Російська окупаційна влада Криму чинить неправомірні дії щодо ув’язнених українських громадян, які відбувають незаконні покарання на території півострова. За останні роки з 3400 ув’язнених там громадян України 2200 осіб було насильно вивезено до Росії, до 43 тюремних установ, розташованих у 22 суб’єктах РФ. Цю інформацію було оприлюднено під час круглого столу «Крим: окупація як привід для переміщення ув’язнених», який відбувся у Страсбурзі в межах сесії ПАРЄ. 

Якось, не дочекавшись сина з війни, жінка взяла в церкві ікону Христа і принесла її додому. До Богородиці вона звернулася з такими словами: «Я забрала Твого Сина і дуже прошу Тебе, допоможи повернути мені мого». Ця історія з XVIII століття, переказана відомим просвітителем Антонієм Радивиловським, і досі зрозуміла та близька матерям, дружинам, сестрам, коханим, які тепер чекають з війни своїх рідних, що захищають українську землю від загарбників. Однак лише чекати і молитися — то не про українську жінку. З давніх-давен український воїн не боявся нікого й нічого, мужньо зносив усі незгоди війни, бо мав міцний тил. 

Певне уявлення про деякі зниклі народи й цивілізації у нас може сформуватися тільки після того, як ознайомимося із залишеними ними артефактами. Немає пам’яток — слід цілого народу в історії загублено. 

Графік проведення прямої телефонної лінії КМУ за участю керівників центральних органів виконавчої влади на жовтень — грудень 2016 року 

«Куплю бойові нагороди —продам бойові нагороди». Слова, які мені особисто ріжуть душу, коли проходжу повз молодиків із табличкою в руках і цим бездушним написом. Здивування викликає те, що в когось є апетит на чуже, зароблене не завжди лише потом, а й кров’ю. Сьогодення порушило питання оновлення нагород для воїнів, які захищають країну від російського агресора. Нині ця тема набула особливої ваги. Завдяки подвигу тисяч солдатів, сотень волонтерів і капеланів, небайдужих громадян державі вдалося зберегти цілісність і суверенітет. Нині з-поміж першочергових завдань — гідно відзначити подвиг захисників. Громадські діячі висловлюють пропозицію запровадити для кожного учасника бойових дій відзнаку. 

Із сумної новини про руйнування фасадної стіни з 1-го по 3-й поверх середньої загальноосвітньої школи №6 у місті Васильків, що на Київщині, уряд розпочав своє зібрання. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман доручив комісії з представників Кабміну встановити всі обставини надзвичайної ситуації та її винуватців. Глава уряду повідомив присутніх, що, згідно з даними Державної служби з надзвичайних ситуацій, жертв і постраждалих немає. Наступного тижня шкільні заняття для учнів відбудуться у сусідній школі. «Я вже направив до Василькова віце-прем’єр-міністра — міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, заступника міністра освіти і науки. За результатами роботи комісії з’ясуємо, що сталося», — сказав він. До слова, на місці події працюють чотири одиниці техніки та 20 представників особового складу ДСНС. 

Державному регулюванню цін на продукти харчування дали передихнути. Так, з 1 жовтня Кабінет Міністрів України призупинив таку практику як експеримент на три місяці. За його результатами вирішать: регулювати ці показники чи ні. Чому уряд пішов на це? 

Кожен мистецький жанр по-своєму зображує сучасність. Та найбільше вражають художні полотна, написані фарбами і душею митця. Тому ще 1916 року придеснянські майстри пензля об’єдналися у творчу спілку «Товариство художників Чернігова». Ініціював цей крок викладач малювання і креслення місцевого реального училища Микола Тарловський. Навчаючись у класі живопису видатного художника Валентина Сєрова та побачивши трохи світу, митець перейнявся ідеєю виставок картин на кшталт «французьких салонів». Тим паче що в Чернігові на той час було багато талановитих живописців. У кожного був власний стиль і секрети, обмін якими надихав на нові творчі знахідки. 

Левова частка жителів західних областей, часто й інших регіонів України у буремні 1990-ті, коли зарплатню видавали спочатку купонами, а потім мільйонами квазі-карбованців, виживала завдяки переміщенню товарів через кордон. Відверто спекулятивну торгівлю за межами країни можна було зрозуміти і навіть виправдати через тотальне зубожіння сімей. 

На білу ракету в небі Приазов’я, запущену з позицій українських військ, — умовний сигнал готовності до початку відведення військ і техніки від лінії фронту — з того боку відповіли такою самою. А після обміну зеленими ракетами почулася команда: «Завести двигуни!». Українські бійці, вмощуючись у вантажівці та на броні БМП, не приховували, що їм шкода залишати добре облаштовані та обжиті позиції. Втім, накази в армії не обговорюють, а виконують. І хоч бійці їхали на кілометр назад від смертельної небезпеки, один із них висловив загальний настрій красномовною фразою: «Ех, не в той бік ми рухаємося!».