Дрогобичанин Остап Попович, втративши слух і здатність розмовляти, зміг здобути чотири вищі освіти, чудово малює  і, попри свою делікатну статуру, справляється ще й із залізом. Його ковані речі — витончена металева ящірка на залізному листку, як жива, бронзові підвіси, квіти з підков, підсвічник «Лілія» чи старовинний металевий велосипед, що прикрашає вулицю Міцкевича й елітне кафе «Льокаль на Панській» у Дрогобичі, здається, ось-ось вирушать у подорож минулим чи  майбутнім. У його полотнах — «Макове поле», «Соняхи», пейзажі рідного міста, Закарпаття, Львова, де здобував вищі мистецькі освіти, нуртує, як сказала мистецтвознавець Галина Хорунжа, «чиста, смілива і цілісна душа. Він любить і відчуває тонко матеріал, з яким працює».

Член Спілки народних майстрів України Остап Попович представляє свої художні полотна і ковані твори. Фото автора

Першу свою картину, розповіла на відкритті його персональної виставки в історико-краєзнавчому музеї  «Дрогобиччина» Остапова мама Тетяна, син намалював на кухонній тумбі. Тепер тільки вона може засвідчити: абстракція «Початок Всесвіту», створена сином через 20 років, майже повторила цю першу картину і  стала початком його творчого всесвіту. Сталося це ще й завдяки тому, що мама не стерла перших творчих вправ сина зі столу і зі своєї пам’яті.

Дев’ятирічним  хлопець узяв участь у виставці іконопису в німецькому місті Брауншвейн, займаючись цим напрямом мистецтва у дрогобицькому міському товаристві інвалідів «Надія».

Усі незгоди, які колодами котилися під ноги хлопцеві із вразливою душею, допомагав долати і брат Віктор, а ще — рідна тітка  Оксана. Тож уся родина народного майстра України Остапа Поповича на відкритті виставки подякували музеєві за те, що шукають, підтримують і презентують землякам молодих талантів, що музей живе не лише історією, а й сьогоденням.

Культуролог Володимир Грабовський продовжив: дуже важливо, що в Україні говорять не лише пушки, а й  пензель і різець художника. І за словами великого Франка, «у тій  кузні коваль клепле» та «іззива» до активності  та культури молодь. Приклад Остапа Поповича — зразок незламності для здорових нині сущих. 

Ольга ЛОБАРЧУК 
для «Урядового кур’єра»