Сєверодонецьк став одним із трьох міст в Україні, де створено спеціальні мобільні групи з профілактики й протидії насильству в сім’ї. Сутність експерименту — напрацювати алгоритм реагування на повідомлення про факти насильства в сім’ї. Задля цього налагодити контакт серед багатьох служб поліції, основна серед яких — служба превенції. Питання полягає в найшвидшому і кваліфікованому точковому реагуванні на це явище.

«У нас створено спеціальну групу швидкого реагування, яка виїжджає саме на сімейні конфлікти, щоб комплексно допомогти таким родинам», — пояснює начальник відділу дільничних офіцерів поліції ГУ Національної поліції в Луганській області Андрій Наконечний.

За його словами, до складу спеціалізованої мобільної групи входять слідчий і співробітник ювенальної превенції. Особливість такої групи — присутність жінок-поліцейських. Адже до жінок діти ставляться з довірою. А серед 60% викликів, під час яких підтвердилося домашнє насильство, були діти, які постраждали від нього. Група взаємодіє з відповідними службами міського виконкому, щоб ті проводили перевірку і вживали профілактичних заходів.

«Експеримент почався 4 березня. Уже зареєстровано приблизно 400 викликів. Факт насильства в сім’ї підтверджено в чверті з них, — розповів Андрій Наконечний. — Поставлено на облік за категорією «сімейний насильник». Тих, із ким проводитимуть окрему роботу, — 47 осіб».

Чи вдалося поліціянтам скласти узагальнений портрет сімейного скандаліста із Сєверодонецька? «Серед домашніх насильників люди різного віку і статі, — зауважив начальник відділу дільничних офіцерів. — Найчастіше не безробітні, а ті, хто працює. Більшість випадків насильства — на ґрунті алкогольного або наркотичного сп’яніння. Загострюється ситуація влітку: мабуть, з’являється більше можливостей підробітку, за який розплачуються оковитою».

За словами Андрія Наконечного, за останні два місяці всі дільничні офіцери, а також представники ювенальної превенції й патрульної поліції, пройшли курси навчання, які організували представники ОБСЄ. Українці вчаться боротися з цим лихом.

Нам ще належить з’ясувати, яка система протидії домашньому насильству краща. Наприклад, у канадській системі (як у нас) не треба шукати двох понятих, коли має місце насильство в сім’ї. Скандаліста одразу можуть посадити в камеру. Європейська система лояльніша. Хоч там є таке покарання, як можливість виселити насильника з дому, наприклад, на півроку. І неістотно, чий це будинок, навіть якщо він йому належить.

Експеримент щодо створення системи в роботі з протидії домашньому насильству — справа добра. Але проблема в тому, що в області поки що не створено психологічних центрів, де могли б надати притулок жертвам. Поки що це в планах. Триває робота з накопичення досвіду роботи, і з часом він стане у пригоді спеціалістам у всій країні.