Найбільший у Європі військовий полігон «Широкий лан», що у Миколаївській області, «прославився» на всю країну. В лютому, як писав «УК», 46 бійців із 53-ї окремої механізованої бригади здійснили похід до військової прокуратури. Наважилися бійці на такий крок через нелюдські умови перебування на полігоні. Хлопці взимку опинилися в мокрих наметах, по коліна в багнюці, без питної води та їжі. Їхні дії мали гучний резонанс і врешті-решт результат: завдяки насамперед волонтерам місце дислокації бригади облаштували. Згодом у ситуацію втрутилося й військове керівництво. Проблеми владнали.  Нині ж керівництву полігона колеги-журналісти закидають нові звинувачення. Мовляв, на його території є добре облаштоване містечко, де можна було б розмістити  бригаду. Чому ж не скористалися можливістю? Та ще й із земельними питаннями не все гаразд. «Латифундисти в погонах здають землі полігона під сільськогосподарські плантації», — приблизно такий зміст журналістських публікацій. 

Невже таке можливо? Кореспондент «Урядового кур’єра» вирушила на місце, аби з’ясувати, що насправді відбувається на військовому полігоні. 

Чи був отой надійний тил?

Перекидання 53-ї бригади з Черкаського Дніпропетровської області на «Широкий лан» Миколаївської всі співрозмовники визнають неправильним рішенням. Перехід було здійснено із грубими логістичними помилками. Значні бюджетні витрати на передислокацію поки що ніхто не підрахував. Начальник полігона полковник Ігор Микула каже, що, на жаль, інколи інформацію про передислокацію частин дізнається з інтернету.

Бригаду називають проблемною. Є причини суб’єктивні, є об’єктивні. Про один із прикладів розповів радник Президента України, волонтер Юрій Бірюков.

— Хто має підготувати місце для розташування бригади? Тільки командування армійської частини, — безапеляційно заявляє Ю. Бірюков. — Усі почали галасувати, що полігон жахливий, що 53-ю бригаду ображають. Але ніхто не подумав, що полігон до питань розташування 53-ї бригади не має стосунку. Місце та можливість підключення до електромереж, близькість до джерел водопостачання забезпечено. Усе інше — проблеми командування. До початку розташування мала прибути група рекогносцирування та з’ясувати всі особливості.

Невже було складно просто оглянути місцевість і зробити висновки? Латинською recognosco означає «оглядаю». У військовій справі  означає візуальне вивчення супротивника і місцевості поблизу майбутніх бойових дій особисто командиром (командуючим) і офіцерами штабів для отримання даних і прийняття рішення. У мирний час — готуючись до навчань. Здається, елементарно.

Як з’ясувалося, група офіцерів приїхала. Замість підготовки місця розташування тиждень вони пиячили. Так, в усякому разі, розповідають миколаївські військовики. А начальник продовольчої служби навіть на засідання суду прийшов напідпитку. З харчуванням також цікава історія.

«З бригадою були проблеми не лише на «Ширлані», а й у Черкаському, — продовжує Ю. Бірюков. — У Черкаському вони обурювалися, що немає продуктів, що їх не годують. Насправді на час польового виходу ніхто нікого не годує, самостійно все вирішують. Навіть у зоні проведення АТО кухарів немає. А на полігоні в Черкаському бригада покинула майже 8 тонн продовольства: крупа, картопля, овочі, хліб. Вони забрали тільки консерви. Зрозуміло, що це не бійці покинули, просто бійцям не поставили завдання забрати харчі із собою. Це не Муженко винен, не Порошенко. Тут провина безпосереднього керівництва бригади».

Винних начебто покарано. За словами заступника Генерального прокурора — головного військового прокурора України Анатолія Матіоса, військова прокуратура «відреагувала миттєво, не шукаючи «стрілочників» і не роблячи «крайніми» самих бійців.  За неналежне виконання службових обов’язків до адміністративної відповідальності притягнуто командний склад бригади та окремих осіб командування. Командир, начальник штабу, заступник, заступник з тилу, начальник продовольчої служби батальйону, а також безпосередньо командир 53-ї бригади Водолазький, на підставі адмінпротоколів військової прокуратури за рішенням суду отримали від п’яти до десяти діб реального арешту на гауптвахті. Ніколи  офіцери такого рівня не відповідали власною свободою за невиконання Статуту Збройних сил України і прийняття неправильних управлінських рішень!

У робочому режимі

«Широкий лан» — не просто полігон. Це центр підготовки частин підрозділів Збройних сил України, до складу якого входять дві окремі структури: загальновійськовий та авіаційний полігони. Площа загальновійськового сягає 28 тисяч гектарів, територія 48 на 16 кілометрів. По периметру 245 кілометрів, 64 під’їзні дороги.  Це земельна ділянка, яку можна задіяти у проведенні навчань. Насправді він найбільший у Європі. І за площею, і за рівнем завдань. Господарство величезне, відповідальності вдосталь.

— Що являє собою полігон? — зауважує начальник «Широкого лану» Ігор Микула. —  Ми не будуємо наметових містечок, не забезпечуємо технікою, не вдягаємо особовий склад, не харчуємо. Ми надаємо ділянку території як місце для навчання, тобто відповідаємо за підготовку навчальних місць, заходи безпеки, супроводження, в разі потреби надаємо інструктора. Усе інше — завдання командира тієї частини, що прибула на полігон.

Діяльність мою особисто та роботу полігона регламентують документи. Звісно, ж це Статут, наказ міністра оборони №187  «Про полігони в Збройних силах України», наказ Командувача Сухопутних військ, «Положення про полігон», де визначено наші завдання та обов’язки. Є можливості полігона. На «Широкому лані» можна готувати одну бойову бригаду чисельністю до п’яти тисяч бійців. Для цього створено певні умови, об’єкти та навчальні місця. Окремо — для танкістів, окремо — для піхоти, для інших підрозділів бригади. Є так звана мішенна зона — частина полігона, яку фактично не використовують.

Це важливий об’єкт у плані безпеки, адже якщо снаряд влучить у населений пункт, відповідальність на мені. Саме ці землі й відводять сільгоспвиробникам. Уже їхні проблеми, як поратися з тою землею. Якщо під час збирання врожаю тривають навчання, то там проїде танк, у той бік стрілятимуть. І нікого не цікавлять втрати врожаю.

Такі одкровення начальника полігона мене трохи здивували. Втім, про полігонну землю пізніше. Керівництво «Ширлану» звинувачують у тому, що під час складних умов перебування бійців 53-ї бригади ніхто їх не зрозумів та не допоміг. Водночас забувають, що ця бригада була другою, що прибули сюди на навчання. Поряд був розташований інший великий військовий підрозділ. Спокійно і без проблем навчався.

На території полігона збудовано містечко, яке, за словами журналістів, використовують «для міжнародних навчань». Я була в тому містечку. Тут типова казарма, гуртожиток для особового складу на 480 місць, з яких 120 — для військових строкової служби, їдальня на 120 місць, окремі кімнати для вищого командування. На його території є окремі ділянки для техніки частини, польові кухні, лікарняний пункт, будинок культури, адміністративне приміщення, склад зброї, канцелярія, архів. Усе працює, всю інфраструктуру задіяно.

Зміг би полігон розмістити додаткову бригаду в цьому містечку? Зміг би, мабуть. Так само, як хтось із нас зміг би оселити в своїй однокімнатній малогабаритці десятеро незнайомців. Харчувати, вдягати, забезпечувати. Є, безумовно, місце для благодійності та варіанта «увійти в становище». З іншого боку — є армійський статут та просто здоровий глузд.

Юрій Бірюков вважає, що стосовно 53-ї всі занадто поблажливі. На його думку, вчинок бійців підпадає під «дезертирство», самовільне покидання військової частини. Хоч прокуратура на це й заплющила очі через громадський резонанс та гуманізм. 

«У соціальних мережах я написав, що ці 46 бійців порушили статут, — ділиться Юрій Бірюков. — Про те, що командування статут порушило. Є порядок, правила, закон, якого потрібно дотримуватися. А суспільству захотілося сенсацій. Отримали». Хто від того виграв? Той, хто хотів емоційно «накрутити» ситуацію.  

І врешті-решт про землю

Тему «широких ланів» полігона порушили у ЗМІ та соціальних мережах окремі народні депутати України від Миколаївщини, які мають земельні та сільськогосподарські інтереси в області. Довести їхню особисту зацікавленість складно, та й не в тому сенс цієї публікації. Дивує, що люди, наділені владними повноваженнями, крім гучних заяв, самі нічого не зробили заради з’ясування істини. Один з депутатів, приміром, активно на словах розвінчує так звані зловживання керівництва полігона, але жодного депутатського запиту чи інших звернень від нього на адресу Військової прокуратури Південного регіону України або інших структур не надходило.

Миколаївська облдержадміністрація торік у листопаді спрямувала лист до прокуратури, в якому запросила підтвердити чи спростувати інформацію про порушення чинного законодавства військовою частиною А-1890 під час користування земельною ділянкою. Відповідь отримано. У ній ідеться, що на землях полігона вирощують зернові, технічні та інші культури.

«Укладено 12 договорів сумісної діяльності про спільний обробіток землі із суб’єктами господарювання та їх залучено до обробітку 6718,5 гектара земель, розташованих на території 235 загальновійськового полігона (Миколаївський район) та 5310,5 гектара земель, розташованих на території 106 авіаційного полігона (Веселинівський район). Тобто незаконно передали частину земельних ділянок і фактично змінили їх цільове призначення».

Прокуратура подала 12 позовних заяв до Господарського суду Миколаївської області про визнання недійсними договорів. Судовий розгляд триває.

Отримано відповідь і на інформаційний запит «Урядового кур’єра». Повідомлено, що військовій прокуратурі Південного регіону України відомо про факти передачі земель суб’єктам господарювання для здійснення сільськогосподарської діяльності. Підтверджується факт про надання земель та про те, що справа перебуває на розгляді в суді.

Справам, безумовно, потрібно надати законну оцінку. Можливо, є сенс й економічної, адже торік держава від надання земель Широколанівського полігона у спільну власність згідно із Законом «Про землі оборони» отримала 11 мільйонів гривень надходжень. Цього року буде більше. Якщо землі не використовує Міністерство оборони, чому б на них не заробляти? Тим паче, що законодавство дозволяє.  

Зараз на полігоні затишшя — своєрідна відпустка. Усі частини пішли, а тут готуються до виконання чергових завдань, до прийому нових частин. Одне слово, працюють.

Насамкінець. Апеляційний суд Миколаївської області визнав винним полковника Валерія Залужного, призначеного старшим оперативної групи щодо надання допомоги з метою бойового злагодження 53-ї бригади, у недбалому ставленні до військової служби, на нього накладено  адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті  протягом п’яти діб та стягнуто судовий збір. Постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року,  якою  закрито справу щодо  нього за відсутністю  в його діях складу адміністративного правопорушення, скасовано. Суд визнав, що внаслідок недбалого ставлення до військової служби деяких службових осіб, зокрема й  полковника Залужного, у військовослужбовців не було належного забезпечення, що  і призвело до об∂рунтованих скарг.