Історія не знає нічого простішого за зовнішнього ворога для стимулювання згуртованості й ідентичності. На цьому під час пресконференції в Києві на тему «101-ша річниця Соборності України: що найбільше об’єднує і що роз’єднує українців» наголосив директор Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

«Укотре це підтверджує опитування, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центром Разумкова. Проте ідентичність, побудована на зовнішньому ворогові, — тимчасова річ. Має бути постійний пошук об’єднавчих чинників, заради яких люди спільно готові вкладати свій час, життя. Тобто паралельно з нинішнім консолідуючим чинником варто більше приділяти уваги освіті, поясненню логіки державотворення, пошуку спільних цінностей. А в дослідженні найбільше тішить те, що громадянська позиція зростає», — акцентував Антон Дробович.

За словами директора Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, старшого наукового співробітника Інституту соціології НАНУ Ірини Бекешкіної, проведене опитування виявило цікаві тенденції.

Любов до своєї країни серед основних складових патріотизму називає більшість наших співгромадян. Фото з сайту uatv.ua

Патріотизм — у свідомості

«Є над чим замислитися. Наприклад, бажання любити, захищати батьківщину українці зараховують до патріотизму, а ось повсякденні практики, зокрема сплату податків, — ні», — зауважила Ірина Бекешкіна. І додала, що у грудні 2019 року, на відміну від передніх опитувань, уперше до запитання, які основні складові патріотизму, не було варіантів відповідей.

Любов до своєї країни серед основних складових патріотизму назвали 80% респондентів, готовність захищати державу в разі потреби зі зброєю — 64, виховання в дітей любові та поваги до своєї країни — 58, дотримання всіх законів — 56, знання історії країни, її культури — 51, участь у виборах — 38, чесне виконання своїх обов’язків, спілкування державною мовою — 35, сплата належних податків — 30, участь у громадському житті — 28, повага до влади — 26, боротьба з корупцією та найбільшими вадами держави — 21%.

«Щодо основних показників патріотизму регіональних відмінностей немає, але є цікаві факти. Так, у західному регіоні до пріоритетів зараховано спілкування державною мовою — 60%, в інших регіонах це має менше значення — 24—32%. Натомість повагу до влади найбільше зараховують до патріотизму в східному регіоні — 42%, в решті — значно менше. Також різниться значення для патріотизму сплати належних податків: 41% у східному регіоні, 36 — у південному, 25 — у центральному і 24 — в західному. Є потреба в більш ґрунтовних дослідженнях, бо ці показники викликають чимало додаткових питань», — підкреслила Ірина Бекешкіна.

Виклики сьогодення таки спонукали жителів України замислитися, хто ми. Як акцентувала Ірина Бекешкіна, раніше запитання щодо ідентифікації (вона загальнонаціональна чи місцева) чітко виявляло, що в західному і центральному регіонах переважала загальнонаціональна ідентифікація, а в східному та південному значно була виражена регіональна. Нині цього немає, різкі зміни сталися ще в 2014 році. Якщо у грудні 2013-го 54% опитуваних зазначали, що вони насамперед громадяни України, а потім вже решта, то в грудні 2014-го таких було 73%.

Мовне й інтеграційне питання

Опитувані відповідали й на запитання, чи мова — важливий атрибут незалежності України. Згодні з цим 81% громадян, 55% обрали варіант «безумовно», 26 — «скоріше за все». Така думка переважає в усіх регіонах, хоч з різним кількісним показником: у західному — 95%, центральному — 86, південному — 71, східному — 64. Також абсолютна більшість українців — 80% — згодна з тим, що всі керівники держави та державні службовці у робочий час повинні спілкуватися державною мовою, що в українських засобах масової інформації принаймні половина наповнення має бути українською. Регіональний зріз відповідей майже такий самий, як і в попередньому питанні.

Щодо статусу російської мови не така однозначна ситуація. Більшість українців вважають, що російську мову мають вільно використовувати у приватному житті, але українська залишається єдиною державною — 69%. Статус російської як офіційної в окремих регіонах підтримує лише 15%, як другої державної поряд з українською — 12. Тут уже є регіональні відмінності: 92% опитаних у західному регіоні вважають, що українська залишається єдиною державною, щодо статусу російської в окремих регіонах — 4%, як другої державної — 1%. Прихильники мови як єдиної державної переважають у центральному регіоні — 77%, у південному 51% підтримує статус російської лише як повсякденного спілкування, а як офіційної в певних регіонах — 27%, другої державної — 14. І найбільш значущий статус російської підтримує східний регіон, проте теж переважає статус української як єдиної державної, а російська — для повсякденного спілкування. 31% хоче, щоб російська мова стала другою державною, 24 — у певних регіонах. На сході українську мову вважають невід’ємним атрибутом української державності й переконані, що керівники принаймні в робочий час повинні спілкуватися українською, 42% опитаних.

Торік кількість прихильників членства в Євросоюзі була максимальною за весь період опитувань — 64%, а в грудні 2013-го — 46. Прихильників союзу з Росією у 2013-му було 36%, нині — 13. У 2012-му лише 12% українців підтримували членство в НАТО (західний регіон давав 30%, в решті переважав нейтральний статус). Нині це підтримують 50%, позаблоковий статус — найменше за весь час опитувань — 26%, 6% — за військовий союз з Росією та країнами СНД. На Донбасі в 2013-му хотіли в НАТО лише 0,3%, а нині — 20.