Яготинці вже звикли, що приїжджі передусім цікавляться, де живе фітотерапевт Товстуха: коли офіційна медицина безсило опускає руки, тоді з усієї України за порятунком ідуть саме до нього. Євген Степанович, кажуть, не відмовляє нікому. Тож коли— а пора була досить рання — біля його двору я побачила кілька іномарок, а на подвір’ї —  живу чергу пацієнтів, сприйняла це як закономірність. А сам цілитель на нас уже чекав. «Кореспонденти «Урядового кур’єра»? — перепитав з порога. — Ходімо до хати, — а з людьми працюватимуть мої помічники — дипломовані лікарі…» 

На Поліссі, де щільність населення чи не найнижча в державі, а між сусідніми селами інколи десяток-другий кілометрів лісового бездоріжжя, дільничний інспектор міліції традиційно залишається чи не єдиним представником влади, якого зустрічаєш прямо коло власних воріт. Отож саме за роботою людей у міліцейських одностроях поліщуки вже звикли оцінювати загальний порядок у державі. Причому це стосується не лише жителів сіл, бо навіть найпереможніші реляції про успіхи у боротьбі з корупцією, економічною чи організованою злочинністю мало чого варті, якщо люди бояться вийти ввечері на вулицю. 

У рамках екологічної акції «УК» у Міжнародний день Дніпра запрошуємо до розмови відомого вченого Аркадія Шапара. Нещодавно він виступав на засіданні Бюро Відділення наук про Землю НАН України з пропозиціями щодо оздоровлення басейну Дніпра. Головна його ідея  — річку слід привести до природного стану. Звичайно, не всі погодяться з висновками науковця. Надамо слово й тим, хто має іншу думку щодо порушеної проблеми. 

Про те, що не слід пхати носа до чужого проса ми знаємо ще з дитинства. А як щодо гречки? 

«Підглядати за приватними справами інших людей — протизаконно. Зрештою — це гидко і підло!» — вихлюпнув зливу емоцій знайомий дідусь Гриша, коли при нагоді запитала чи цікаво йому було б подивитися «живе кіно». Зате його 14-річний онук зовсім протилежної думки: реаліті-шоу — це, мовляв, круто. Там усе справжнє.

 Майбутнє «білих комірців» у Євроспільноті не таке вже й безхмарне. Днями це довела низка протестних акцій у  державах,  які відрізняються не лише рівнем достатку, а й національним темпераментом.

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка повідомляє, що з 1 серпня нинішнього року розпочинається прийом творів і робіт на здобуття Національної премії 2012 року. 

 Про ветеранів війни нині згадують досить часто. Добре, що приводи трапляються — то День Перемоги, то 70-річчя початку війни… Як зауважила якось при зустрічі одна з черкаських ветеранів — Лідія Андріївна Даниленко, добре було б, аби про таких, як вона, не просто іноді згадували, а створювали їм умови для нормального життя, включаючи й пенсійні виплати, можливості для лікування й спілкування між собою та представниками місцевої влади. Останнє не менш, а, може, й більш важливе, ніж усе інше. 

 Засідання Громадської гуманітарної ради цього разу було присвячено двом вкрай важливим питанням як для людей, так і для здійснення реформ в країні. Це вироблення нової гуманітарної політики та стан підготовки вступної кампанії до ВНЗ.

 Ці слова сказав якось під час довірливої бесіди курсант з Монголії Цахіагійн Елбегдорж начальникові курсу монгольської національної групи Львівського вищого військово-політичного училища майорові Валерію Івановичу Рижаку. Фраза заінтригувала, тому й запам’яталася. Хіба міг подумати, що колишній вихованець очолить уряд, а відтак стане Президентом Монголії? Якби сказав її хтось інший, самовпевнений, кар’єрист за характером, який завжди рвався у передовики, прагнув бути серед лідерів, то, можливо, й не звернув би уваги на слова, які ніяк не сподівався почути від зазвичай мовчазного, скромного, небагатослівного Цахіагійна. 

Миколаївська область розташована в степовій зоні південної частини України. На пiвднi омивається водами Чорного моря та дев’ятьма лиманами, які врізаються у суходіл. Площа — 24,6 тис. кв.км (4,1% територiї України). Населення —1191,6 тис.чол., в тому числi 805,9 тис.чол. (67,6%) — мiське населення.