Європейські політики й експерти уважно стежать за подіями в Україні. Кожен крок нової української влади не проходить повз їхню увагу. Протягом останніх тижнів особливо широко тут обговорювали план мирного врегулювання на Донбасі за так званою формулою Штайнмаєра. Хоч у Брюсселі схвалюють прагнення Києва знайти врегулювання збройного конфлікту на сході, застерігають, що наміри Москви на цих переговорах можуть бути трохи іншими.
Поговорити про перші підсумки внутрішньополітичних рішень українського керівництва і ставлення ЄС до формули Штайнмаєра «УК» вирішив з однією з найвідоміших у Брюсселі експерток, яка вже багато років відстежує події у нашій країні, особисто знає багатьох українських політиків і всі особливості ситуації в Україні, старшим політичним аналітиком Центру європейської політики Амандою ПОЛ.
— Пані Пол, минуло вже понад 100 днів, як президент Володимир Зеленський прийшов до влади. Як, на вашу думку, його команді вдається продовжувати курс реформ?
— Президент Зеленський, його уряд, партія «Слуга народу» в парламенті перебувають при владі відносно недовго, тож поки що є різні погляди на те, як їм вдається керувати країною. Але загалом Зеленському вдається швидко робити деякі речі. Нова Верховна Рада ухвалила багато законів на швидкості сто миль на годину. Проте, схоже, що перед голосуванням ці законопроєкти вивчали не надто уважно, вони просто проходили через Раду, і їх ухвалювали. І тут виникає великий знак запитання, бо перед ухваленням законопроєкт мають уважно прочитати й усвідомити.
Поки що Президент Зеленський не припустився якихось значних помилок. Хоч уже зараз є певні тривожні моменти. Наприклад, проблеми з продовженням реформи в медицині. Очевидно також, що ситуація щодо телефонної розмови з Дональдом Трампом і дискусії довкола мирного плану за так званою формулою Штайнмаєра не додали переваг.
Президент Зеленський зробив доволі непоганий старт, тож сподіваймося на краще. Зрештою, він в офісі лише кілька місяців, а попереду в нього роки правління. Президент розуміє, що українці мають багато сподівань і очікувань, особливо щодо його обіцянок подолати корупцію, тому він має показати результат.
— Скільки часу західні партнери готові чекати, щоб пересвідчитися: нова українська влада показує хороші результати?
— Гадаю, шість місяців. Саме такий період закладається для досягнення багатьох цілей. Через пів року ми вже матимемо уявлення про перші результати боротьби з корупцією Президента Зеленського і отримаємо ясність щодо його ставлення до олігархів, особливо до пана Коломойського. Бо ці стосунки з Коломойським і те, який вплив він має на внутрішню політику в Україні, викликають чимало запитань.
Непокоїть зокрема інформація про те, що деякі закони, ухвалені у пришвидшеному режимі, можуть надати переваги інтересам Коломойського й дадуть йому змогу впливати на різні державні структури.
Проте бути Президентом України — дуже нелегка робота. Можливо, я наївна, але вірю, що Зеленський прийшов до влади з хорошими намірами і прагненням зробити щось позитивне для країни. Хоч він тут не перший. Головний виклик у тому, чи зможе він протистояти олігархам і здолати їх. Це великою мірою визначатиме, чи буде він успішним Президентом.
— Формулу Штайнмаєра останнім часом широко обговорюють в Україні і на Заході. Німеччина та Франція підтримують врегулювання конфлікту на Донбасі за цією формулою, бо сподіваються, що це стане початком скасування санкцій з Росії. А як ставляться до цього мирного плану столиці інших країн-членів ЄС?
— Не знаю, які позиції з цього приводу всіх країн-членів ЄС, але знаю, що Євросоюз підтримує територіальну цілісність України і підтверджує свої наміри утримувати санкційний режим проти Росії, доки вона не виконає всіх критеріїв мінських угод. Це дуже важливо.
Проте бачимо імпульсивні спроби окремих країн, зокрема Франції та Німеччини, щодо того, що ЄС потрібні кращі відносини з Росією, треба їх нормалізувати, бо змінився баланс сил і динаміки у світі через зростання впливу Китаю. А це та сфера, де ЄС і Росія могли б співпрацювати. Це доволі небезпечна стежка, яка веде вниз, те, що хочуть чути росіяни.
ЄС послідовний у політиці санкцій і водночас має велике бажання врегулювати конфлікт на Донбасі. Звичайно, найбільше цього хочуть самі українці. Але цей конфлікт має бути врегульовано в такий спосіб, який не дає Росії жодного права впливати на наміри й бажання України рухатися власним зовнішньополітичним шляхом. У спосіб, який гарантуватиме, що Україна стовідсотково збереже свою територіальну цілісність.
— Усі чекають на оголошення дати зустрічі в нормандському форматі, проте досі не зрозуміло, чи вона відбудеться. Принаймні з Москви весь час надходять суперечливі повідомлення щодо цього.
— Росіяни люблять грати в ігри. Їхній улюблений метод сказати: «У мене немає часу, в мене є інші важливі справи». Останнім часом пан Путін показував, що дуже зайнятий самітом Росія — Африка, намагаючись змінити динаміку моменту, щоб вселити більше тривоги в очікування української сторони щодо зустрічі в нормандському форматі. Але це типовий російський спосіб ведення дипломатії. Росіяни ніколи не скажуть: «Так, наш найбільший пріоритет — зустрітися з вами завтра». Навіть якщо це для них і справді так, вони вичікуватимуть. І в цьому разі особливо. Адже Президент Зеленський погодився на формулу Штайнмаєра. А це те, чого хотіли росіяни.
— Якщо нормандська зустріч відбудеться, чи стане це сигналом ЄС для офіційного перезавантаження діалогу з Росією?
— Гадаю, ці дві речі не пов’язані одна з одною. Нормандська дискусія і конфлікт на Донбасі — тут прогресу слід досягати згідно з критеріями мінських угод. І ЄС заявив, що саме це необхідно для нормалізації відносини з Росією і скасування санкцій. Та Росія цього досі не зробила. Тому тут абсолютно немає простору для зміни позиції ЄС. Лише тоді, коли Москва зробить те, що має, такі зміни стануть можливими.
— У грудні, як очікують, роботу розпочне нова Єврокомісія. На що варто сподіватися українській владі у співпраці з нею?
— Україні слід продовжувати робити те, що вже розпочато: політичні та економічні реформи, зміцнювати державу внутрішньо, щоб вона була більше резистентною до корупції. Це головне. Нова Єврокомісія має бути геополітичною, і це позитивно. Але більшу частину домашньої роботи має зробити українська сторона, щоб ЄС міг надавати їй фінансову й політичну підтримку.
Україна останніми роками пройшла довгий шлях, але попереду — ще також чималий. Тому реформи мають тривати, а влада — консолідуватися, щоб їх продовжувати.
Президент Зеленський знає, що має робити. Він повторював це сотні разів під час передвиборчої кампанії: здолати корупцію, позбутися олігархів, припинити кримінальну активність всередині уряду, покласти край розкраданню державних коштів. Для цього потрібні сильна політична воля не лише його, а й усіх, хто безпосередньо керує країною.
Позбутися корупції непросто, вона існувала в державі десятиліттями. Вона існує не лише на високому рівні, де панують олігархи, а охопила шар за шаром усі державні інституції. Звичайно, її поменшало останніми роками, та вона ще є. На її знищення потрібно багато часу. Але керівництво України має бути на сто відсотків відданим цій роботі, попри її складність.
Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»,
Брюссель
ДОСЬЄ «УК»
Аманда ПОЛ. Старший політичний аналітик брюссельського Європейського центру політики. Співголова програми центру «Європа у світі».
Головна сфера її професійних інтересів — зовнішня та внутрішня політика Туреччини, безпека і врегулювання конфліктів у Чорному морі та Євразійському регіоні, зовнішня політика Росії на пострадянському просторі й політика ЄС щодо східних сусідів.
Ми в Google+