Торік Київ поставив до Північної Кореї 94 тисячі тонн борошна, або понад 50% загального експортного його обсягу. Але не лише ці товари купує в нас Пхеньян: за даними Асоціації виробників молочної продукції, Північна Корея імпортує з України молочні товари групи компаній «Терра Фуд». Щодо борошна, то з решти його експорту Київ поставив 2015-го ще 29 тисяч тонн до Ізраїлю та Палестини, 20 тисяч тонн — до Молдови, 13 тисяч тонн — до Індонезії.

Та найперспективнішим для України ринком збуту товарів у світі експерти вважають Африку. Конкретніше — країни чорного, або Підсахарського її регіону. В Африці живе нині майже 15,5% населення світу. У надрах тут приблизно 10% світових запасів нафти (майже стільки, скільки її виробляють Іран, Венесуела та Мексика, разом узяті). Це робить Африку привабливою для транснаціональних корпорацій з погляду перспективних інвестицій. Україна ж цінна для африканського континенту продовольчими товарами. Хоч віднедавна великий попит тут мають ще й наші чорні метали та добрива.

Профіцитний обмін

Митна служба України стверджує, що 2015-го вітчизняні виробники експортували за кордон товарів на третину більше, ніж позаторік. За «впалого» за цей час майже на 30% імпорту показник зовнішньої торгівлі Києва став профіцитним: Україна торік продала товарів на 1,6 мільярда доларів більше, ніж купила, довівши насамперед Росії — без її ринків збуту ми можемо обійтися.

Отже, Київ успішно торгує не лише з Європою (експорт до Іспанії та Румунії, наприклад, торік зріс відповідно на 5,8% та 2,3%), а й добре почувається на ринках Азії (Туреччина та Китай займають друге і третє місця в експортній торговельній таблиці з показниками 7,2% та 6,6%), Африки, Північної та Південної Америки, навіть Австралії.

До речі, експорт України до Туреччини, Китаю та Єгипту дав змогу нашій країні значною мірою компенсувати втрати на російському ринку. І це логічно: вітчизняний бізнес пішов на Схід та в Африку, бо успішна Європа торік (за всієї до неї поваги) не особливо потребувала нашої продовольчої та промислової допомоги. Ходові в ЄС хіба що українські чавун та феросплави. А ось наші продукти харчування жителі країн старого континенту намагаються не купувати, бо власних надлишок. Тому українські товари можна побачити на прилавках магазинів Таїланду, Бангладеш, Лівану, Малайзії, КНДР, Південного Судану.

Ці поставки у недалекому майбутньому можуть ще зрости: Саудівська Аравія оголосила про готовність влити свої фінанси обсягом 10,5 мільярда доларів у сільське господарство України. Аравійські бізнесмени прийняли рішення скасувати «локальне вирощування» пшениці в Аравії, а також змінити орієнтир інвестування на сільське господарство за кордоном.

Чи почує нас влада?

Що ж стосується нинішньої структури експорту України загалом, то на першому зовнішньоторговельному місці 2015-го традиційно був метал — 21,2%. Хоч загальна виручка від його продажу впала порівняно, наприклад, з 2013 роком з 14 до 8 мільярдів доларів. Експерти пояснюють це падінням цін на нафту: дешеві барелі майже вдвічі «обвалили» метал. Україна теж постраждала від такої ситуації: обсяг металургійної продукції в нас торік знизився у натуральній величині на 15,3% до 17,1 мільйона тонн, а в грошах — майже на 40% до 6,4 мільярда доларів. Тож українська металопродукція різко впала в ціні, бо наш гірничо-металургійний комплекс (ГМК) орієнтований переважно на зовнішні ринки. Провідні підприємства саме через це почали просити в держави (як і під час економічної кризи в листопаді 2008-го) запровадити мораторій на зростання тарифів на вантажні залізничні перевезення, знизити портові збори і тарифи на перевалку в портах, встановити відповідні цінам на залізорудну сировину рентні платежі. Інакше у збитки собі працюватимуть не лише окремі, а всі вітчизняні експортери металу.

Час покаже, чи почує влада металургів. Але їх не на жарт стурбував нещодавній виступ Президента України Петра Порошенка, який заявив, що ГМК більше «не входить до числа пріоритетів української економічної політики». Бо його витіснили агропромисловий комплекс, ІТ-індустрія та енергетика. Щоправда, пізніше Петро Олексійович поправив себе, заявивши, що металургія хоч і входить до пріоритетів влади, все-таки неефективна, неконкурентоспроможна та досить капіталомістка.

Щоб довести, що є ще порох у порохівницях на українських підприємствах ГМК, Криворізький гірничо-металургійний комбінат «ArcelorMittal Кривий Ріг» Дніпропетровської області зробив прорив 2016 року: скоротивши 2015-го (за попередніми даними) виробництво прокату на 5% до 5,276 мільйона тонн, сталі — на 3,8% до 6,055 мільйона тонн, чавуну — на 0,6% до 5,511 мільйона тонн, агломерату — на 0,1% до 9,816 мільйона тонн, у січні цього року підприємство змогло наростити випуск прокату на 9%, сталі — на 22,3%, чавуну — на 25,2%.

Популярний товар

Проте не всі проблеми ГМК залежать від зовнішнього чинника. За даними об’єднання «Металургпром», торік підкосило роботу підприємств ГМК вивезення за кордон металобрухту. Наші заводи були забезпечені ним лише на 78%. Тому лише завод «Інтерпайп сталь» у Дніпропетровську 2015-го сумарно простояв без роботи 63 доби. Зате за кордон з України торік було вивезено 1,21 мільйона тонн металобрухту — на 30% більше, ніж позаторік. І це, завважте, за умови, що металобрухт вважається стратегічною сировиною і з таких країн, як Індонезія, Аргентина, Саудівська Аравія, Казахстан його експорт заборонено.

До речі, металобрухту рік у рік в Україні стає дедалі менше. 2007-го, напередодні вступу України у СОТ, його було заготовлено 8,7 мільйона тонн, а торік — лише 4,2 мільйона тонн. За таких умов держава повинна стимулювати заготівлю металобрухту. Натомість торік вартість тонни на внутрішньому ринку знизилася на 32% — до 169 доларів за тонну. А турецькі металурги у грудні 2015-го готові були купувати брухт по 189 доларів за тонну.

Замість вагонів — автокомпоненти

Ще три роки тому Україна перебувала на першому місці у світі з експорту вантажних вагонів та входила до четвірки лідерів із продажу дизельних локомотивів. Але спочатку торговельна, а потім уже справжня війна з Росією далися взнаки: за 11 місяців минулого року експорт машинобудівної продукції до країн Митного союзу (читай Росії) впав із 61 до 36%. Тож замість вагонів потрібно було випускати іншу продукцію. І такі пошуки були успішними: на думку старшого аналітика інвестиційної групи «Арт-Капітал» Олексія Андрійченка, на перше експортне місце продукції машинобудування торік в Україні вийшли автокомпоненти. Зокрема свічок запалювання 2015-го ми продали за кордон на 873 мільйони доларів, що становить 22% загального обсягу експорту в машинобудуванні.

Мають попит у Європі та Азії наші електродроти до автомобілів, джгути, чохли, акустика. На престижних іномарках Volkswagen, BMW, Mercedes, Ferrari, Porsche, Audi, Fiat, Nissan вони стоять на рівні з іншими. І рік у рік їх виробництво зростає. У Львівській області, наприклад, відкрився новий завод Fujikura, на якому до кінця 2016 року випустять автомобільних компонентів на 40 мільйонів євро, а наступного — на 70 мільйонів. А компанія Kromberg & Schubert планує розпочати нове виробництво у Житомирі.

На друге місце в експорті продукції машинобудування України вийшли реактивні авіадвигуни. Основні їх споживачі у світі — Індія, Китай, Іран. Лише для Індії, де триває ремоторизація Ан-32, авіадвигунів ми повинні поставити на 70 мільйонів доларів. А ось за Китай та Іран (з останнього світова спільнота вирішила зняти економічні санкції) Україні доведеться поборотися. Бо на ці країни вже націлилися виробники подібної продукції з Європи, Америки, Росії.

Від редакції. Українські експортери успішно переорієнтували свої ринки збуту з російського на країни Азії та Африки. Як бачимо, популярні у споживачів цих країн сільгоспсировина, продукти харчування, метали та металобрухт. Чимало підприємств, які збували товари в РФ, безболісно знайшли нових покупців в інших країнах і навіть збільшили обсяги експорту порівняно з іншими роками.

У наступній статті «УК» торкнеться теми збуту товарів українських виробників у країнах Європи після остаточного початку чинності Угоди про асоціацію з ЄС.