Минають роки, віддаляючи від нас події, зустрічі, які в долях багатьох відіграли, можливо, визначальну роль. Як важливо зберегти ці зернята історії, передати нащадкам свої враження! Послухати спогади про Василя Симоненка його сучасників — відзняті на відео і в живій розмові — недавно мали змогу студенти і гості Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Спогадами про спілкування з поетом, ліричними епізодами його особистого життя, трагічними сторінками його долі, перипетіями навколо встановлення пам’ятника поетові в Черкасах поділилися Тамара Пальтова, Петро Жук, Володимир Шпак, Іван Дробний — люди, які спілкувалися з Василем Симоненком, були його колегами й товаришами.

Тамара Пальтова, неодноразовий лауреат конкурсів читців, розповіла, як вплинув поет і його твори на її долю. Як їй радили перед черговим виступом прочитати зі сцени якусь іншу поезію, менш гостру для тогочасної влади. І як на власний страх і ризик вона все-таки ділилася патріотичним словом.

— Мені пощастило спілкуватися з Василем Симоненком. Переконана, що для кожного зустріч із такими людьми — це насамперед дороговказ, — розповіла Тамара Андріївна. — Упевнена, що кожен, хто мав щастя чути й бачити поета, свято береже пам’ять про нього.

Гіркими були розповіді про те, як радянська цензура ганебно спотворювала окремі поезії Василя Симоненка, а кілька з них і взагалі було заборонено. Навіть причини передчасної смерті поета тривалий час були загадкою. Петро Жук у відеодокументі детально розповів про причини смерті Василя Симоненка, про трагічний випадок у лінійному відділенні міліції міста Сміли, де стражі порядку завдали йому страшних побоїв.

Щирою розповіддю про вплив патріотичного слова Василя Симоненка на власний світогляд поділився відомий скульптор Іван Фізер, який майстерно виконав погруддя поета, що експонують у музейному комплексі в приміщенні редакції газети «Черкаський край». Про музейну кімнату «Робочий кабінет Василя Симоненка», яка стала відділом обласного краєзнавчого музею, її хранительку Галину Тараканову на зустрічі звучало багато приємних відгуків. Заступник директора з краєзнавчої роботи обласного краєзнавчого музею Валентина Нестеренко і завідувач відділу історії краю ХХ — початку ХІХ століть Ольга Мазуренко розповіли, що на зберіганні в основних фондах музею ще чимало автентичних експонатів, зокрема зошити з рукописами поета. Усі їх досліджують і виставлятимуть в експозиційних залах музею.

Науковий проект «Василь Симоненко у спогадах сучасників. Кінодокумент», про який  розповіли науковці університету Олена Костюкова та Ігор Погрібний, цим не завершується. Зроблене — лише перші кроки у втіленні задуму зберегти для нащадків живі спогади про поета. Надалі коло тих, хто залишатиме для нащадків відеосвідчення, розшириться. Планують також заходи з популяризації спадщини поета серед молоді.