Мені 76 років. У житті досяг практично всього, чого хотів. Тож міг би сидіти на озері з вудочкою чи бавитися на дачі з онуками. Але не можу! Особливо тепер, коли країні важко і вона, переконаний, потребує допомоги кваліфікованих фахівців. Тож щодня іду на рідну фабрику «Тетрада» і намагаюся робити все, щоб Україна мала шкільні зошити вітчизняного виробництва (підприємство ліквідувало їх дефіцит і забезпечило щорічний приріст 10%), альбоми для малювання, блокноти з перфорацією, кольоровий папір, фарби, пластилін та інші канцелярські товари.

Узявся ж за перо, бо маю кілька, на мою думку, цікавих пропозицій, реалізація яких може істотно поліпшити ситуацію в економіці без додаткових фінансових вливань. З-поміж цих пропозицій виокремив три, які хочу обговорити на сторінках газети «Урядовий кур’єр». Переконаний, що вони стануть корисними не лише для керівників підприємств, а й чиновників, котрі обіймають високі посади в міністерствах. Знаю це добре, бо сам колись працював заступником міністра торгівлі.

Отже, перша пропозиція стосується звільнення бізнесу на три роки від сплати податків після започаткування нового виробництва з наданням підприємству кредитів під 12%. До прикладу, наша галузь: ще недавно завозити канцтовари з-за кордону не було потреби, бо ручки, стержні, чорнило до них випускали у Харкові, кольорові олівці — у Слов’янську Донецької області, лінійки — у Львові тощо. Нині ж після повної китаїзації в Україні вітчизняні підприємства знищили: по канцелярський товар до Піднебесної поїхала вся країна. Навіть великі торговельні фірми, які раніше працювали з українським виробником. Вони не підписують угод з вітчизняним канцелярським бізнесом, а закуповують у Китаї товар великими партіями і продають його в Україні з націнкою 100—200%.

За моїми даними, лише 2017-го товарів з-за кордону (зокрема з Піднебесної) в Україну було завезено на 5 мільярдів доларів більше, ніж позаторік. І це лише обліковий товар, який пройшов митницю. А скільки потрапило на прилавки не облікованого?

Невже не розуміємо, що, купуючи за кордоном все, зміцнюємо чужу, а не власну економіку! Крім того, імпортний дешевий товар часто буває дуже небезпечним для здоров’я покупців. Ми випускаємо, наприклад, пластилін. Несемо повну відповідальність за нього перед покупцями. А китайці сюди пхають на вигляд красивий, але канцерогенний товар, який може  спричинити  ракові захворювання, він особливо небезпечний для дітей.

Я поніс такий пластилін на аналіз до нашої метрологічної служби. Там сказали, що така послуга коштує 3,5 тисячі гривень. За один брусок!  А їх у коробці 7! Звісно ж, не маю зайвих коштів, щоб повністю перевірити якість партії товару. Та й робити цього не повинен. У сусідній Білорусі дуже просто врегулювали таку ситуацію: уряд видав  розпорядження, згідно з яким без попереднього висновку санепідемстанції про якість і безпечність товару жоден брусок пластиліну не може потрапити на прилавки магазинів. Щоб прийняти таке рішення, гроші не потрібні, чи не так?!

Чимало не облікованого товару надходить в Україну через корупційну митницю. Як тут навести порядок? Потрібно видати розпорядження, згідно з яким митниця не пропускатиме жодного товару, поки не розгляне на нього інвойс — документ міжнародної комерційної діяльності, який надає продавець іноземному покупцеві. В інвойсі позначено товари, їх кількість, ціну та умови постачання, характеристика (колір, вага тощо), відомості про постачальника й покупця.

Якщо це правило запрацює, в Україну завозитимуть товар за реальними цінами і до бюджету держави, гарантую, додатково надходитиме щороку 5—6 мільярдів доларів.

Контроль же за надходженням імпорту слід доручити міністерству торгівлі, яке в нашій державі ліквідували, або Комітету з торгівлі. З усією повагою до Мін­економіки, яке займається нині зокрема й торгівлею, воно не має фахівців для цього. У МЕРТі не знають навіть, які товари входять до так званої групи 76, скільки й чого у нас виготовляють щороку, яка потреба того чи того товару. 

Третя пропозиція. Українці масово виїжджають на роботу за кордон. Навіть на заході країни, де раніше спостерігався надлишок робочої сили, підприємства працюють на 40% завантаженості.

Нещодавно купив триповерховий будинок на 12 квартир з усіма зручностями для робітників. Неподалік від підприємства, в селі Тарасівка Києво-Святошинського району (майже околиця столиці). Зробив це не від хорошого життя, а щоб заманити на фабрику машиністів, помічників машиністів, пакувальників, вантажників. Бо через недостатню їхню кількість на підприємстві цілодобово працює лише одна лінія з виробництва зошитів. Дві інші — в одну зміну. Проте на сьогодні будинок і на половину не зміг заселити, хоч у всій Київській області та в інших регіонах розклеїв оголошення, пропонуючи безкоштовне житло і пристойну зарплату.

Що робити? Потрібно створити умови для праці на наших виробництвах, не гірші за закордонні, а також відновити професійну підготовку робітничих кадрів, як було раніше. Економити на профтехосвіті — повністю втратити виробництво. Нині легше знайти керуючого компанією, ніж професійного токаря чи слюсаря. Бо старі кадри повмирали,  а молодих ніхто не готує.

Звісно ж, я міг би назвати ще кілька пропозицій, як добитися поліпшення виробництва вже сьогодні. Але це можна зробити наступного разу. Сьогоднішня моя публікація має відіграти роль будильника, який розбудить нашу сплячу економіку і спонукатиме до обговорення нагальних виробничих проблем. Хотів би почути думки з цього приводу колег, експертів, фахівців, просто небайдужих українців. Настав час наводити порядок в країні. Хочу дожити до того, коли діти та онуки житимуть краще.

Володимир ЧАЙКОВСЬКИЙ,
генеральний директор ТОВ «Тетрада», (1989-1993 рр.)
заступник міністра торгівлі України,
для «Урядового кур’єра»