Події довкола блокування залізничних шляхів на лінії розмежування на Донбасі й спроби припинити нелегальні зв’язки з проросійськими окупантами мають чимало прихильників і водночас не менше супротивників. Як часто буває у подібних непростих ситуаціях, істина десь посередині. Так само не піддається сумніву те, що блокада вантажів ще тугіше затягла вузол задавнених проблем, які потрібно було розв’язувати ще рік чи два тому. Також складається враження, що якби наші «воріженьки» шукали черговий привід для дестабілізації ситуації в Україні, то кращий варіант годі було б вигадати. І тепер, підраховуючи збитки і шукаючи компромісні шляхи виходу із ситуації, не можемо не помітити, кому це насамперед вигідно. Та тому, хто вже майже три роки веде проти нас цинічну гібридну війну.
Зона АТО, блокпост, біженці, лінія розмежування, «контрабас» — ці слова стали символами сьогодення у прифронтовому Донбасі.
Контрабандисти порожняк не гонять
Причому нелегальне чи напівлегальне перевезення вантажів в обидва боки від лінії фронту стало, на жаль, масовим явищем. Гірко про це казати, але гібридна війна набула комерційного характеру і стала джерелом збагачення для тих, хто заробляє на ній мільйони чи навіть мільярди.
Серед вантажів, які ешелонами в останні два роки йшли з тимчасово окупованої території Донбасу в Україну, особливо місце посідає метал. Точніше, брухт чорних і кольорових металів, збирання та реалізацію якого загарбники перетворили мало не на окрему прибуткову галузь економіки. За наявності у Донецьку великої кількості вугільних шахт та потужного металургійного заводу загарбники визнали своїм стратегічним ресурсом не тільки вугілля й метал, а й металобрухт. Фахівці посилаються на офіційний документ від «міністерства економічного розвитку ДНР», який вийшов у світ у квітні 2016 року.
Цей «наказ №8» свідомо націлений не на розвиток, а на згортання наявного економічного потенціалу, що тимчасово дістався «республіці». Адже у ньому на найвищому рівні чорним по білому затвердили «державний» підхід до збирання, зберігання та реалізації брухту. Тобто якщо раніше метал вирізали й збували стихійно всі, кому заманулося заробити гроші, то тепер цим почали займалися організовано, і масштаби знищення істотно збільшилися. Відтепер «металісти» вже не переймалися випадковими крадіжками, а під надійним дахом лідерів «ДНР» відкрито різали на брухт обладнання зупинених ними ж шахт і промислових підприємств. Зі збутом, тобто із заробітком, як правило, проблем не виникало: брухт везли на Єнакіївський металургійний, що розташований у тимчасово окупованому місті, продавали в Російську Федерацію, а також в Україну.
«Доки тривало засудження дій донецьких сепаратистів, які знищують промисловість Донбасу, перетворюючи її на брухт, українські «бізнесмени» також взяли участь у цьому згубному процесі, — розповідає «УК» на правах анонімності незалежний експерт про певні металеві схеми і оборудки. — Брухт із території «ДНР» до нас взялися вивозити залізничними вагонами, тобто величезними партіями, майже не приховуючи цього. Спритні ділки у власних інтересах використали наказ № 415 «Про затвердження тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей», що з’явився влітку 2015 року за підписом одного з керівників Антитерористичного центру СБУ. У цьому документі оприлюднили перелік підприємств, які з відповідних причин (частина виробничих підрозділів залишалася на тимчасово окупованій території) отримали дозвіл на перевезення вантажів через лінію зіткнення. Так-от, цією шпаринкою й скористалися контрабандисти, налагодивши вивезення певних товарів з окупованих територій і реалізацію їх в Україні».
Підтвердженням цьому стали результати боротьби з таким різновидом контрабанди. Наприклад, наприкінці січня цього року в СБУ повідомили про затримання у Костянтинівці на Донеччині 19 вагонів з металобрухтом на суму майже 6 мільйонів гривень, які прийшли з території «ДНР». За фактом відкрито кримінальне провадження за ст. 258-5 КК України (фінансування тероризму), і правоохоронці припускають, що ця партія брухту стала очевидною спробою налагодити постійний канал перевезення металу на нашу територію. І це тільки один із випадків, який свідчить: щоб запобігти контрабанді на лінії розмежування, роботи вистачить усім. Зокрема й на законодавчому рівні, чим поки що не можуть похвалитися парламентарії.
Безліч відтінків сірої зони
«Блокада, яку очолили народні депутати, — це палиця з двома кінцями! — переконаний мій співрозмовник, житель тимчасово окупованого Донецька. — Ідея цієї акції свята — добитися звільнення полонених українських бійців, яких утримують ще з 2014 року, і покласти край бізнесу на крові. Але чому депутати нічого не зробили для цього за місцем основної роботи — у парламенті? Крім того, почавши акцію, її учасники чогось забули про полонених. Та і про тих людей, які з певних причин залишилися на тимчасово окупованій території й чекають визволення від рашистів. Скажу щиро, у Донецьку поширена думка, що блокада не додала авторитету Україні. Проте нашим недругам це на руку. Вони дуже оперативно використали блокування, щоб налаштувати людей проти київської «хунти», яка, мовляв, прагне не визволяти Донбас, а знищити якомога більше його жителів обстрілами чи подібними блокадами».
«Давно пора! — рішуче коментує пікети на залізничних коліях житель українського Краматорська. — Треба рішуче припинити перевезення контрабанди! Триває війна, і про жодні торги з окупантами не можна говорити! Попередні події показали, що ті, хто захопив наші території, розуміють і поважають лише силу та зброю. Тому тільки так можна змусити їх піти на поступки. Так, блокада може позначитися й на простих людях, які живуть по той бік лінії розмежування. Але не забувайте про настрої більшості з них! Вони люто ненавидять Україну, голосували на незаконному референдумі за від’єднання від нас, але вимагають виплати українських пенсій. Тепер починають скаржитися, що їм перекривають постачання. Даруйте, але нехай їх забезпечують ті, кому вони у 2014-му продали свою Батьківщину за російські рублі!»
Таку точку зору висловлюють по обидва боки лінії розмежування. І це ще один переконливий доказ того, що акція сприяє не об’єднанню людей проти спільного ворога, а навпаки, роз’єднує. І за дивним збігом обставин (?) блокаду почали у дуже вразливий період для України. Щодо економіки, то до припинення перевезення енергетичного вугілля із шахт на тимчасово окупованій території могли б вдатися вже після закінчення опалювального сезону, коли долати енергетичну кризу значно легше, якщо йдеться про інтереси держави, а не інші наміри. Насторожує й те, що пік блокади збігся з дуже важливою для України міжнародною зустріччю у Мюнхені, вшануванням у столиці чергових роковин Майдану та під супровід волання в російських ЗМІ про початок третього Майдану.
Безліч відтінків — політичних, економічних, соціальних — мають і патетичні заяви-штампи про «бізнес на крові» та практику «фінансової підтримки Україною терористів «ДНР», точніше, вугільних підприємств, які там працюють, але зареєстровані на нашій території.
«На шахтах з українською пропискою працюють більш як півмільйона людей, які чітко розуміють, що їх, як і раніше, годує Україна, — каже шахтар з багаторічним стажем з Макіївки. — Якщо Україна відмовиться закуповувати вугілля, гірники втратять єдину тут можливість заробляти гроші й утримувати сім’ї. Так уже було, коли в нашому місті закрили кілька шахт. Одні шахтарі у відчаї пішли записуватися в «армію» та «міліцію» «ДНР», а інші шукали не менш сумнівних заробітків».
Фахівці називають ще один промовистий парадокс імовірних «досягнень» блокади. Відмовившись від закупівлі вугілля з окупованих територій, Україна буде змушена шукати йому заміну за рахунок природного газу російського походження. Тобто тепер фінансувати вже не фейкові «республіки», а замовників і спонсорів гібридної війни.
І коли вже йдеться про кошти, то впевнено можна стверджувати, що «республіки» також вимушено продовжують фінансувати економіку України, проти якої ведуть бойові дії. Тільки торік у вигляді податків держава отримала з тимчасово окупованих територій більш як 33 мільярдів гривень. А закупівля вугілля по той бік лінії розмежування, за інформацією з Міністерства енергетики та вугільної промисловості, дає змогу економити щороку до 15 мільярдів гривень.
Немає сумніву: економіка України витримає ще й це нелегке випробування. А ще, попри всі за і проти щодо неоднозначних перипетій довкола блокади торгових шляхів на лінії зіткнення, є головний висновок: ці події мають змусити керівництво держави енергійніше взятися за проблеми тимчасово окупованих територій Донбасу. Жителі прифронтового краю дедалі частіше нарікають на брак чіткої стратегії щодо повернення «полонених» земель та людей в Україну. Хоч вони найкраще розуміють, що виношувати певні плани і поетапно їх втілювати в життя, маючи агресивного сусіда, в якого протилежні нашим наміри, майже неможливо. Утім, поки що неможливо.
А тим часом. Унаслідок блокади залізничних шляхів, що призвели до обмеження поставок сировини та відсутності можливості вивезти готову продукцію, на тимчасово окупованій території Донбасу були змушені призупинити роботу кілька підприємств: Єнакіївський металургійний завод на Донеччині та шахти вугільного об’єднання «Краснодонвугілля» у Луганській області.
ТОЧКА ЗОРУ
Ребекка ГАРМС, депутат Європарламенту:
— Блокада залізничного сполучення на Донбасі — конфлікт інтересів, який ослабить Україну і може розколоти її зсередини. З одного боку, можна зрозуміти, чому люди не хочуть платити за ресурси з Донбасу, а з іншого — всі структурні проблеми регіону. Дуже складно гарантувати функціонування інфраструктури всієї області. І прикро, що серед українців може виникнути нова лінія фронту, яка всіх ослабить.
Люди мають сісти за стіл переговорів і знайти шляхи розв’язання проблем. Не посилюйте внутрішнього протистояння, оскільки Путін цього тільки й чекає.
Сєверодонецьк проти блокади?
Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»
НА ЧАСІ. У Сєверодонецьку з’явилися білборди з написом «Сєверодонецьк проти блокади». Як повідомляють користувачі соціальних мереж, їх авторство належить Сєверодонецькій міській раді.
Щоправда, як зазначено на сайті 06452.com.ua, цю протиблокадну акцію спричинило обурення користувачів соцмереж, котрі заявили, що опитування в місті не проводили і на білбордах висловлено думку лише певних депутатів міської ради.
У Фейсбуці набрало великого розголосу і схвальних відгуків повідомлення правозахисника, волонтера, колишнього керівника Лисичанської військово-цивільної адміністрації Віталія Шведова. Він пише: «Останні події розколюють Україну на частини, одні — за блокаду, інші — проти, третім узагалі байдуже. А в країні триває війна, хоч би як її називали, і країна повинна бути єдиною та монолітною в бажанні перемогти окупанта й повернути свої території, захистити своїх громадян. Але знову працюють технології з розколу суспільства, як у 2014 році. Може, час почати розбиратися, а не оскаженіло бігати з гаслами?»
На думку В. Шведова, «в той час, коли ми створюємо перешкоди між контрольованою та неконтрольованою територіями України, Росія поступово, непомітно, не визнаючи безпосередньо так звані ЛНР і ДНР республіками, стирає кордони України, інтегруючи частину України до складу РФ». Громадський активіст робить такий висновок: «Держава, яка так легко відмовляється від 1,5 мільйона в Луганській і 2,3 мільйона в Донецькій областях своїх громадян і віддає частину території, приречена на загибель, бо порушується основний принцип держави: захист громадян і територій».
Ми в Google+