Історія не знає нічого простішого за зовнішнього ворога для стимулювання згуртованості й ідентичності. На цьому під час пресконференції в Києві на тему «101-ша річниця Соборності України: що найбільше об’єднує і що роз’єднує українців» наголосив директор Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

«Укотре це підтверджує опитування, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центром Разумкова. Проте ідентичність, побудована на зовнішньому ворогові, — тимчасова річ. Має бути постійний пошук об’єднавчих чинників, заради яких люди спільно готові вкладати свій час, життя. Тобто паралельно з нинішнім консолідуючим чинником варто більше приділяти уваги освіті, поясненню логіки державотворення, пошуку спільних цінностей. А в дослідженні найбільше тішить те, що громадянська позиція зростає», — акцентував Антон Дробович.

За словами директора Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, старшого наукового співробітника Інституту соціології НАНУ Ірини Бекешкіної, проведене опитування виявило цікаві тенденції.

Патріотизм — у свідомості

«Є над чим замислитися. Наприклад, бажання любити, захищати батьківщину українці зараховують до патріотизму, а ось повсякденні практики, зокрема сплату податків, — ні», — зауважила Ірина Бекешкіна. І додала, що у грудні 2019 року, на відміну від передніх опитувань, уперше до запитання, які основні складові патріотизму, не було варіантів відповідей.

Любов до своєї країни серед основних складових патріотизму назвали 80% респондентів, готовність захищати державу в разі потреби зі зброєю — 64, виховання в дітей любові та поваги до своєї країни — 58, дотримання всіх законів — 56, знання історії країни, її культури — 51, участь у виборах — 38, чесне виконання своїх обов’язків, спілкування державною мовою — 35, сплата належних податків — 30, участь у громадському житті — 28, повага до влади — 26, боротьба з корупцією та найбільшими вадами держави — 21%.

«Щодо основних показників патріотизму регіональних відмінностей немає, але є цікаві факти. Так, у західному регіоні до пріоритетів зараховано спілкування державною мовою — 60%, в інших регіонах це має менше значення — 24—32%. Натомість повагу до влади найбільше зараховують до патріотизму в східному регіоні — 42%, в решті — значно менше. Також різниться значення для патріотизму сплати належних податків: 41% у східному регіоні, 36 — у південному, 25 — у центральному і 24 — в західному. Є потреба в більш ґрунтовних дослідженнях, бо ці показники викликають чимало додаткових питань», — підкреслила Ірина Бекешкіна.

Виклики сьогодення таки спонукали жителів України замислитися, хто ми. Як акцентувала Ірина Бекешкіна, раніше запитання щодо ідентифікації (вона загальнонаціональна чи місцева) чітко виявляло, що в західному і центральному регіонах переважала загальнонаціональна ідентифікація, а в східному та південному значно була виражена регіональна. Нині цього немає, різкі зміни сталися ще в 2014 році. Якщо у грудні 2013-го 54% опитуваних зазначали, що вони насамперед громадяни України, а потім вже решта, то в грудні 2014-го таких було 73%.

Мовне й інтеграційне питання

Опитувані відповідали й на запитання, чи мова — важливий атрибут незалежності України. Згодні з цим 81% громадян, 55% обрали варіант «безумовно», 26 — «скоріше за все». Така думка переважає в усіх регіонах, хоч з різним кількісним показником: у західному — 95%, центральному — 86, південному — 71, східному — 64. Також абсолютна більшість українців — 80% — згодна з тим, що всі керівники держави та державні службовці у робочий час повинні спілкуватися державною мовою, що в українських засобах масової інформації принаймні половина наповнення має бути українською. Регіональний зріз відповідей майже такий самий, як і в попередньому питанні.

Щодо статусу російської мови не така однозначна ситуація. Більшість українців вважають, що російську мову мають вільно використовувати у приватному житті, але українська залишається єдиною державною — 69%. Статус російської як офіційної в окремих регіонах підтримує лише 15%, як другої державної поряд з українською — 12. Тут уже є регіональні відмінності: 92% опитаних у західному регіоні вважають, що українська залишається єдиною державною, щодо статусу російської в окремих регіонах — 4%, як другої державної — 1%. Прихильники мови як єдиної державної переважають у центральному регіоні — 77%, у південному 51% підтримує статус російської лише як повсякденного спілкування, а як офіційної в певних регіонах — 27%, другої державної — 14. І найбільш значущий статус російської підтримує східний регіон, проте теж переважає статус української як єдиної державної, а російська — для повсякденного спілкування. 31% хоче, щоб російська мова стала другою державною, 24 — у певних регіонах. На сході українську мову вважають невід’ємним атрибутом української державності й переконані, що керівники принаймні в робочий час повинні спілкуватися українською, 42% опитаних.

Торік кількість прихильників членства в Євросоюзі була максимальною за весь період опитувань — 64%, а в грудні 2013-го — 46. Прихильників союзу з Росією у 2013-му було 36%, нині — 13. У 2012-му лише 12% українців підтримували членство в НАТО (західний регіон давав 30%, в решті переважав нейтральний статус). Нині це підтримують 50%, позаблоковий статус — найменше за весь час опитувань — 26%, 6% — за військовий союз з Росією та країнами СНД. На Донбасі в 2013-му хотіли в НАТО лише 0,3%, а нині — 20.