Багато завойовників намагалися поневолити народи Русі, проте історія повторювалася — вони незмінно зазнавали нищівної поразки. Так сталося й у 1812 р. з великою імперією Наполеона і вона розпалася. Так було і раніше у XVIII ст., коли під Полтавою були розгромлені війська Карла XII. Так сталося і пізніше у XX ст. у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу проти фашистської Німеччини, в результаті якої знищено злочинний гітлерівський режим.  

Старовинний Луцьк продемонстрував учасникам першого форуму інтеркультурних міст, який відбувся у ці дні, представникам Дирекції ради Європи з питань демократичного управління, культури і розмаїття, гостям обласного центру Волині, як слід поважати традиції власного народу і не цуратися мистецьких надбань інших. 

Історія його створення розпочалася в листопаді 2008 року з листа Галини Заболотньої із села Любимівка Солонянського району, що на Дніпропетровщині, до редакції газети «Сільські вісті». Жінка розповіла про гірку долю своєї матусі, яка не діждалася з війни чоловіка. Ця скромна селянка, котра з’явилася на світ 1943-го, у рік загибелі свого батька, дуже просила, аби її допис потрапив до улюбленого поета Бориса Олійника, автора хвилюючих поетично-пісенних творів про матір. «Хочу й прошу Вас, Борисе Іллічу, — зверталася жінка через газету, — аби Ви кинули клич побудувати Всенародний пам’ятник Матері-Вдові. Адже таких матерів війна залишила мільйони. Їхні долі однакові — у злиднях і безпросвітній роботі піднімати з руїн Україну й ставити на ноги дітей. І це робити їм було значно важче, ніж тим, із ким поруч були чоловіки». 

Такий подарунок нашому місту та Україні — від Франції з нагоди 20-річчя  дипломатичних відносин. 60 шедеврів експресіоністів представив президент колекції «Нормандія в живописі» Ален Тап’є. Решта полотен із  «мандрівної колекції» (понад 120 робіт від 1750-го до 1950-х років), зібраних з ініціативи регіональної ради Нижньої Нормандії, впродовж двадцяти років подорожує Європою, і тільки частина залишилася за постійним місцем прописки — в колишньому жіночому монастирі Абатство Дам. Твори імпресіоністів Моне, Бурдена, Жеріко, Курбе, Дюфі, Ренуара називають своєрідною туристичною промоцією у світі Нормандії з її неперевершеними мальовничими ландшафтами. 

За комфортної погоди поспішав у суботу зранку на Соборний майдан у Полтаві ще до початку свята галушок, знаючи, що поки народ виспиться, то за цей час можна буде і галушок спокійно, без черги поїсти, і не переплатити за них. Але полтавці — народ проворний. Задовго до початку дійства вулиці й провулки, якими можна дістатися до майдану, вже були заповнені приватним і громадським транспортом, з-поміж якого виділявся спарений новий автобус із написом «Полтавська галушка».  

Куратори Зоя Чегусова та Тетяна Кисельова у співпраці з українською секцією Міжнародної асоціації арт-критиків АІСА сподіваються залучити до вражень уболівальників Євро виставку арт-виробів із текстилю. Щоправда, на відкритті виставки шанувальників футболу я не помітив, може, тому, що в Музеї сучасного мистецтва на Глибочицькій було багатолюдно. І жіночно. Хоч певні роботи, які випромінювали лагідність і гармонію світу, створили чоловіки. А брутальні та кострубаті — жіночих рук справа.  

Спочатку була серія картин з назвою «Сновиди» тернопільської художниці Олесі Гудими. Але ініціативній, креативній та динамічній Олесі цього виявилося замало. І вона вирішила створити з однодумцями цілу арт-групу з таким самим найменням. До нової в Тернополі мистецької формації потрапили і ті, хто вже здобув своєю творчістю певне визнання, мав виставки, публікації, й ті, хто лише відчиняє двері у художній світ. Серед них  студенти, спортсмени, вчителі й навіть семирічна школярка.  

Майже вікова відстань відділяє передостанній і нинішній, нещодавній випуск кадетів Сумського кадетського корпусу, який носить ім’я Івана Харитоненка. Носить не випадково, бо саме зусиллями Івана Герасимовича наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. за його кошти було створено цей учбовий заклад. Харитоненко-старший до урочистого відкриття кадетського корпусу 26 вересня 1902 р. не дожив. Батьківську мрію реалізував син — Павло. Харитоненки передали безкоштовно військовому відомству 50 десятин землі (це майже 55 гектарів!), 500 тисяч карбованців на будівництво корпусу, де б жили й навчалися 500 кадетів.

На початку літа село Пацканьово нагадує велику заготконтору: і старі, і молоді тут рвуть черешні. А потім везуть на продаж у великі міста. На «черешневих» прибутках виросло не одне покоління селян. 

На станціях «Політехнічний інститут», «Поштова площа» і «Кловська». Одночасно з чемпіонатом Європи з футболу, за проектом «Євро Вірші — Euro Poems», ці поезії — де майже до кінця червня, а де до початку липня — мешкатимуть і на станціях «Держпром», «Радянська», «Академіка Барабашова» метрополітену в Харкові, біля пам’ятника Іванові Франку у Львові і вздовж вулиці Челюскінців, навпроти Центрального ринку, в Донецьку.