Після більш ніж півторарічної перерви запрацювала рада Національного банку України, на яку Конституцією покладено розроблення основ грошово-кредитної політики. Її головою обрано академіка НАНУ, екс-міністра економіки (2007—2010) Богдана ДАНИЛИШИНА. В ексклюзивному інтерв’ю «УК» він розповідає про перші кроки в новому складі цього важливого органу при регуляторові, головних завданнях щодо реформ фінансово-банківської системи та економіки нашої держави загалом.

Голова ради Нацбанку України Богдан ДАНИЛИШИН

— В Основних засадах грошово-кредитної політики Нацбанку на 2017 рік та середньострокову перспективу записано: «Нацбанк сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей та фінансової стабільності».
Чи можна сказати, що регулятор фактично повністю підтримує всі кроки уряду в цьому напрямі? У чому в такому спільному діалозі регулятора і КМУ розуміння та проблеми, якщо вони справді є?

— У цьому документі зафіксовано, що Національний банк має, крім іншого, сприяти економічному зростанню. Це стало результатом серйозної дискусії як серед членів ради НБУ, так і серед української економічної спільноти загалом. І хоч цього року головним пріоритетом діяльності НБУ визнано підтримку стабільності цін, тобто інфляція має перебувати в параметрах, заданих в Основних засадах, залишається відкритим ключове і принципове, на мою думку, питання перспективи: чи має в сучасних реаліях роль центральних банків (серед них Національного банку України) в реалізації загальнодержавної економічної політики обмежуватися забезпеченням макроекономічної та фінансової стабільності? Чи першочерговим пріоритетом усе-таки має бути створення передумов для активізації економічної динаміки?

Дотримуюся думки про пріоритетність розвитку реального сектору економіки. І багато хто в Україні мене підтримує, бо усвідомлює, що без промислової політики за проактивної участі держави вихід на траєкторію стійкого економічного зростання малоймовірний.

Саме розвиток промисловості спричиняється до збільшення виробленої в державі доданої вартості, сприяє зростанню її багатства. А без розвиненої сучасної промисловості нація приречена на бідність і масове безробіття. Вважаю, що в Україні треба навчитися сміливіше застосовувати різні моделі з арсеналу економічної науки. Тому пропонував і пропоную доповнити політику нашого уряду ще й іншими методами, прийнятими в розвиненому цивілізованому світі. Точкові неокейнсіанські методи за умови правильного застосування та ще й за злагодженої роботи уряду і НБУ цілком здатні створити передумови для економічного зростання, яке не супроводжуватиметься помітним збільшенням рівня інфляції. Відомо, що збільшення кількості грошей, які перебувають в обігу, не обов'язково призводить до зростання цін. Тому що гроші, які знову з'явилися в обігу, не завжди перетікають на товарні ринки або ринки послуг.

Отже, ми в раді НБУ працюємо над пошуком правильної пропорції, яка забезпечить стійке економічне зростання і не допустить високої інфляції.

Що ж до співпраці регулятора та уряду, то, на моє переконання, правлінню Національного банку вдається забезпечувати конструктивну співпрацю з усіма міністерствами. Безумовно, можуть бути певні розбіжності у поглядах щодо шляхів і методів досягнення визначених цілей, але важливо, що НБУ та уряду вдається знайти компроміс. Нині Національний банк України — це сучасний, відкритий і незалежний центральний банк, який завойовує довіру суспільства та інтегрований до європейської спільноти центробанків. Рада НБУ — за сучасний, відкритий і незалежний центральний банк.

— 2016-й можна сміливо назвати роком економічної стабілізації: майже всі галузі промисловості та АПК досягли зростання. Якою в цьому позитивному процесі була роль Національного банку? Як регулятор співпрацював для досягнення такої позитивної тенденції з урядом? Чи зможе Україна вийти на зростання ВВП в 2017-му, як і було заплановано, на 2,5—3% порівняно із 2016-м?

— Економіка почала оживати ще у 2015 році, саме тоді було пройдено пік найглибшої для нас кризи цього століття. Торік розвитку економіки сприяв доволі високий внутрішній інвестиційний попит. Підприємства поліпшили свої фінансові результати, зросли їхні ділові очікування. Важливо, що збільшилися капітальні видатки зведеного бюджету. Серед галузей найбільш інвестиційно активними були суб’єкти будівництва та сільського господарства. НБУ відзначає певне пожвавлення споживання домогосподарств за рахунок певного підвищення їхніх доходів та використання заощаджень минулих років, приріст приватного споживання становив 5% у розрахунку рік до року.

Для банківської системи минулий рік можна вважати поворотним, оскільки фактично завершився процес очищення банківського сектору. Майже всі банки повною мірою виконали плани капіталізації, розроблені за результатами діагностичного обстеження, більшість виконала трирічний план достроково. Очікуване зниження відсоткових ставок за депозитами державних банків здешевить банківське фондування, відрахування до резервів також значно знизяться, тож сектор може стати прибутковим (без урахування фактору ПриватБанку).

За 2016-й вклади клієнтів платоспроможних на кінець року банків виросли на 117,6 млрд грн в еквіваленті переважно за рахунок припливу коштів суб’єктів господарювання. У структурі зобов’язань банків домінують внутрішні ресурси, частка коштів населення та бізнесу в пасивах банків протягом року зросла із 64,0% до 73,4%. Покращення ліквідності внаслідок повернення до банків коштів клієнтів, а також поступове зменшення Національним банком ключової ставки з 22до 14% протягом року створили передумови для зниження ставок за депозитами. НБУ очікує на прискорення темпів приросту вкладів порівняно з 2016 роком.

Отже, тепер ключове завдання банків — відновлення кредитування реального сектору та домогосподарств. До речі, банки налаштовані оптимістично: за даними опитування НБУ, понад 70% фінустанов очікують на зростання кредитного портфеля підприємств протягом наступних 12 місяців.
З огляду на все сказане вважаю досяжними макроекономічні прогнози уряду і Національного банку зокрема щодо запланованих темпів економічного зростання. Інша річ, що Україні потрібні вищі темпи, ніж нині прогнозують.

— Богдане Михайловичу, звісно, макроекономічна стабілізація — це дуже добре для життєдіяльності країни і галузей. Днями Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що цього року в Україні будуть стабільними ціни на продукти й істотна різниця між інфляцією та зарплатами громадян. Тобто останні мають зрости. Як, на вашу думку, чи спроможні українські владні органи зробити таке у 2017-му? Чи є (або будуть) передумови для відчутного зростання пенсій?

— Прогнози уряду і Національного банку в питанні темпів зростання цін збігаються. Обидва інститути очікують, що заробітна плата за 2017 рік зросте на 23—25%, а інфляція перебуватиме у межах однозначного числа. Тому думаю, що владі вдасться дотриматися обіцянок і щодо пенсій, і щодо зарплат населенню.
Безперечно, є й ризики. По-перше, це можливість ескалації російської агресії на сході України. По-друге, низький темп структурних реформ, повільні темпи зростання економік торговельних партнерів та затримки у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, насамперед МВФ.

Існують і загрози, що генеруються в зовнішньому секторі, насамперед з боку зовнішньоекономічної кон’юнктури. Тому нашому уряду й НБУ найближчим часом необхідно почати розробляти оперативні заходи, які дадуть змогу демпфувати (гасити коливання) майбутні зовнішньоторговельні шоки, якщо вони настануть. Ми навіть не можемо уявити, де і як можуть негативно (а у певних секторах і позитивно) позначитися дії адміністрації нового президента США на нашу економіку. Можемо тільки це припускати. Але займатися цими припущеннями потрібно вже зараз.

Я би вважав за краще готуватися до гіршого. Це буде розумним кроком. Створення центрів зростання української економіки всередині країни в неторговельному секторі — будівництві інфраструктури, охороні здоров’я, освіті, науці, держпослугах — може дати нам певний перепочинок, щоб зрозуміти, як тепер працює світова економіка і чи мають ці зміни тривалий характер. Усе це необхідно для вироблення нашої конкурентної стратегії і для того, щоб наша економіка не почала втрачати робочі місця, а матеріальний рівень трудящих не знизився. А це може статися зовсім недоречно — в момент, коли економіка України вже почала органічно відновлюватися.

— Тут хочеться перейти до збільшення мінімальної заробітної плати в 2017 році до 3200 гривень. Хіба що ледачий не коментував цю подію. Розкажіть, будь ласка: що позитивного та негативного дає й може дати таке підвищення? Не викличе воно (адже наші читачі хвилюються насамперед із цього приводу) чергового витку інфляції вже найближчими місяцями?

— Підвищення мінімальної заробітної плати вважаю правильним кроком уряду в системі реформування оплати праці та підвищенні життєвого рівня наших громадян.

Економіка відновила зростання, і очікується його пришвидшення. Прогнози щодо інфляції залишаються в межах цільових орієнтирів. Тому не бачу суттєвих ризиків впливу на макроекономічну та фінансову стабільність підвищення мінімального рівня заробітної плати. Також підвищення мінімального розміру заробітної плати не повинно мати впливу на зростання рівня безробіття та зниження зайнятості населення, як це поширювали окремі ЗМІ.

Вважаю, що ця ініціатива не буде мати суттєвого впливу на індекс споживчих цін. Кардинальне зниження зростання його темпів спостерігалося лише для споживчого ринку (до 12,4% після 43,3% в 2015 році). Ризик — те, що зниження темпів зростання цін виробників не відбулося. Було зафіксовано зростання темпів до 35,7 % за рік після 25,4 в 2015 році. І це аж ніяк не свідчить про бажаний позитив в інфляційних характеристиках розвитку економіки. Саме сюди мають слід спрямувати зусилля НБУ — на сприяння зростанню темпів розвитку економіки.

— Торік зовнішньоторговельна кон’юнктура була не дуже сприятливою для українських товарів та послуг — експортні ціни були наднизькими. Що можемо очікувати в цьому контексті 2017-го?

— Регулятор очікує, що у 2017 році експорт відновить зростання на тлі покращення умов зовнішньої торгівлі, високих обсягів урожаю минулого року та за припущення відсутності логістичних ускладнень як всередині країни, так і територією Росії. Збільшення експортної виручки дасть змогу експортоорієнтованим підприємствам і надалі нарощувати інвестиції відносно високими темпами.

Попри істотні успіхи у стабілізації нашої економіки торік, здебільшого вони були спрямовані на внутрішній ринок. Це головна причина, на мій погляд, того, що в економічному сенсі ми не розвиваємося так, як хотілося. Інституційні зміни мають дуже тривалий характер, а зміни в експортній політиці можуть дати користь досить швидко. Тому підписання наприкінці 2016 року Президентом закону, що передбачає створення в Україні експортно-кредитного агентства, — крок у правильному напрямі.

Цей закон визначив принципи державної підтримки експортної діяльності шляхом страхування, перестрахування, забезпечення, часткової компенсації відсоткової ставки за експортними кредитами з метою створення умов для здійснення масштабної експансії експорту товарів, робіт і послуг українського виробництва на зовнішні ринки. Він також передбачає забезпечення захисту українських експортерів від ризиків неплатежів та фінансових втрат, підвищення конкурентоспроможності українських виробників на світових ринках.

Це, безумовно, правильні дії. Однак це дії оперативного характеру. У цьому році ми повинні ухвалити нормативні акти, які зробили б виробництво складної продукції з високою доданою вартістю в Україні стратегічно вигідною справою для підприємців.

— Звісно, основне завданням НБУ — підтримання курсу національної валюти. Як вона поводитиметься в 2017-му? Що збирається робити регулятор для її підтримання і як НБУ в цьому питанні співпрацюватимете з урядом?

— Відповідно до Конституції України, основна функція Національного банку — забезпечення стабільності грошової одиниці країни. Це поняття ширше, ніж обмінний курс. У 2017 році Нацбанк дотримуватиметься гнучкого курсоутворення, як і передбачено «Основними засадами…». Сподіваюся, що курсова динаміка збігатиметься чи принаймні буде близькою до тієї, яку закладали у розрахунки державного бюджету нинішнього року.

— Одне із пріоритетних завдань регулятора — зниження рівня інфляції до однозначного показника. Що планує зробити в цьому напрямі Нацбанк України і яка роль в цьому, на ваш погляд, уряду?

— Очікуємо, що споживча інфляція знижуватиметься на прогнозному горизонті, хоч і значно стриманіше, ніж у 2016 році. Прогноз інфляції залишається в межах оголошених Основними засадами цілей: 8%±2в.п.–на 2017 рік та 6%± 2в.п. — на 2018 рік.

Досяжність вказаних цілей значно залежить не лише від НБУ, а саме від скоординованості його дій з урядом. Бо основні причини інфляції в Україні лежать не в монетарній площині: серед них структурні перекоси економіки, глибока технологічна відсталість промисловості й сільського господарства, висока монополізація, брак достатнього рівня конкуренції. Роль Нацбанку в подоланні цих явищ обмежена і фрагментарна.
Тому, на мій погляд, уряд і Нацбанк несуть солідарну відповідальність за рівень інфляції в Україні.

— Кабмін пропонує скерувати гроші, які можуть вивільнитися від ОВДП, що проводять НБУ і Мінфін, на будівництво доріг. Саме таке рішення було ухвалено після домовленостей між Володимиром Гройсманом, міністром фінансів Олександром Данилюком, керівництвом Укравтодору та Валерією Гонтаревою. Буде знайдено рецепт для пошуку фінансування через репрофайлінг (реструктуризацію) на 15 мільярдів гривень, а загальна сума може сягнути 35 мільярдів гривень. Чи можна, на вашу думку, досягти такого успішного результату?

— Підтримую ідею будівництва інфраструктури (зокрема доріг) за рахунок коштів, що вивільняться від репрофайлінгу ОВДП з портфеля НБУ. Тим більше, що уряд визначив одним із пріоритетів на 2017 рік питання будівництва та реконструкції українських доріг. Це, безумовно, правильний пріоритет, оскільки будівництво — мультиплікатор для економічного зростання, воно матиме кумулятивний ефект для розвитку вітчизняної економіки. Тепер важливо знайти робочий механізм, з одного боку, акумулювання цих коштів, а з іншого — ефективного їх використання.

Уряд уже заявив, що держава готова до масштабного будівництва доріг: розпочато відродження автодорожнього господарства, підготовлено проектну документацію, підготовлено техніку та матеріали.
УК Богдане Михайловичу, ваш тезисний короткий прогноз щодо життєдіяльності країни у другій половині 2017-го.

— З оптимізмом дивлюся у майбутнє. Певен, що глибока фінансово-економічна криза вже позаду. 2017-й стане другим поспіль роком економічного зростання, сподіваюся, що його темпи будуть вищими, ніж у попередньому році.

Також сподіваюся, що 2017 рік закладе міцні підвалини для розвитку економіки на середньо- і довгострокову перспективу. Інфляційні процеси мусять затухати, а соціальні стандарти — підвищуватися.

— І особисте запитання. В 2010—2014 роках ви перебували в політичній еміграції в Чеській Республіці. Першим із громадян України одержали статус політичного біженця в країні Європейського Союзу. Маючи контракти на подальшу роботу в провідних європейських університетах, чому вирішили повернутися в Україну?

— З перших днів свого перебування за межами країни у вимушеній еміграції я заявляв про повернення в Україну. Повернувся в Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана на посаду професора, потім став завідувачем кафедри регіоналістики, тому що в НАН України старезні академіки не знайшли вакансії для одного з наймолодших академіків. Продовжую читати лекції в провідних європейських університетах. Щодо НАНУ — академія давно потребує докорінних змін, без яких доцільність її існування перебуватиме під загрозою. Потрібно оновлення керівного складу академії на молодших, прогресивно думаючих людей, нині там керують старі академіки понад 75, які мислять категоріями розвиненого соціалізму. Не всі, щоправда. Але час вимагає змін. Це з болем у серці говорю про НАНУ, тому що тут я пройшов шлях від аспіранта до академіка, і це було основою мого життя.

Я вдячний Президентові України Петрові Порошенку, який запропонував мені ввійти до складу ради НБУ. Постараюся виправдати його довіру. Як голова ради НБУ робитиму все для зміцнення авторитету ради й НБУ. Довіра — це стабільність банківської системи та влади загалом. Без неї ми приречені.

ДОВІДКА «УК» 

Богдан ДАНИЛИШИН. Народився 1965 року в Івано-Франківській області. Закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут (1982), аспірантуру ради з вивчення продуктивних сил України (РВПС) за спеціальністю «Економіка» (1991), а також докторантуру НАН України за спеціальністю «Економіка регіонів, розвиток продуктивних сил (1997). 
Голова РВПС (1997), професор (2003), член-кореспондент НАН України (2004), академік НАН України (2009). 
Викладав у провідних вишах нашої країни та за кордоном. У 2007—2010 рр. — міністр економіки України. З 2010 р. — політичний біженець у Чехії. Після Революції гідності повернувся на Батьківщину. 
25 жовтня 2016 р. його було обрано головою ради Національного банку України.

Олег ГРОМОВ,
«Урядовий кур’єр»