Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»

Днями голова Фонду державного майна України (ФДМУ) Дмитро Сенниченко повідомив, що його відомству досі не передано на приватизацію низку великих об’єктів, зокрема, Державну продовольчо-зернову корпорацію України (ДПЗКУ), «Артемсіль» і ДАК «Хліб України». Відповідне урядове розпорядження щодо цього досі не підписано.

Незадоволення голови ФДМУ можна зрозуміти (робота у нього така), але схвалити все-таки слід позицію уряду з цього питання. По-перше, рішення про приватизацію великих, стратегічно важливих об’єктів ухвалив ще попередній уряд за день (!) до звільнення Олексія Гончарука. Таке рішення викликало чимало критики і новий склад уряду цілком резонно вирішив не рубати з плеча, а зважити всі «за» і «проти». І «проти» виявилося набагато більше.

По-друге, чи час зараз розпродавати стратегічно важливі об’єкти? Адже буяє пандемія, пік якої, на думку фахівців, в Україні ще не перейдено, державі загрожує економічна криза… Хіба за таких умов можна виручити за ці об’єкти пристойну ціну?

І по-третє: недавні події засвідчили, що за кризових умов, як-от зараз, стратегічні підприємства мають залишатися державними. Скажімо, ДПЗКУ на початку карантину збило ажіотажний попит і сплеск цін на борошно і крупу, вчасно виставивши на ринок власну продукцію у достатній кількості і за доступною ціною. А «Укрспирт», теж намічений на приватизацію, наростив обсяги виробництва спирту для дезінфікуючих засобів. Від приватників такої поведінки за екстремальних умов годі й чекати — вони б, радше, спробували отримати надприбутки на народній біді.

І наостанок: згідно з нещодавно ухваленими парламентом змінами до Державного бюджету, заплановані надходження від приватизації зменшено з 12 млрд до 0,5 млрд гривень. Це свідчить про те, що за умов економічної нестабільності уряд вирішив не покладатися на повальну приватизацію як на джерело бюджетних надходжень.