Заступник директора
Державного підприємства
«Національна енергетична компанія «Укренерго»
Анатолій Баталов

З Анатолієм Григоровичем ми знайомі не дуже давно, але для мене він, скажу щиро, став останніми роками одним з найавторитетніших високопрофесійних фахівців, до якого — по пораду та науку — напрошуюся щоразу, коли берусь вивчати ту чи іншу актуальну проблему енергетичної галузі. Дякую йому, що не відмовив мені жодного разу в таких повчальних для мене розмовах.

Приводом для нашої останньої зустрічі стала інформація, вичитана на сайті агентства Інтерфакс-Україна, щодо експорту української електроенергії у 2012 році. Він зріс, як повідомляють, у 1,9 раза «завдячуючи збільшенню поставок у країни ЄС та безперебійному експорту в Білорусь».

— Анатолію Григоровичу, в чому секрет такого успіху? Чи не пов’язаний він із приватизацією «Західенерго» і можливим, так би мовити, відкриттям «зачинених» генеруючих потужностей у західному регіоні, передусім Хмельницької та Рівненської АЕС? Про них уже стільки років тривають розмови.

— Відповідь не може бути однозначна.

По-перше, згадані атомні потужності й далі «зачинені».

По-друге, з 1 січня 2010 року, після законодавчої ліквідації державної монополії (в особі ДП «Укрінтеренерго») на експорт електричної енергії, ринок електроенергії для її експортних поставок був відкритий для незалежних постачальників. З’явилася можливість конкурентного виходу на зовнішні ринки.

Завдяки фаховій діяльності українських спеціалістів, їхньому досвіду, відповідальності та наполегливості за минулі роки вдалося підвищити надійність паралельної роботи енергетичної системи України із суміжними енергетичними системами, удосконалити договірну базу щодо забезпечення резервування надійності електропостачання під час аварійних ситуацій, підвищити пропускну спроможність міждержавних електричних зв’язків.

— На аукціоні у листопаді 2012 року підприємства компанії ДТЕК збільшили платіж за право експорту електроенергії у 2013 році в 2,5 раза порівняно з торгами 2011 року. Важко з ними комусь тягатися. Звичайно, переможцями й стали ТОВ «ДТЕК Трейдінг» і ТОВ «ДТЕК Східенерго». Саме вони монопольно експортуватимуть цього року електроенергію в напрямку Словаччини, Угорщини, Румунії, в Польщу, Молдову та Білорусь. А ось ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ», кажуть, аукціонна комісія знову не допустила до участі в торгах.

— Тут жодної політики.

Спочатку щодо суми, за яку переможець аукціонних торгів отримав доступ до пропускної спроможності міждержавних перетоків. Можна, безумовно, говорити про «рази», в які збільшилася ця сума, але хочу звернути увагу на розмір суми: якщо говоримо про річний аукціон, то у 2011 році (на 2012-й) вона становила 264 000 гривень. 2012-го (на 2013 рік) справді зросла і становила аж 358 800 гривень. Ця сума становить приблизно 0,000005 відсотка суми, на яку постачальник повинен купити електричної енергії у ДП «Енергоринок» для здійснення експорту. І якщо у господаря на початок організації діяльності щодо експорту електричної енергії нема однієї мільйонної частини необхідної для діяльності суми, то про яку конкуренцію говоримо? Хочу додати, що на торгах 2010 року ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ» вело торги до суми та готове було заплатити 750 000 гривень.

Тепер щодо відхилення заявки ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ».

На аукціонну комісію подається пакет документів за переліком, який встановлено постановою НКРЕ. ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ» не підготувало відповідних документів і на аукціонну комісію не подавало заявку на участь.

— Аналогічна ситуація нібито склалася під час проведення річного аукціону на 2013-й не тільки з цим білоцерківським підприємством?

— Так. До вже відомих потенційних учасників аукціону приєдналася компанія ТОВ «Ріел Пауер Сеплей», і справді склалась аналогічна ситуація, тому що знову не було заявки на аукціонну комісію.

Як і ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ», ТОВ «Ріел Пауер Сеплей» надіслало на погодження до Укренерго зовнішньоекономічний контракт, який не відповідав вимогам контрактів для експорту електричної енергії.

Щодо аналогії ситуації з цими двома компаніями, зауваження до їхніх контрактів були цілком ідентичні. Серед них, по-перше, не визначено гарантованого забезпечення Сторонами прав доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж для забезпечення поставки електроенергії; по-друге, незрозумілі умови поставки, до яких повинна приводитися сума узгоджених Технічними виконавцями добових графіків за розрахунковий період, не вказано ЛЕП, якими здійснюється експорт електроенергії до енергооб’єднання ENTSO-E тощо.

Тому хочу ще раз наголосити: тут жодної політики. Проводиться погодження контрактів виключно у площині його технічного забезпечення.

— Крім річного аукціону, проводять й аукціони на місячний доступ до міждержавного перетину?

— Це робиться відповідно до Порядку проведення аукціонів. Правила «гри» всім відомі, вони на нашому сайті. Тож якщо та чи інша компанія справді зацікавлена в експорті електроенергії, вона має достатньо часу й можливостей для підготовки необхідного пакета документів. Належно оформленого, відповідно до офіційних вимог чинного законодавства України щодо участі в аукціонах. Цього, зауважу, два роки поспіль не зробило ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ».

Таку саму позицію, до речі, займає і ТОВ «Ріел Пауер Сеплей», якому також у письмовому вигляді було надано роз’яснення і конкретні технічні зауваження, які слід врахувати для погодження свого зовнішньоекономічного контракту з НЕК «Укренерго».

У наших фахівців складається враження, що ці компанії не мають бажання професійно займатися експортом електричної енергії, а вирішують якісь власні завдання створення собі іміджу скривджених та переслідуваних.

—Деякі компанії, що прагнули стати учасниками аукціону, не надали нібито якогось коду?

— Ідеться про персональний код EIC (Energy Identification Code). Його наявність в енерготрейдера — обов’язкова вимога Євросоюзу до учасників енергоринку. Без цього коду експорт електроенергії не можливий. Адже саме його використовують у єдиній системі обміну електронними даними європейського енергооб’єднання під час здійснення транскордонних обмінів електроенергією. Компанія, яка подає заявку на аукціон і не знає про існування EIC-коду, просто несерйозно ставиться до організації експортних поставок. Так і хочеться сказати: експортом займатися — не дрова колоти.

— Отже, виходить, що в умовах лібералізованого ринку нині лише структури ДТЕК спроможні, по суті, монопольно конкурувати на ринку експорту електроенергії, особливо щодо доступу до перетину Бурштин — Європа, маючи необхідні ліцензії й свій пул покупців за кордоном…

— Я б не казав «лише» та «монопольно». ДП «НЕК «Укренерго» забезпечує технічну можливість експорту для будь-якого постачальника. Головне для останнього — скласти економіку цього бізнесу. Якщо вигідно купувати на ринку електричну енергію та продавати її за кордоном України, ми не бачимо складнощів.

Аукціонна комісія Укренерго дуже зацікавлена в якомога більшій кількості учасників. Адже якщо є справжня конкуренція за придбання того чи іншого лота, то більші гроші отримує держава.

— Експорт електричної енергії в напрямку енергосистеми Словаччини, Угорщини, Румунії здійснюється, як вже зазначали, з «Острова Бурштинської ТЕС» і має встановлену величину максимально пропускної спроможності міждержавного перетину. Цього року ця величина становить 650 МВт. Чи обсяги електроенергії, які експортуватиме ДТЕК у 2013 році через згаданий острів, вироблятиме Бурштинська ТЕС, що у приватній власності Ріната Ахметова? Чи не можна через цей острів частково експортувати й електроенергію, яку спроможні додатково виробляти, але не виробляють, бо їхні потужності просто «зачинені», державні Рівненська та Хмельницька АЕС?

— Не вводьмо читача в оману. Є об’єднана енергетична система країни (ОЕС), оптовий ринок електроенергії (ОРЕ), на який потрапляє і змішується, немов у котлі, вся електроенергія, що її виробляють усі наші електрогенеруючі підприємства, — атомні, гідроелектростанції, теплові електростанції і теплоелектроцентралі. Тобто споживач отримує електроенергію з ОРЕ, а не конкретно від якогось окремого підприємства. Тож і на експорт іде лише електроенергія, яка купується на оптовому ринку, також на аукціонах. За ціною, яку формує НКРЕ, виходячи з тарифів на електроенергію, що її виробляють конкретні енергогенеруючі підприємства. Найдешевша електроенергія атомних і гідроелектростанцій, найдорожча — теплових електростанцій. Власники генеруючих підприємств продають свою електроенергію ОРЕ, а вже ОРЕ продає її розподільчим компаніям: обленерго і постачальникам для експорту за кордон.

— А щодо «зачинених» потужностей електрогенеруючих підприємств у західному регіоні? Чи не можна їх нарешті «відкрити» і додатково виробляти електроенергію для збільшення її обсягів на оптовому ринку і, звичайно, на експорт? Адже недозавантажуються, фактично простоюють потужності, що дорівнюють одному енергоблоку-мільйоннику атомної станції.

— Проектування і будівництво РАЕС і ХАЕС розпочиналося ще в часи СРСР, станції планували використовувати для експорту електроенергії в країни Варшавського договору. Радянський Союз розпався, а більшість європейських країн, що входили до соціалістичного табору, увійшли згодом до ЄС, який створив власну об’єднану енергетичну систему, тобто відокремлену від нашої ОЕС. Тому нині можемо експортувати із західного регіону свою електроенергію лише за двома напрямками, які відрізані від «континентальної» об’єднаної енергосистеми. Головний — «Бурштинський острів» на базі Бурштинської ТЕС, працює суто на Захід — Угорщину, Румунію, Польщу, Словаччину. Другий напрямок — Добротворська ТЕС. Кілька її блоків на період здійснення експорту стають відокремленими від нашої ОЕС. На цій тепловій електростанції є вільні потужності. Через ці два «острови» й експортується електроенергія до країн, які перелічив.

— А на Молдову, Білорусь, Росію?

— У ці країни електроенергію можна експортувати лише з «континентальної» частини нашої ОЕС. Водночас є електролінії, які створюють так званий перетин Захід — Центр, не спроможні пропустити із західної частини країни (зокрема з РАЕС та ХАЕС) у центр ті обсяги електроенергії, які там можна виробляти з урахуванням проектних, «встановлених» потужностей згаданих станцій. Тож деякі їхні енергоблоки не завантажені.

У центральній частині України достатньо генеруючих потужностей (це переважно ТЕС), щоб виробляти електроенергію і на експорт у Росію, Білорусь, Молдову. В Росії ця електроенергія за ціною не конкурентоспроможна. У нас паливо (газ) значно дорожче, що істотно впливає на собівартість продукції.

До розв’язання проблеми видачі потужності АЕС західного регіону торік долучився Президент України. 19 вересня Віктор Янукович символічно розпочав будівництво нової магістральної ЛЕП 750 кіловольт Рівненська АЕС — підстанція «Київська». Вона повинна значно посилити електричні зв’язки та дати змогу максимально використовувати всі «зачинені» потужності атомних станцій. Значно підвищиться й стабільність електропостачання споживачів центральних областей країни. Це завдання ми повинні виконати вже у 2014 році.

— Анатолію Григоровичу, як реалізується цей проект?

— Роботи прагнемо вести у встановлені терміни, але, на жаль, не все вдається так швидко, як хотілося б. Ні фінансових, ні технічних проблем (тобто те, що від структур Укренерго безпосередньо залежить), які б гальмували процес будівництва ЛЕП, немає. Головна складність, із якою останніми роками зіштовхуються будівельно-монтажні організації, що прокладають лінії електропередач, — це відведення землі під захисну зону ЛЕП. ЛЕП 750 кіловольт РАЕС — «Київська» повинна пройти територією Рівненської, Житомирської та Київської областей, її загальна протяжність — 353 кілометри. Землі, звісно, всюди розпайовані, мають власника, на більшості територій, якими повинні «крокувати» опори ліній електропередач, вирощують сільгоспкультури. Процеси узгоджень спірних питань, отримання дозволів, почасти через суди, не можуть не впливати на темпи реалізації проекту.

— І великі кошти передбачається вкласти в цю ЛЕП?

— Понад три мільярди гривень.

— А скільки грошей треба буде вкласти, щоб видати споживачеві встановлені потужності ХАЕС, коли на цій станції збудують, як планують, ще два блоки-мільйонники?

— Фахівці називають цифру 3,5—4 мільярди. Але, звичайно, вже доларів.

Тобто, подумав я, приблизно стільки, скільки попередньо називали загальну вартість проекту ХАЕС-3 і ХАЕС-4.

Станіслав ПРОКОПЧУК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Анатолій БАТАЛОВ. Народився 1947 року в м. Полоцьк Вітебської області, Республіка Білорусь. В енергетичній галузі України працює близько 40 років, зарахований до «Золотого фонду нації». Віце-президент Українського національного комітету CIGRE, академік Академії інженерних наук країни, заслужений енергетик України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.