Усіх свідомих громадян ошелешила звістка, що український режисер Олег Сенцов, незаконно засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі, оголосив безстрокове (читай — піде до кінця) голодування з 14 травня 2018 року. Єдина умова його припинення — звільнення 64 українських політв’язнів, які перебувають на території Росії. Для себе бранець цього не просить, незважаючи на те, що сестрі написав: «Повільно і безповоротно втрачаю здоров’я у колонії».

Сестра бранця заявила, що голодування може не дати результатів. Його адвокат припускає, що Олега Сенцова направлять на примусове психіатричне обстеження й застосують примусове годування (в цьому можна не сумніватися, беручи до уваги багатющий нелюдський досвід каральних органів РФ).

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова, стурбована дотриманням прав українця Олега Сенцова, вже звернулася до омбудсмена РФ Тетяни Москалькової із проханням особисто перевірити умови утримання бранця.

Міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що необхідно всім миром протистояти російському свавіллю щодо українських заручників. Він повідомив, що під час міністерського засідання Ради Європи, яке сьогодні завершується в Данії, окремо порушуватиме тему бранців Кремля. «Це вже не про політику, а про життя і долі людей», — підкреслив він. І згадав інших заручників, зокрема незаконно засудженого в Криму українського активіста Володимира Балуха.

До слова, Володимир Балух заявляв, що його власне голодування стало проявом презирства до окупаційного режиму.

На жаль, тривожить, що за підсумками засідання Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі представник України у гуманітарній підгрупі перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко заявила про брак прогресу в питаннях звільнення заручників і пошуку зниклих безвісти. На її переконання, задля звільнення українських політв’язнів також необхідний тиск на РФ усього цивілізованого світу.