ПАМ’ЯТЬ

У Донецьку нарешті встановили пам’ятник на могилі легендарної гірнячки  Євдокії Корольової 

Ця жінка, яку шанобливо звали «Шахтарська мати» чи «баба Королиха», ще за життя стала легендою гірняцького краю і мала незаперечний авторитет. Із її думкою рахувалися всі: від простих вуглярів до керівників підприємств. Якось, згадують старі гірники, на поверхні їй на очі потрапив знаний бригадир-орденоносець. «Тобі, ударнику, не соромно людям на очі з’являтися таким брудним?» — відверто запитала. Той спробував відкараскатися: мовляв, за цією важкою роботою ніколи вгору глянути, не те що причепуритися. І відразу отримав дошкульну характеристику: «Бруднодир ти, а не бригадир! Тобою дітей можна лякати!» Думаєте, той пропустив це повз вуха? Вже наступного дня ударник прийшов на наряд у костюмі з краваткою. Щоправда, сталася аварія. І йому, бідоласі, довелося їхати у шахту при повному параді…

Все життя Євдокії Корольової, яка народилася в 1879 році, пов’язане з шахтою. Коли під землею загинув батько, 12-річна дівчинка, аби прогодувати багатодітну сім’ю, почала працювати на шахті №30 селища Рутченкове. Причому відтоді весь час трудилася тільки на важких ділянках. Якось, вже у солідному віці, її перевели на посаду коменданта житлового відділу. Та через тиждень вона попросила перевести її знову «ближче до вугіллячка». А в 1941-му жінка опинилася в евакуації в Караганді і працювала на шахті, директором якої був сам Олексій Стаханов. І ударник перших п’ятирічок, який, за словами сучасників, був «диким до роботи», побачивши у вибої Євдокію Корольову, був вражений її професійною майстерністю, силою і мужністю, а їй на той час було вже за 60 років. Всього ж її гірняцький стаж — 75 років. На пенсію вийшла, коли виповнилося аж 87.

Шахтарська мати і почесний шахтар СРСР, нагороджена орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани» й відзнакою «Шахтарська слава», померла у 1981 році у віці 102 роки. Так сталося, що через відсутність близьких родичів могила «баби Королихи» зі скромним пам’ятником в останні роки якийсь час перебувала в непривабливому стані. А потім її взялася опікувати громадська організація «Фонд шахтарської пам’яті». Тоді й з’явилося рішення встановити на могилі легендарної жінки гідний її пам’яті монумент. Зібравши всім миром необхідні кошти, на початку жовтня пам’ятник вже відкрили на гірняцькому кладовищі. «Ми поки що виконали тільки першу частину свого плану: поставили монумент на могилах Євдокії Корольової, її сина і невістки, — зазначає голова правління «Фонду шахтарської пам’яті» Юрій Іванов. — А тепер збираємо гроші на встановлення пам’ятника Шахтарській матері у центрі Донецька».

До речі, в центрі міста багато років тому вкопали камінь із багатообіцяючими словами: «Тут вдячними нащадками буде споруджено пам’ятник жінкам Донбасу, які здійснили трудовий подвиг при відбудові вугільних шахт». Свого часу навіть проводили конкурси на краще зображення монумента, та, на жаль, благородні наміри досі так і лишилися намірами. Хоча, поза всілякими сумнівами, не такої пам’яті від «вдячних нащадків» заслуговують жінки, які працювали в шахтах і піднімали з руїн вугільний Донбас. У регіоні досі добре пам’ятають прислів’я: «Чоловік — у бій, дружина — в вибій». Адже після звільнення Донбасу і закінчення Великої Вітчизняної війни через нестачу гірників на шахтах працювали майже 200 тисяч жінок, завдяки зусиллям яких «всесоюзна кочегарка» невдовзі почала видобувати вугілля навіть більше, ніж у довоєнні роки.

Ще один факт, що не потребує коментарів: медаллю «За відновлення вугільних шахт Донбасу» нагороджені 46 тисяч 300 осіб, більше половини яких — жінки-шахтарки. Чому ж так довго «буксує» ініціатива щодо увічнення їхньої пам’яті? «Баби Королихи на них немає!» — сумно сказав якось гірник із багаторічним підземним стажем. З ним важко не погодитися. Тим паче, що пристойний монумент на могилі Шахтарської матері її гірняцькі «діти» спромоглися встановити аж через тридцять років після її смерті.
Легендарна «баба Королиха» прожила 102 роки. Фото з архіву