Радник, 
спеціальний уповноважений
Прем’єр-міністра України 
Анатолій ТОЛСТОУХОВ

У травні наступного року в Києві відбудеться Всесвітній психоаналітичний конгрес «Політика щастя», в якому братимуть участь провідні світові психоаналітики, а також політичні та громадські діячі.  Увага до цієї теми не випадкова, адже кожен з нас прагне щастя і беззаперечно вірить в нього. Але щастя — це не просто мрія. Згідно з рейтингом найщасливіших країн світу 2010 року п’ятірку лідерів очолюють Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, Нідерланди. Основними критеріями щастя тут зазвичай називають здоров’я, добробут та доступ до освіти. Серед 155 країн світу Білорусь опинилася на 54 місці. Росія розташувалася у середині цього списку, на 73 місці. Україна посіла — 74. 

А між тим, бути щасливими — слід вчитися! В цьому переконаний радник, спеціальний уповноважений Прем’єр-міністра України, голова оргкомітету Всесвітнього психоаналітичного конгресу «Політика щастя» Анатолій Толстоухов.

—  Анатолію Володимировичу, чому, на Вашу думку, конгрес приверне увагу громадськості, адже тема доволі специфічна і може навіть викликати скепсис?

— Вперше в Україні буде проходити Всесвітній психоаналітичний конгрес, який збере відомих фахівців різних шкіл з усього світу. Це знаковий момент. Другий у проблемі, якій конгрес присвячено, «Політика щастя». Скептики справді можуть сприйняти це як «радість бідного». Але якщо політика не допомагає людям ставати щасливими, то вона і сама хвора і бідна. Хтось у світі може поділитися з людьми, народами своїм щастям, а комусь його хронічно не вистачає на рівні їжі. Тож будемо вивчати досвід кращих не з виїздом на місце, а з приїздом до нас. Учитимемося заряджати і себе, і політиків бажанням бути самими щасливими і робити щасливими інших. До речі, сьогодні щастя прописано на півночі, а не на півдні. Подивіться рейтинги.

 — Щастя часто ототожнюють з такими поняттями, як успіх, заможність, популярність, забуваючи про те, що це, насамперед, стан душі. Що для Вас поняття щастя?

— Я живу в незалежній Україні, про яку мріями віками. Вона поки не країна щастя, але ми можемо зробити її такою… У нас з дружиною живі батьки, ростуть онуки. Діти знайшли себе в житті. За останні 20 років вдалося чимало зробити: на державній службі, в громадській діяльності, науці, творчості. Але життя триває і планів творити його радісним і щасливим стає лише більше. Якщо сказати стисло, щастя — це бути фізично, соціально, духовно здоровим, творити себе як особистість, а також і цей світ у всіх його вимірах та проявах за законами добра, краси, гармонії. Але це моя власна формула щастя.

— Відомо, що одна з останніх ваших робіт, написаних у співавторстві із Сергієм Максименком  та Віктором Клименком, — цикл наукових праць «Психологічні механізми зародження, становлення та самоздійснення особистості», що об’єднує 15 монографій, 6 підручників, 8 навчальних посібників та словників — принесла у 2010 році високу нагороду — Державну премію України в галузі науки та техніки. З вашої точки зору як науковця, що таке щастя для суспільства ХХІ століття?

— Мені надзвичайно приємно, що Сергій Максименко та Віктор Клименко отримали високі державні нагороди. У галузі психології це відбулося на пострадянському просторі вперше за останні майже п’ятдесят років. Особистість — основна фігура ХХІ століття і саме вона є ключем до дверей «суспільства щастя», життя в якому має бути безпечним і захищеним, людина і родина мають жити заможно і творити глобальний світ, ноосферу такими, аби в них відчувати себе творцем.

— Політиків часто звинувачують у маніпулюванні громадською думкою, у популізмі, мовляв, тільки ми подаруємо вам світле майбутнє тощо. На Вашу думку, заполітизоване суспільство може знайти дорогу до щастя? Чи доцільне втручання політики в тему щастя?

— Заполітизоване суспільство нагадує мені людину, яка певними засобами заганяє себе у віртуальний світ або дозволяє вести себе у прірву. Політика — важливий бік життя, ми — суб’єкти життя і політики. Все це включено в неї до нас і без нас… Але чи проплачено?

 — У Радянському Союзі прояв індивідуальності ніколи не заохочувався. У цьому протиріччя: з одного боку, політичний режим визнає індивідуальність суб’єкта, водночас ставить цей суб’єкт у залежність від обслуговування цього бажання. В цьому контексті, якою має бути політика щастя?

— Політика щастя? Складна філософська категорія, що має багато діалектичних суперечностей.

У глобальному світі потрібно вже вчитися думати про земну батьківщину як про людство, а в ньому не забути про свою батьківщину. Політики повинні навчитися бути конструкторами цього процесу, роблячи людей щасливими.

— Люди чомусь з упевненістю вірять у те, що змінити їхнє життя на краще здатна виключно держава. Але держава створена не для того, щоб перетворити життя на рай, а для того, щоб не допустити пекла. Та й чи варто чекати блага від держави, коли вона сама ледь стоїть на ногах? Можливо, загальне благо залежить від кожного з нас?

— Не чекати великого блага від держави. Людина сама має створювати собі такі умови, щоб її життя склалося так, як вона того хоче. Держав у світі — майже 200, людей на землі 7 млрд. Як держави можуть зробити усіх щасливими?

— Цікаво, а чи можна навчитися бути щасливим? Принаймні в цьому запевняють послідовники теорії позитивного мислення від Австралії до США.

— Життя, як школа. Вчитися в ній повинні всі. Інша справа, хто і чого навчиться. Бути щасливим теж необхідно вчитися. Самотужки, без користі для інших, без роботи душі, розуму та тіла, без любові до природи та людини, без духовності та культури брати уроки щастя — хіба що рятувати, а не творити себе і світ.

ДОСЬЄ «УК»

Анатолій ТОЛСТОУХОВ. Народився в м.Харцизьку Донецькорї області. У 1978 р. закінчив Орловський державний педагогічний інститут за спеціальністю «вчитель історії та англійської мови». У 1988 р. — Вищу партійну школу.

Працював вчителем, директором школи-інтернату, у міськкомі Компартії України, заступником редактора районної газети.

Обирався народним депутатом Верховної Ради України І, ІV, VІ скликань. Був Міністром Кабінету Міністрів в урядах Валерія Пустовойтенка, Віктора Януковича (двічі), Миколи Азарова.

Веде громадську та наукову діяльність. Заслужений працівник освіти України. Доктор філософських наук. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІ і ІІІ ступеней. Одружений. Має двох синів.

Володимир  ОСТАШЕВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»