Особистості
-
Напис «Україна — понад усе!» залишився неушкодженим
«Коли заходили на Курщину рік тому, страху не було. Але було хвилювання за мій особовий склад», — каже командир роти розмінування центру розмінування та ліквідації наслідків Олександр з позивним «Сашо».
Цьому підрозділу довелося фактично цілий рік діяти на території російської федерації. Про тонкощі роботи саперів, синергію з артилерією і чому так важливо всім підрозділам працювати як єдиний механізм під час таких важливих операцій, тепер розповідає капітан 250 об’єднаного центру інженерної підтримки Командування Сил підтримки ЗСУ. -
Писар у маруновому береті
Восени 2022го 42річний старший сержант внутрішньої служби мобілізувався до війська — кулеметником у 25 окрему повітрянодесантну Січе славську бригаду, а у грудні того самого року загинув у запеклому бою за Україну, стримуючи ворога на Луганщині.
Хлопчик рано подорослішав, адже його батька не стало, коли йому ледь виповнилося вісім.
«Мій Дмитрик змалку був непосидючим і допитливим. У школі вчився добре, займався спортом, зокрема веслуванням, адже мешкали неподалік Дніпра. Звісно, все бувало. Десь шкодив, у щоденнику писали зауваження, та хлопець — це хлопець. Але він робив правильні висновки й поступово дійшов до мрії бути військовим. -
Справа всього його життя
Після підриву на міні та важкого поранення захисникові України ампутували стопу. Ось-ось він має отримати протез. Спершу Олександр мріє сходити в Карпати, а потім хоче знову повернутися на службу, і обов’язково до саперного підрозділу.
«По-перше, саперна справа — це єдина любов, а по-друге, я ще не все доробив», — каже він і ділиться спогадами про свій бойовий шлях. -
Нині він уже вміє лагодити все, що стріляє
Старший солдат Денис Ванда, учасник бойових дій, із червня 2018 року в складі сил та засобів ООС брав участь у здійсненні заходів з гарантування національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України. У подальшому виконував бойові завдання у складі ОТУ «Донецьк», МП «Катран», виконував бойові завдання за призначенням у підпорядкуванні ОСУВ «Хортиця». Протягом 2023—2024 років у складі ремонтної групи за його участю було відремонтовано більш як 130 одиниць ракетно-артилерійського озброєння, мінометів, гаубиць і танків, зокрема в зоні бойових дій. 23 жовтня 2023 року нагороджений відзнакою головнокомандувача Збройних сил України «Золотий Хрест».
-
Готовий виконувати будь-яку роботу для Перемоги
Неподалік тимчасово окупованого Сіверськодонецька на Луганщині є невелике село Метьолкіне. «Може, то родовий маєток моїх предків?» — жартує Ростислав Метьолкін, військовослужбовець однієї з військових частин Харківщини.
Народився хлопець у місті Кремінна, що стоїть на річці Сіверський Донець. З дитинства марив військовою службою: улюбленими іграшками були автомати, моделі військової техніки та авіації. Батько, який під час строкової служби виконував завдання в Югославії, чимало розповідав про армійський побут, солдатське братство, героїзм своїх побратимів. Навчав сина: «Йди до війська, там з тебе справжнього козака зроблять!». Та й друзі, які стали на захист України з весни 2014 року, надихали хлопця на віддане служіння Батьківщині. -
Останній політ ворожої крилатої піхоти
Нині 29-річний молодший сержант Павло Корнєв народився на Луганщині. До Збройних сил пішов наприкінці січня 2018 року, підписавши свій перший контракт. Колишній музикант поділився спогадами про війну, про зустріч із російськими десантниками, а також розкрив таємницю про те, що найстрашніше в бою.
Павло закінчив Сєверодонецьке музичне училище імені С. С. Прокоф’єва, проте це, як він каже, була не його мрія, а батьків. Тож отримавши диплом, приніс його додому, поклав на стіл і пішов у військкомат. А згодом, після боїв з росіянами, вступив до Військового інституту танкових військ, де навчається вже на третьому курсі факультету озброєння військової техніки. Нині про початок служби розповідає не без гумору. -
«Люди вилазять із густішого», або Про командира з рожевим волоссям
В Івано-Франківську наприкінці грудня 2024 року панк-гурт «Пенсія» з художником та музикантом Яремою Стециком провів Коляду вулицями міста. На неї прийшли понад 300 людей. Цю Коляду другий рік поспіль проводять на пам’ять про музиканта і пластуна Юрка Стецика — старшого сина з багатодітної родини художників Яреми та Наталії Стециків з Івано-Франківська.
-
Віддані місії рятувати життя
У День рятувальника Президент Володимир Зеленський зустрівся з особовим складом Державної служби України з надзвичайних ситуацій, привітав зі святом і відзначив державними нагородами. Він наголосив, що це професійне свято всіх, чия робота й покликання — берегти життя.
-
«Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами!»
У спекотні серпневі дні Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки привітно відчинив двері для всіх зацікавлених гостей, щоб презентувати нове надходження — унікальне зібрання документів, яке нині передають в Україну зі Сполучених Штатів Америки. На заході були присутні голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов, народні депутати України — члени Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич, Євгенія Кравчук і Єлізавета Богуцька, в.о. державного секретаря Міністерства юстиції України Вікторія Васильчук, перший секретар Управління всесвітньої української спільноти і гуманітарних ініціатив департаменту публічної дипломатії та комунікацій Міністерства закордонних справ України Тетяна Горупович, представник Фундації імені Івана Багряного у м. Києві дослідник творчості І. Багряного Олександр Шугай, відповідальні працівники Укрдерж архіву, директори та співробітники державних архівних і музейних установ, науковці, представники закладів вищої освіти, громадських організацій та медіа.
-
Військовий лікар, начальник стабілізаційного пункту Олексій: «Життя не може чекати, його треба рятувати тут і зараз»
Про що мріють фронтові медики? Ви не дізнаєтеся про це, доки не прочитаєте інтерв’ю до кінця. Ми записували його під звуки далеких вибухів у затишному передпокої операційної, стіни якої прикрашено тисячами дитячих малюнків та шевронами військових частин. Подзьобана штукатурка, забиті дошками вікна, запінені рами яких вилітали вже кілька разів, але їх уперто вставляли назад. Військовий лікар Олексій із втомленими очима.
Архів публікацій
-
президент україни
-
Урядовий портал
-
УКРІНФОРМ
-
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
-
урядова гаряча лінія 1545
-
ДЕРЖБЮДЖЕТ 2025
-
АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ПОРТАЛ