Гадаю, чи не найвлучніше окреслив і висміяв цю рису нашого національного характеру мій земляк, великий українець (і серцем, і душею) Микола Гоголь, зокрема й у повісті «Старосвітські поміщики».

Така затятість у всі часи заважала нам сприймати новації, змушувала міцно триматися за старе. Ось і в такій галузі, як енергетика, у більшості наших громадян власні, часто зашкарублі принципи. Економічна географія колишньої держави, куди нас загнали червоноармійськими гвинтівками і ГУЛАГами, посадила країну на газову голку. Та коли з потугами блакитний вогник дійшов до віддалених вітчизняних хуторів, з’ясувалося, що ціна його перестала бути розумною, а газовий вентиль, встановлений до того ж переважно саме руками українців Уренгоя, Тюмені чи Нижньовартівська, захопив ненажерливий сусіда, котрий і перетворив економічну географію «есересеру» спершу на політичний шантаж, а нині й на воєнну агресію.

Прогресивний світ зрозумів згубність цього шляху в нікуди ще 30—40 років тому і почав шукати альтернативу російському котові в мішку. Запрацювала енергетика вітру і сонця, морських припливів тощо. Те, що лежало під ногами і переважно бездумно і злочинно щодо довкілля спалювалося, почало гріти оселі європейців.

Ми ж уперто продовжували «запрягати коней». Навіть коли вже й розпочали зрештою купувати теплові котли, що працюють на твердому паливі, то й досі з дитинною наївністю дивимося на сонячні батареї, жахаємося вітряків і підозріло ставимося до інших цікавих новацій. Попри помітні перепони, маємо вже і власні, вітчизняні напрацювання. Та вони й досі залишаються винятком, а не стають правилом.

Полтавці, приміром, вважають дивакуватим одного з містян, який розмістив у себе над парканом… сонячні батареї і не втомлюється повторювати: дайте людям не субсидію на дорогущі комунальні послуги, а безвідсотковий довгостроковий кредит на розвиток енергозберігаючих технологій, як це давно практикується в усьому світі — народ сам інвестує у власну економічну незалежність.

Україні вкрай потрібна широкомасштабна просвітницька й освітня кампанії з енергозбереження та енергозаощадження. Саме такий підхід скрізь застосовують у Європейському Союзі для впровадження відновлювальної енергетики (вітрової, сонячної, геотермальної, енергії припливів та біомаси тощо) і енергоощадних технологій.

Більшість держав серйозно і наполегливо навчають своїх громадян жити, працювати і мислити енергоефективно й екологічно, швидше усвідомити, що корисні копалини Землі дедалі більше вичерпуються і вже найближчим часом газ і нафта перестануть бути провідними джерелами енергії. Людство вже сьогодні рішуче намагається позбутися політичного й економічного тиску експортерів цих вуглеводнів. Надзвичайно гостро стоїть це питання і для України.

Водночас за умов децентралізації, яка після останньої на часі фінансової кризи стала майже всюди в Європі тенденцією, зокрема й тому, що дає змогу істотно заощаджувати ресурси за рахунок найефективнішого їхнього використання на територіях, центральні уряди багатьох країн сміливо передають частину своїх повноважень з енергозабезпечення на регіональний і місцевий рівні.

Це дає змогу пересічним громадянам, представникам малого і середнього бізнесу самотужки виробляти електроенергію, забезпечувати нею самих себе і навіть продавати надлишок у загальні енергетичні мережі, значно збільшуючи власну енергетичну стабільність і, відповідно, енергетичну незалежність своєї держави.

Заслуговує на увагу і поширення луцьке ноу-хау підтримки місцевою владою рішень громади заощаджувати. В обласному центрі ще з 2013-го успішно реалізовують програму «Відшкодування відсоткових ставок за залученими кредитами на проекти енергозбереження». Цей набуток Європейського Союзу втілюють у практику з ініціативи департаменту економічної політики міськради.

Сутність його полягає в тому, що члени місцевого ОСББ «Явір» взяли в банку два кредити на модернізацію опалення й утеплення власного будинку і завдяки компенсації 40% вартості матеріалів з державної програми енергоефективності та компенсації на виплату відсотків кредиту з міського бюджету вдвічі зменшили свої витрати і зекономили майже 5 мільйонів гривень. Торік цей проект став призером загальноукраїнського конкурсу «Кращі практики місцевого самоврядування», який проводить вітчизняний Мінрегіон за сприяння Програми Ради Європи «Децентралізація і територіальна консолідація в Україні».

Здавалося б, колеги з інших міст, які опікуються проблемами енергоощадливості, мали б невідкладно їхати до Луцька переймати адаптований до наших реалій досвід. Та дарма: досі черги з охочих швидше перейти від слів до конкретних справ не помітно. А зима вже не за горами.