Кажуть, що в одну й ту саму річку не можна зайти двічі. Тож і жителька Богодухівського району Катерина Рєзнік, яка втратила улюблену роботу вчителя через свою інвалідність, навіть не сподівалася, що колись зможе повернутися у шкільний клас. Але це трапилося. Здійснити мрію їй допомогли в Богодухівському районному центрі зайнятості, куди жінка-інвалід завітала минулої осені. Тоді, працюючи касиром у сільській раді і потрапивши під скорочення, вона й звернулася до фахівців центру. Спочатку отримала у них інформацію про вакансії, а потім  взяла участь в інформаційному семінарі з техніки пошуку роботи та в семінарі для окремих категорій громадян і міні-ярмарку вакансій. Слід зазначити, що роботу для неї шукали відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також з огляду на її знання, навички, побажання та 12-річний досвід педагогічної діяльності. І врешті працевлаштували вчителем.

«Робота за професією, легальна праця, стабільна заробітна плата — це саме те, що потрібно кожній людині для впевненості у завтрашньому дні та професійному зростанні, — ділиться думками пані Катерина, — а тим паче, коли тебе підтримують соціальні працівники, вони навіть після працевлаштування піклуються про мою адаптацію на робочому місці».

Юрію Денисову, жителеві Зміївського району, також допомогли фахівці районного центру зайнятості. Після отриманої травми, пошкодивши опорно-руховий апарат, він довго не міг реалізувати свої професійні вміння та знання. Понад 10 років оббивав пороги різних організацій, і все марно: то вимоги роботодавців були занадто високими, то місця роботи для його фізичних можливостей не підходили. Дізнавшись, що в районному центрі зайнятості є фахівець, який безпосередньо опікується працевлаштуванням людей з інвалідністю, чоловік вирішив скористатися його послугами. Він зареєструвався і того ж дня отримав направлення на Зміївську ТЕС. Через кілька днів у центр зайнятості надійшла відповідь від роботодавця про працевлаштування їхнього підопічного слюсарем-ремонтником. Наразі Юрій Денисов виконує легкі слюсарні роботи, має гнучкий графік і дуже задоволений, що знаходиться при ділі.

Катерина Рєзнік повернулася у шкільний клас. Фото надане прес-службою ХОЦЗ

Такі приклади на Харківщині не рідкість. Річ у тому, що на її теренах, за дорученням міністра соціальної політики Наталії Королевської та під керівництвом обласної державної адміністрації, розгорнувся пілотний проект з організації соціального супроводу осіб з інвалідністю після їх працевлаштування. Він тривав з 20 вересня по 1 грудня 2013 року. Головною його метою було підвищення ефективності працевлаштування та сприяння адаптації людей з інвалідністю на робочому місці. Апробація проекту здійснювалась у Зміївському та Богодухівському районах і в місті Харкові. Першими його результатами поділився директор обласного центру зайнятості Володимир Міненко.

—Рівень працевлаштування осіб з інвалідністю в області становить 70%, а це — найкращий показник по Україні, — зазначив Володимир Міненко. — Якщо за 2012 рік за період з 20 вересня по 1 грудня повторно звернулися до служби зайнятості 37 осіб, то за аналогічний період минулого року тільки дві. При цьому особи з інвалідністю, які були працевлаштовані під час дії проекту та яким було забезпечено соціальний супровід, продовжують працювати і не мають наміру звільнятись.

Також позитивним моментом реалізації пілотного проекту на Харківщині, за словами Володимира Міненка, є удвічі підвищена кількість направлених безробітних осіб з інвалідністю на професійне навчання. Якщо, наприклад, за період з 20 вересня по 1 грудня 2012 року за сприянням центрів зайнятості до професійного навчання були залучені 76 осіб, то за два місяці дії проекту — на 64% більше, а це 118 осіб. Усього ж за час впровадження пілотного проекту працевлаштовано понад півтори сотні людей з інвалідністю.

Соціальний супровід здійснюється у двох напрямках: перший — це робота з трудовим колективом, у якому працює особа з інвалідністю. Адже будь-якій людині важко вливатися у новий колектив, а особам з інвалідністю тим паче, — пояснює специфіку експерименту Володимир Міненко. — Другий напрямок — це безпосередня допомога самому працівникові. Варто зазначити, що всі нові працівники задоволені працевлаштуванням, оскільки для повноцінної та ефективної роботи їм створені всі необхідні умови.

У Європейських країнах соціальний супровід людей з інвалідністю після працевлаштування триває не менше п’яти років. На Харківщині — лише рік. Але й цього, як стверджують фахівці служби зайнятості та їхні підопічні, цілком достатньо, щоб зрозуміти, що можливо позбутися психологічних, економічних, соціальних та інших бар’єрів, які заважають особам з інвалідністю повноцінно реалізовуватись у професії. Тому накопичений харків’янами досвід планується запровадити в усіх областях України.

ДОВІДКА «УК»

На Харківщині проживають майже 150 тисяч людей з інвалідністю, серед яких 72 тисячі  працездатного віку. Щороку до служби зайнятості звертається практично тисяча безробітних з особливими потребами, значна частина яких працевлаштовується. За ініціативою заступника голови Харківської облдержадміністрації Ігоря Шурми, однією з установ як роботодавець став обласний центр зайнятості. Якщо у 2012 році у службі зайнятості працювало лише 10 осіб з інвалідністю, то у 2013-му кількість працюючих людей з інвалідністю становила 32 особи. На решті підприємств, що брали участь у проекті, забезпечено супровід для 47 працюючих осіб з інвалідністю, з яких 39 вже працювали до початку експерименту, а 12 були працевлаштовані саме у період його проведення.