Фронтові побратими колишнього афганця Миколи Сиденка, про якого днями розповів «УК» (№232 за 12 грудня 2014 року «Останню кулю берегли для себе»), були приємно вражені, коли дізналися, що він пожертвував колективу 40 тисяч гривень, які багато років збирав на автомобіль. Невдовзі музиканти придбали найнеобхідніші музичні інструменти, але виникла інша проблема: де проводити репетиції? І її розв’язав Микола Сиденко, надавши для цього вітальню свого будинку, де він живе після смерті батьків.
Гурт існує на кошти колективу — на жаль, досі не знайшлося спонсорів. Ідея з його назвою виникла, коли побачили плакат, де був намальований воїн-афганець з гітарою в руках, що спускався з перевалу Саланг назустріч нашій автоколоні.
«Перевал» добре знають не лише в Приірпінні. Він став лауреатом міжнародного пісенного фестивалю «Чорнобильські мотиви» у Дніпропетровську, де брали участь 150 виконавців з різних країн світу.
Музиканти постійно гастролюють, відвідують і пенітенціарні заклади. «На жаль, лиха доля не обходить і деяких наших фронтових побратимів. Ми і про них пам’ятаємо», — зауважує керівник «Перевалу» Валерій Малашенко.
Якось приїхали з концертом у Житомирську колонію посиленого режиму, де відбували термін ув’язнення воїни-афганці. Одного з них запросили на сцену. Валерій Малашенко по-дружньому обійняв зніяковілого і пригніченого Петра й сказав, що він для них зараз не засуджений, а фронтовий побратим! Петро співав разом з колективом, не міг стримати сліз. І не тільки він.
Для в’язнів житомирської колонії «перевалівці» придбали власним коштом продукти харчування, різні ласощі. Разом з ними приїхав місцевий священик, який за бажанням в’язнів-афганців висповідав їх.
Валерій Малашенко — підполковник запасу, колишній заступник командира окремого дорожньо-комендантського батальйону — розповів, що в Афганістані, на жаль, траплялися випадки, коли під час зупинки колони солдати могли зайти в магазин, наставити автомат на дитину, яка торгує, і забрати спиртні напої тощо: «Колона ще не встигне дійти до місця призначення, як погана новина про це вже шириться серед місцевих бандитів. А потім нашій колоні влаштовували засідки, обстрілювали. Гинули ні в чому не винні люди. Після таких прикрих інцидентів довіра місцевого населення до нас танула, як весняний сніг. Нам нерідко доводилося звертатися по допомогу до старійшин, до органів безпеки Афганістану для врегулювання таких ситуацій».
Пісні у виконанні солістів «Перевалу» Сергія Мелеки і Юрія Ткачова нікого в залі не залишають байдужими. «Вибач, друг, що ти загинув, а я залишився серед живих» — своєрідна пам’ять про тих, кому навіки залишилося по 18—20 років. Пісня присвячена тим, кого майже дітьми кинули в афганське пекло війни, та їхнім батькам, які після смерті своїх дітей втратили сенс життя…
Нині музичний колектив частий гість і в ірпінському госпіталі, де проходять курс лікування бійці із зони АТО. Голова регіональної Спілки ветеранів Афганістану Ігор Панасюк переконаний, що їх потрібно лікувати і добрим словом підтримки та піснею.
Коли на виступ «Перевалу» не змогли прийти всі десантники (серед них були важкопоранені), Сергій Мелека та його онук взяли гітару і пішли співати по палатах. Роблять це хлопці завжди наживо, тож із виконанням проблем не було. А жива музика і спів дарують людям хороший настрій.
Володимир ЕННАНОВ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+