Заради російського громадянства подружжя із селища Привілля Луганської області пішло на співпрацю з агентом спецслужб сусідньої держави-агресора. Той чолов’яга й раніше потрапляв у поле зору українських правоохоронців як організатор терактів на Донбасі, і тепер, з’ясували співробітники СБУ, ця людина керувала діями окремих привільнянців. Щоправда, на скоєння злочину сімейна пара погодилася добровільно. Їх ніхто не залякував, ніхто не обіцяв грошової винагороди, бо вони цього й не дуже потребували, адже були в Україні людьми заможними. Як пояснили згодом слідству, «хотіли, аби всюди була Росія». Тож головне, на що вони розраховували, чого прагнули, — удостоїтися за свої заслуги в майбутньому російського громадянства. Перепустка до такого собі раю — теракти проти співвітчизників.

Замість нагороди — розлука

Свої акції горе-диверсанти планували на День міста. Вважали, що це матиме особливий резонанс, посіє серед населення страх і недовіру до української влади і правоохоронних органів. Чоловік і дружина провели ретельну розвідку місцевості, з’ясували, як працюють об’єкти запланованої атаки, як їх охороняють.

Співробітники СБУ затримала їх просто на місці злочину — під час закладення вибухового пристрою біля пам’ятного знака визволителям Лисичанська поблизу заводу «Пролетарій». Як з’ясувалося, ще один вибух диверсанти планували в тому самому районі, біля будівлі військ­комату.

Не забарився суд, сімейну пару засудили до двох років позбавлення волі. Весь час, доки тривало слідство, тобто близько півтора року, чоловік і дружина перебували в СІЗО. Одне з одним вони не спілкувалися, їхні діти теж весь цей час не бачили маму і тата.

І ось перед новим 2018 роком у межах обміну полоненими в засудженого подружжя з’явилася можливість вийти на свободу. Чоловік обрав обмін й квиток в один кінець — ОРДЛО. Дружина після звільнення залишилася на підконт­рольній Україні території в надії перечекати, доки в луганській «республіці» чоловікові вдасться якось вирішити головне питання — з російським громадянством. Адже, як вони вважали, таку нагороду заслужили.

Однак у той час, коли Україна зустріла своїх громадян, звільнених з полону в ОРДЛО, як героїв, на окупованій території прибулих за обміном насамперед відправили «на підвал». Диверсанта-любителя також. Із такими тепер працює місцеве «МДБ», проводить «фільтрацію», шукає серед колишніх полонених «українських шпигунів». За повідомленням головного карального відомства ОРДЛО, кількох таких уже нібито знайшли. Чи можна в такій ситуації розраховувати на отримання громадянства РФ?

Як повідомляє відділ зі зв’язків з громадськістю Луганського управління СБУ, тепер дружина, яка відмовилася їхати слідом за чоловіком за обміном в Луганськ, де в подружжя ні житла, ні роботи, ні близьких родичів, опинилася на одному березі Сіверського Дінця — з українського боку лінії розмежування. А чоловікові, доки триває протистояння на Донбасі, дорога до сім’ї в Привілля тепер закрита. Коли сімейство зможе возз’єднатися і чи відбудеться це взагалі — не відомо.

Замінований велосипедист

 Ще одного горе-диверсанта співробітники СБУ затримали торік у листопаді в Сєверодонецьку. На велосипеді, позиченому в доньки, і з активованим вибуховим пристроєм «на борту» зловмисник прямував до місця скоєння запланованого теракту — території дислокації одного з батальйонів ВСУ.

Виявилося, що місцевий житель, натхнений ідеєю «руского міра», вийшов на зв’язок зі знайомим бойовиком, який спочатку доручав йому збирати інформацію про пересування українських армійських підрозділів, а потім дав завдання влаштувати диверсію. Вибуховий пристрій, що містив 800 грамів тротилу і цвяхи, мав спрацювати від телефонного дзвінка. Диверсант не замислювався навіть над тим, що шпигунський телефон міг подзвонити в будь-який момент, навіть поки він їхав на місце злочину.

Як повідомляє відділ зі зв’язків з громадськістю Луганського управління СБУ, у цієї людини немає постійного місця роботи, але є дружина і двоє дітей. Дружина, на відміну від чоловіка, адекватна й успішна.

Але тепер главу сімейства домашні побачать не скоро. Слідство в його справі ще триває, який вирок йому винесе суд, не відомо.

Одне слово, кожен сам обирає долю й цінності. Але горе тому, хто повірив обіцянкам агентів спецслужб країни-агресора, обрав «рускій мір» і взяв у руки зброю.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»