Керівництво Центральної Ради недооцінювало роль преси, чим скористалися більшовики, які у прямому сенсі закидали Україну своїми друкованими агітками. Ситуація кардинально змінилася за гетьмана Скоропадського, який прийшов до влади 29 квітня 1918 року. 2 травня Рада Міністрів ухвалила рішення про випуск газети «Державний вістник».

Нове видання, перше число якого побачило світ 16 травня, друкувало не лише офіційні документи, а й журналістські матеріали. Це відповідало статуту газети, покликаної «інформувати суспільство про діяльність українського уряду і взагалі про державне і громадське життя України, інформувати уряд України про політичний, економічний і культурний стан життя в Україні».

Газету заснували для двостороннього зв’язку між урядом і суспільством, зобов’язавши «всі урядові інституції одержувати «Державний вістник» за встановлену платню». Нині, на жаль, уже поганим правилом стало, що «Урядовий кур’єр», який є правонаступником створеного 100 років тому видання, зазвичай передплачують в одному примірнику на весь апарат обласних і районних держадміністрацій, де щонайменше десяток управлінь і відділів. Немає гарантії, що надруковані на його сторінках матеріали прочитають урядовці і на них відреагують.