тим, що хочуть убезпечити своїх співробітників та читачів у зв’язку з позовом МВС Білорусі про визнання матеріалів Tut.by «екстремістськими». 24 червня суд мав винести рішення за згаданим позовом, однак його розгляд поки відтерміновано.