Важко уявити щось ганебніше за насилля. Ми дратуємося й ображаємося, якщо нас навіть ввічливо просять зробити щось проти волі. А коли до морального примусу додається ще й фізичний, отримана душевна травма виявляється болючішою за будь-яку рану. Насилля — це антилюдськість, антижиття, «анти-все-на-світі», писав свого часу Джон Фаулз. Проблему насилля в Україні порушують, на жаль, значно рідше, ніж фінансові чи політичні. Однак вона руйнує дедалі більше життів, допоки її замовчують.  

У гонитві за експортом ми втрачаємо село,  у нас фермерство не прижилось, а воно тримає село, заявив  нещодавно аграрний міністр. Близько до істини. Але до цього слід додати ось що: гонитва за експортом — то вже механізм руйнації колиски української нації. Розробили і втілюють його в життя ті, що прикриваються гучними фразами про любов до держави. Це треба визнати, цьому треба протистояти. І не лише заради сьогодення. Якщо ми, сучасники, не говоритимемо правду про нинішні події, то нащадки знову наступатимуть на ті самі граблі.  

У Тернополі вже три роки поспіль працює університетська лікарня — одна з перших в Україні. Зауважу, що мережа таких лікарень нині діє в усіх цивілізованих країнах: практично кожен зарубіжний університет (й американський, і європейський) має таку установу. Це зазвичай багатопрофільний, найбільший лікувально-профілактичний медичний заклад у регіоні.
Ми започаткували діяльність у цій царині ще 15 років тому зі створення власного медичного закладу, який назвали лікувально-діагностичним центром. Але проіснував він лише п’ять років. 

Те, що стан наших доріг подекуди перебуває на тому рівні, про який у народі кажуть «і вмерти не здужає», — не новина. Але їдучи з Чернігова до Ріпкинського району, мимоволі звернула увагу на зовсім вражаючу картину: вся траса поцяцькована плямами, неначе леопардова шкура. Таке враження, що на дорогах завівся таємний шанувальник клаптикових ковдр. Або прихильник стилю хай-тек зупинився на самому початку робіт, махнувши рукою: «Хай так!» 

Шляхетною й водночас терновою та печальною квіткою України назвала Климентину Попович наша сучасниця поетеса Ганна Костів-Гуска, багато в чому саме завдяки якій літературна громадськість, українці знають та бережуть ім’я цієї письменниці. Вона народилася 150 років тому на Прикарпатті, але понад 40 літ прожила на Тернопіллі, звідки й відійшла за вічну межу.  
Першою життєвою пристанню Климентини стало прикарпатське село Велдіж (нині Шевченкове), де морозного лютого 150 років тому вона прийшла у білий світ у родині педагогів. Назвали її Марією-Климентиною.

Цими днями в Сумах стало більше на один благодійний фонд. Організатори назвали його двома словами, що несуть особливе духовне і моральне світло – «Вічний вогонь». Справді, мова — про той одвічний, благородний і щемливий вогонь, який має нагадувати всім живим про подвиг батьків, дідів, а для багатьох уже і прадідів у роки Великої Вітчизняної війни.
Мета фонду не настільки осяжна і масштабна, щоб говорити про якусь довготривалу перспективу. Група небайдужих сумчан, серед яких громадські діячі, депутати, представники тих чи тих об’єднань, узялися назбирати грошей для відновлення… Вічного вогню на території меморіалу Слави в обласному центрі. Він згас ще з десяток років тому, і поки що жодна міська влада за цей час не змогла (чи не захотіла?) знайти кошти, щоб сплатити за природний газ і решту відповідних послуг. Як це назвати? 

 Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ: 

 1. Затвердити Загальнодержавну соціальну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014-2018 роки, що додається. 

 2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. 

Відповідно до частини шостої статті 43 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити Порядок казначейського обслуговування операцій, пов’язаних з використанням коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що додається. 

Відповідно до статті 61 Закону України “Про всеукраїнський референдум” Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити Порядок оплати праці членів комісій всеукраїнського референдуму, що додається. 

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України “Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів” Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Порядок формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, що додається.
2. Внести до Порядку формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 266 (ЗП України, 1996 р., № 8, ст. 239; Офіційний вісник України, 2001 р., № 51, ст. 2271; 2003 р., № 23, ст. 1053, № 37, ст. 1991; 2004 р., № 49, ст. 3206; 2006 р., № 3, ст. 88, № 31, ст. 2233; 2011 р., № 46, ст. 1890; 2012 р., № 81, ст. 3264), такі зміни:
абзаци четвертий і п’ятий пункту 2 виключити;
доповнити Порядок пунктом 2¹ такого змісту:
“2¹. Дія цього Порядку не поширюється на формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів.”.